Таязура чорнодзьоба — Вікіпедія

Таязура чорнодзьоба

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина: Зозулеві (Cuculidae)
Підродина: Таязурині (Neomorphinae)
Рід: Таязура (Neomorphus)
Вид: Таязура чорнодзьоба
Neomorphus rufipennis
(Gray, 1849)
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Cultrides rufipennis
Посилання
Вікісховище: Neomorphus rufipennis
Віківиди: Neomorphus rufipennis
EOL: 914691
ITIS: 554801
МСОП: 22684478
NCBI: 1118804

Таязу́ра чорнодзьоба[2] (Neomorphus rufipennis) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Мешкає в Південній Америці[4].

Опис[ред. | ред. код]

Чорнодзьоба таязура

Довжина птаха становить 43-50 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова, шия і груди темно-фіолетові або чорні, на тімені помітний чуб. На голові попелясто-біла або сірувата пляма, у деяких птахів відсутня. Спина темно-фіолетова або оливково-зелена, крила синювато-чорні або каштанові. Нижня частина грудей і живіт сірі, пера на них мають чорні краї, що формують лускоподібний візерунок. Центральні стернові пера мають фіолетовий відблиск, решта стернових пер чорнувато-зелені. Навколо очей плями голої червонувато-рожевої шкіри.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Чорнодзьобі таязури мешкають у Венесуелі, західній Гаяні, північній Бразилії і східній Колумбії. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, на висоті до 1100 м над рівнем моря. Зустрічаються поодинці або парами, ведуть переважно наземний спосіб життя. Живляться цвікунами, павуками та іншими членистогими, яких шкукають на землі. Чорнодзьобі таязури слідкують за кочовими мурахами і пекарі, ловлячи сполоханих комах. Вони не практикують гніздовий паразитизм.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Neomorphus rufipennis: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 06 серпня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 06 серпня 2022.
  4. Erritzøe, Johannes; Mann, Clive F.; Brammer, Frederik; Fuller, Richard A. (2012). Cuckoos of the World. Helm Identification Guides. Christopher Helm. ISBN 978-0713660340.