Твардовський Олександр Трифонович — Вікіпедія

Твардовський Олександр Трифонович
Народився 8 (21) червня 1910[1][2]
Zagoryed, Смоленський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія[2]
Помер 18 грудня 1971(1971-12-18)[3][1][…] (61 рік)
Vatutinkid, Desyonovskoye Settlementd, Новомосковський адміністративний округ, Москва, СРСР
·рак легень
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Діяльність поет, письменник, журналіст
Сфера роботи творче та професійне письмоd[5], поезія[5], проза[5] і журналістика[5]
Alma mater Московський інститут філософії, літератури, історії
Мова творів російська
Роки активності з 1925
Жанр поезія, оповідна поезіяd і оповідання
Членство СП СРСР
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ленінська премія Державна премія СРСР Сталінська премія

CMNS: Твардовський Олександр Трифонович у Вікісховищі

Олекса́ндр Твардо́вський (8 (21) червня 1910(19100621) — 18 грудня 1971) — російський поет родом з Смоленщини. Секретар Правління Спілки письменників СРСР у 1959—1971 роках. Депутат Верховної Ради РРФСР 2—3-го і 5-го скликань. Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1952—1956 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1966 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Олександр Твардовський народився 8 (21) червня 1910(19100621) в селі Загір'я Почінковського району Смоленської області в родині сільського коваля, грамотної й начитаної людини, отож він був знайомий із російською класикою з дитинства. Умови, в яких протікало дитинство майбутнього поета, складалося так, що він міг осягати сутність селянської роботи і красу рідної природи, вбирати вірші класиків і вчитися долати труднощі, цінувати плоди людської праці й розвивати в собі допитливість, перейматися непримиренністю до жадібності давати простір своїм нестримним мріям, наполегливо домагатися цілі і виробляти в собі ще на порозі юності певний моральний кодекс. У 1939 році закінчив Московський інститут історії, філософії та літератури. З 1939 по 1945 рік працював військовим кореспондентом.

Член ВКП(б) з 1940 року.

Пам'ятник Олександру Твардовському, та вигаданому персонажу його творів, Василю Тьоркіну у Смоленську

Бувши довголітнім головним редактором журналу «Новый мир»(у 1950—1954 і 1958—1970 роках), протистояв офіційному курсові Спілки письменників СРСР, даючи місце в журналі представникам нонконформістської літератури, зокрема опублікував повість Олександра Солженіцина «Один день Івана Денисовича», вірш Л. Кисельова, спрямований проти загарбницької політики російських царів в Україні («Цари»), друкував І. Дзюбу, коли той був у Києві заборонений. За відхилення від партійної лінії і самвидавну поему «По праву памяти», опубліковану на Заході, Твардовський потрапив у неласку і на початку 1970 був усунений з посади головного редактора журналу «Новый мир». І в 1971 помер, похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Поезія[ред. | ред. код]

Першу книгу поезій видав у 1931; популярність здобув поемами «Василь Тьоркін» (1942 — 45), «За далью даль» (1960), «Тьоркін на тому світі» (1963). Твардовський писав поезії й на українські теми: «Тебе, Україна», «Бійцю південного фронту» (1941); перекладав на російську поезії Тараса Шевченка «Сова», «Тополя», «Заповіт», «Тече вода в синє море»); окремим виданням вийшли в його перекладі «Гайдамаки» (1961), Івана Франка, українські народні пісні. Основні твори подальших років: поеми «За даллю — даль» (1950—1960), «Тьоркін на тому світі» (1954—1963), «За правом пам'яті» (1967—1969); збірка «Із лірики цих років» (1959—1967).

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]