Тебриз — Вікіпедія

Тебриз
перс. تبریز
Прапор
прапор
Тебриз
Тебриз
Основні дані
38°04′26″ пн. ш. 46°17′46″ сх. д. / 38.07388888891666312° пн. ш. 46.29611111113888455° сх. д. / 38.07388888891666312; 46.29611111113888455Координати: 38°04′26″ пн. ш. 46°17′46″ сх. д. / 38.07388888891666312° пн. ш. 46.29611111113888455° сх. д. / 38.07388888891666312; 46.29611111113888455
Країна  Іран[2]
Адмінодиниця Центральний бахшd
Столиця для Сефевідський Іран[3], Кара-Коюнлу, Східний Азербайджан, Азадістан і Шахрестан Тебрізd
Площа 324 км²
Населення 1 733 033 осіб[1] (2016)
Висота НРМ 1340 м
Офіційна мова перська
Міста-побратими Баку[4][5], Конья, Стамбул, Газа, Худжанд, Могильов (17 квітня 2012)[6]
Телефонний код (+98) 041
Часовий пояс UTC+3:30
Номери автомобілів 15
GeoNames 113646
OSM r6564175  ·R
Поштові індекси 51368
Міська влада
Мер міста Iraj Shahin Baherd
Вебсайт tabriz.ir
Мапа
Мапа


CMNS: Тебриз у Вікісховищі

Тебр́из, Тавриз (перс. تبریز‎, трансліт. Табріз; вірм. Թաւրիզ, трансліт. Тавріс; азерб. تبریز, трансліт. Тебріз) — місто, адміністративний центр остану (провінції) Східний Азербайджан, Іран, одна з історичних столиць Ірану. Найбільше місто іранського Азербайджану з населенням 1 733 033 мешканців.

Географія[ред. | ред. код]

Будівля міського управління

Розташований у долині річки Курі між довгим пасмом вулканічних конусів Сехенд і Ейналі, місто розташовано на 1350—1600 метрах над рівнем моря. Долина відкривається на рівнину яка поволі спускається до східних берегів озера Урмія, що розташовано в 60 кілометрах на захід. Має холодну зиму і помірне літо, місто вважається літнім курортом.

Клімат[ред. | ред. код]

Тебриз знаходиться в перехідній між середземноморським та тропічним кліматом степовій зоні, котра характеризується посушливим кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 26,7 °C (80 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -2,8 °С (27 °F).[7]

Клімат Тебриза
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 12 17 22 27 33 38 38 40 35 28 26 17 40
Середній максимум, °C 0 2 8 16 21 27 31 31 26 19 10 3 17
Середня температура, °C −2 0 5 11 16 22 26 26 21 15 7 1 12
Середній мінімум, °C −6 −3 1 7 11 17 21 21 16 10 2 −1 8
Абсолютний мінімум, °C −16 −17 −11 −2 0 7 12 10 0 −2 −8 −15 −17
Норма опадів, мм 20 20 60 60 40 20 0 0 10 30 20 30 360
Джерело: Weatherbase

Етимологія[ред. | ред. код]

Відповідно до деяких джерел,[8] включаючи Енциклопедію Британіку,[9] назва Тебриз походить від «tap-riz» («потік, що заподіює тепло» — іранськими мовами), через велику кількість термальних джерел у цьому регіоні. Інші джерела[10][11] стверджують, що в 246 році н. е., щоб помститися за смерть свого брата, короля Вірменії Хосрова І перемогли Арташира І Сасанідської Імперії і змінили назву міста з Шахістана на Тебриз (Tauris), що випливає з «ta-vrezh» («ця помста» — від старовірменської мови Грабар). В 297 році н. е., він став столицею Трдата III, царя Вірменії.[12]

Транспорт[ред. | ред. код]

З авіаційного транспорту місто обслуговує Тебризький аеропорт

Тебризький метрополітен має довжину 7 км та 6 станцій.

Від залізничної станції Тебриз прямують залізниці:

Відомі уродженці міста[ред. | ред. код]

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. نتايج سرشماري – جمعيت و خانوار به ترتيب استان، شهرستان. Statistical Center of Iran. Архів оригіналу за 14 березня 2017. Процитовано 24 грудня 2017.
  2. Moin M. Mo'in Encyclopedic DictionaryAmir Kabir Publishers, 1972.
  3. Сефевіди — 1501.
  4. http://baku-ih.gov.az/page/26.html
  5. http://azerbaijans.com/content_1719_az.html
  6. https://goridcentr.csgpb.by/pobratimy/virtualnaya-ekskursiya/tebriz-islamskaya-respublika-iran/
  7. Клімат Тебриза
  8. Gholam-Reza Sabri-Tabrizi. Iran: A Child's Story, a Man's Experience, International Publishers Co., 1989, p. 72, ISBN 0-7178-0682-0(англ.)
  9. Encyclopedia Britannica. «Tabriz», Online Edition, 2007 [Архівовано 24 липня 2008 у Wayback Machine.](англ.)
  10. «Tabrīz.» Microsoft Encarta 2007 [DVD]. Redmond, WA: Microsoft Corporation, 2006.(англ.)
  11. Samuel Graham Wilson. Persian Life and Customs, Oliphant, Anderson and Ferrier, 1896, p.323(англ.)
  12. Edward Backhouse Eastwick. Journal of a Diplomate's Three Years' Residence in Persia, Smith, Elder and Co., 1864, p. 327(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]