Твердовський Осип Матвійович — Вікіпедія

Осип Матвійович Твердовський
Народився 1 листопада 1891(1891-11-01)
Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 16 квітня 1930(1930-04-16) (38 років)
Еш-сюр-Альзетт, Люксембург
Громадянство  УНР
Національність українець
Діяльність політик
Відомий завдяки український військовий діяч
Військове звання  Сотник
Партія ОУН

Осип Матвійович Твердовський (1 листопада 1891 м.Ніжин, Чернігівщина — † 16 квітня 1930 м. Еш-сюр-Альзетт, Люксембург[1]) — український військових та громадський діяч. Учасник Бою під Крутами, Бою за Вапнярку та Сербинівку. На еміграції керівник станиці ОУН в Люксембурзі.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у місті Ніжині в становій козацькій сім'ї. Охрещений наступного дня у Ніжинській Іоанно-Богословській церкві з ім'ям Іосиф. Його батько — ніжинський становий козак Матвій Симеонович (очевидно, Семенович) Твердун, мати — Явдоха Іванівна.[2] (Зберігся документ, який чітко вказує на місце знаходження будинку (збережений), в якому народився та виріс Осип Твердовський).[3]

Технічний паспорт на земельну ділянку родини Твердовських

Закінчив Ніжинську гімназію.

Під час Першої світової війни хорунжий російської армії. Нагороджений за хоробрість орденом святого Георгія.

В боротьбі за Україну[ред. | ред. код]

На початку революції 1917 бере участь у боях як комендант (командир) українізованого куреня під Тарнополем (сучасна назва — Тернопіль), де вдруге поранений в голову. По загоєнню рани, замість дати зробити собі конче потрібну операцію голови та основно лікуватися, втікає під час навали большевиків (наступ Муравйова) зі шпиталю, продирається до Ніжина.[2]

У січні 1918 організував у Ніжині разом з рідним братом Матвієм Твердовським загін для оборони УНР від російсько-більшовицьких військ Муравйова. Приєднався разом зі своїм загоном до сотні Студентського куреня на станції Крути. Під час бою під Крутами проривається крізь лави більшовиків і ховається у лісах, здійснюючи разом із товаришами партизанські набіги на загарбників. По тяжких боях виганяє большевиків із міста та опановує його до приходу німецьких союзників.

Після підписання Українською Центральною Радою Берестейського миру німецькі та австрійські війська розпочали визволення країни спільно з Армією УНР. У цей час Осип Твердовський із повстанцями займає Ніжин ще до приходу армій союзників.

Згодом вступає до Київської інструкторської школи, по закінченні якої його призначають до Брацлавського полку у місто Тульчин. Там, як один із найкращих старшин, стає командантом підстаршинської інструкторської сотні. Невдовзі був відкомандирований до 1-го київського сердюцького полку, але відмовився в ньому служить тому, що складався він майже з самих московських старшин, настроєних ворожо до українців, та повернувся до брацлавського полку. Під час протигетьманського повстання (1918) бере активну участь у боротьбі з московськими карними відділами, зформованими з числа російського офіцерства.[2]

За часів Директорії УНР Осип Твердовський був заступником команданта бронепотягу «Помста» (посаду команданта займав його брат Матвій), а невдовзі, після загибелі брата, став комендантом та вславився низкою героїчних вчинків. Його бронепоїзд взяв участь у битві за Вапнярку на Вінниччині 26-27 липня 1919 р., яка завершилася перемогою 3-ї Залізної дивізії армії УНР. Заподіяв шкоду ворожому бронепоїзду Армії півдня Росії (білогвардійцям). Також успішно захистив відступ української армії біля села Сербинівка на Хмельниччині, проте зазнав важких втрат в особовому складі.

Поранений у боротьбі з большевиками попадає до польського полону (утримується у таборах в Ланцуті та Брест-Лито́вську). Там вступає до 6 січової стрілецької дивізії армії УНР під командуванням Марка Безручка.

На еміграції[ред. | ред. код]

Після поразки визвольних змагань опиняється на еміграції. Потрапивши на інтерновання до Польщі, працює як робітник у Каліші, жертвуючи з зароблених грошей великі суми на ріжні національні потреби (напр. […] на «Українську Трибуну»). Але незабаром залишає Польщу та переїжджає до Західної Європи. Працює тяжко в копальнях у Франції, потім на фабриці, а в кінці переноситься до Люксембургу. З тяжко зароблених грошей залишає собі мінімальну частину; решту віддає ріжним українським установам та організаціям, як рівнож допомагає батькам, які залишилися без кусника хліба.

У лавах ОУН[ред. | ред. код]

У 1925 році Твердовський вступив до Леґії Українських Націоналістів і очолив її осередок у Люксембурзі. Згодом був серед ініціаторів утворення ОУН.

З 1929 р. стає керівником відділу Організації Українських Націоналістів в Люксембурзі та в суміжних областях Франції. Одночасно він став уповноваженим ПУН на цій території.

Помер під час операції на мозку 16 квітня 1930 року.

Місце поховання[ред. | ред. код]

Похований на міському кладовищі Святого Йозефа за адресою: Rue du Cimetière, 4059 Esch-sur-Alzette, реєстраційний номер № 17055. Могила розташована у лівій частині кладовища, сектор № 89. Місце поховання оплачено українкою зі США до 2032 р. В одній могилі з Осипом Твердовським похований Олекса Чуб (1897—1984), ймовірно сотник Армії УНР.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 17 травня 2018 року на честь Осипа Твердовського у його рідному місті Ніжин на стіні корпусу школи, в якій він навчався (тепер це загальноосвітня школа № 4) відкрито меморіальну дошку[4][5]. Головним ініціатором та організатором проекту, виступив Владислав Попович.
Файл:Пастушенко Андрій та Попович Владислав 2018 рік.jpg
Вояки АТО біля меморіальної дошки Осипу Твердовському в Ніжині
  • У багатьох містах України є Вулиця Героїв Крут, названа на честь учасників бою під Крутами, до яких належить і Осип Твердовський.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волонтери відшукали могилу сотника Армії УНР і діяча ОУН. http://www.istpravda.com.ua/. Історична правда. 10 березня 2018. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.
  2. а б в Український інститут національної пам'яті. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
  3. Владислав Попович. www.facebook.com. Процитовано 22 травня 2020.
  4. Ніжинці увіковічнять пам’ять співзасновника ОУН Осипа Твердовського – ПравдаТУТ Ніжин. nizhyn.pravdatut.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
  5. monitor.cn.ua, Інформ-агенція «Чернігівський монітор» -. Відкрито меморіальну дошку Осипу Твердовському. Чернігівський монітор. Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.

Література[ред. | ред. код]

  • Петро Мірчук Нарис історії ОУН 1920—1939 роки, К., Українська Видавнича Спілка 2007, 1006 ст. ISBN 966-410-001-3

Посилання[ред. | ред. код]