French
DeutschТерехов Ігор Олександрович — Вікіпедія
| Ігор Олександрович Терехов | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| 6-й міський голова Харкова | ||||||
| Нині на посаді | ||||||
| На посаді з | виконувач обов'язків — з 17 грудня 2020, міський голова — з 11 листопада 2021 | |||||
| Попередник | Геннадій Кернес | |||||
| Секретар Харківської міської ради | ||||||
| 9 грудня 2020 — 11 листопада 2021 | ||||||
| Попередник | Олександр Новак | |||||
| Наступник | не обрано | |||||
| Народився | 14 січня 1967 (57 років) м. Харків, УРСР, СРСР | |||||
| Відомий як | державний службовець, футбольний суддя | |||||
| Громадянство |  СРСР →  Україна | |||||
| Національність | росіянин[1] | |||||
| Політична партія | Відродження (2015—2019) Довіряй ділам (2019) Блок Кернеса — Успішний Харків (із 2020) | |||||
| Батько | Олександр Терехов | |||||
| У шлюбі з | Кузнецова Ганна Вікторівна (співмешканка) | |||||
| Нагороди |
| |||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||||
Ігор Олександрович Терехов (нар. 14 січня 1967, Харків, Українська РСР) — український чиновник, політик і діяч місцевого самоврядування. Міський голова Харкова з 11 листопада 2021 року[2][3]. Голова регіональної партії «Блок Кернеса — Успішний Харків». «Заслужений економіст України» (2007).
З 2015 року до 11 листопада 2021 року був депутатом Харківської міської ради, з 2020 року — головою фракції партії «Блок Кернеса — Успішний Харків»[4], з 9 грудня 2020 року до 11 листопада 2021 року — секретарем Харківської міської ради[5][6], виконувачем обов'язків міського голови Харкова з 17 грудня 2020 року після смерті Геннадія Кернеса[7] і до 11 листопада 2021.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 14 січня 1967 року в Харкові в родині військовослужбовця.[8][9]
Освіта[ред. | ред. код]
1990 — закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Після цього залишився у виші на посаді стажиста-дослідника, писав кандидатську дисертацію, але не захистився[10].
2006 — закінчив Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління».
2007 — здобув ступінь кандидата наук із державного управління[11].
Не володів українською мовою[12]. З грудня 2022 року почав частково використовувати українську в інтерв'ю та на сесіях міськради[13].
Робота[ред. | ред. код]
З 1994 працював у ЗАТ «Укркондиціонер»[4].
У 1997 призначений на посаду голови ради акціонерів, голови правління цього товариства, перейменованого на ВАТ «Харківський завод „Кондиціонер“»[4]. Після того, як Терехов став чиновником, підприємство оформили на його матір Вікторію[10].
З 1999 по 2006 працював начальником управління з питань підприємництва, начальником управління комунального споживчого ринку[4].
Кар'єра чиновника та політика[ред. | ред. код]
З квітня 2006 — економічний радник відділу по забезпеченню діяльності голови та заступників голови Харківської обласної державної адміністрації.
У 2006 невдало балотувався за списком блоку «Наша Україна» до Верховної Ради[7][10].
29 березня 2007 призначений заступником голови Харківської обласної державної адміністрації Арсена Авакова[4].
У 2007 в місцевих ЗМІ Терехова називали людиною Авакова[14]. Але у 2010 році після звільнення останнього з посади голови ХОДА Терехов перейшов у стан політичних і бізнесових опонентів Авакова — Михайла Добкіна та Геннадія Кернеса[14].
У квітні 2010 призначили на посаду заступника харківського міського голови.
З вересня 2015 обіймав посаду першого заступника міського голови[4].
У 2015 обраний депутатом Харківської міської ради VII скликання, був членом постійної комісії Харківської міської ради з питань планування, бюджету та фінансів[4].
9 грудня 2020 обраний секретарем Харківської міської ради[5].
Після смерті Геннадія Кернеса 17 грудня 2020 став виконувачем обов'язків міського голови Харкова[7]. Того ж дня Терехов пообіцяв, що протягом установленого законом терміну (15 днів[7][15]) звернеться до Верховної ради щодо призначення виборів мера Харкова[16]. 30 грудня секретар міськради сказав, що направить це звернення до ВРУ в останній день передбаченого законодавством терміну, 31 грудня[15]. У профільному комітеті Верховної Ради повідомили, що отримали клопотання Терехова 20 січня 2021 року та згодом повідомлять, коли воно буде розглядатися[17].
У травні 2021 пообіцяв, що Харківська міська рада подасть апеляцію на рішення Харківського окружного адміністративного суду, яким було скасовано регіональний статус російської мови в м. Харкові[18]. Але юристи міськради неправильно оформили та невчасно подали документи щодо цього, тому в апеляції було відмовлено[19]. В листопаді 2022 року отримав штраф за використання російської мови у зверненнях до харків'ян[20].
Виступав за повернення проспекту Петра Григоренка назви «проспект маршала Жукова» всупереч закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного режимів»[21][22]. Але харківська міськрада тричі програла суди в цій справі[22]. Також Терехов виступає проти демонтажу бюста Георгію Жукову в Харкові[21].
Міський голова Харкова[ред. | ред. код]
Був зареєстрований кандидатом на виборах мера Харкова 31 жовтня 2021 року[23]. Ввечері 1 листопада голова міської територіальної виборчої комісії Олена Матвієнко оголосила Терехова переможцем мерських виборів[24]. За рекордно низької явки (28,29 %)[25][26] Ігор Терехов за підрахунками виборчкому отримав трохи більше половини (50,66 %) голосів городян, що прийшли на вибори[24]. Наступного дня поліція відкрила кримінальне провадження щодо фальсифікації протоколів на ряді дільниць[27][28] на користь Терехова[28]. На позачерговій сесії міської ради 11 листопада 2021 року склав присягу Харківського міського голови та обійняв цю посаду[29].
5 жовтня 2022 року уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь зробив Терехову зауваження за використання в ефірах російської, однак, змін не відбулося[30].
24 листопада 2022 року уповноважений із захисту державної мови оштрафував Терехова на 3400 грн через використання російської мови в ефірі телемарафону «Єдині новини».[31] У відповідь на це очільник Харкова заявив наступне: «Я вважаю, що сьогодні в нас є зовсім інші справи. Я вважаю, що найголовніше для нас сьогодні — це перемога. Офіційно я буду розмовляти українською. Що стосується мого спілкування з харків'янами — я буду спілкуватися російською»[32][33]. Згодом все ж сказав, що сплатить штраф: «Сплачу штраф. Чи це не горе для Харкова. Якщо треба, щоб Україна перемогла, готовий щодня платити стільки»[34].
29 грудня 2022 року уповноважений з захисту державної мови Тарас Кремінь вдруге наклав на Терехова штраф на 3400 грн за ведення соцмереж мера недержавною мовою[35]. 12 січня 2023 року Терехов оскаржив другий штраф[35]. 18 квітня Київський суд Харкова скасував постанову Кременя про штраф за порушення мовного законодавства, приводом стала відсутність відпису Терехова в протоколі про винесення штрафу[36]. Однак після цього соціальні мережі міського голови стали вестися державною мовою.
Родина та особисте життя[ред. | ред. код]
Батько — Олександр, був спортивним лікарем[37].
Мати — Вікторія. На неї було оформлене ВАТ «ХЗ „Кондиціонер“» після того, як Терехов став чиновником[10].
Ігор Терехов розлучений, має трьох дітей. Від першого шлюбу — син Микола 1995 р.н., від другого шлюбу — Матвій (2003 р.н.) і Андрій (2006 р.н.)[11].
Станом на грудень 2021 року, знаходився в позашлюбних стосунках з депутаткою Харківської обласної ради VII та VIII скликань Кузнецовою Ганною Вікторівною[38].
Статки[ред. | ред. код]
У декларації за 2019 рік зазначив 6 млн грн готівкових грошей, спільно з матір'ю задекларував дві квартири в Харкові, орендує автомобіль Mercedes-Benz GL 350[11].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» III ступеня (2012) «за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний та культурно-освітній розвиток Харківської області, вагомі трудові досягнення та високу професійну майстерність»[39]
- Орден «За мужність» III ступеня (2022) «за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність і самовіддані дії, виявлені під час організації оборони населених пунктів від російських загарбників»[40]
- Відзнака Міністерства оборони України — Медаль «Золотий тризуб» (2023)[41]
- звання «Заслужений економіст України» (18 січня 2007)[42]
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2016);
- Почесна грамота Верховної Ради України (2004);
- Почесна відзнака Харківської обласної ради «Слобожанська слава» (2016)
- Почесна грамота обласної державної адміністрації та обласної ради (2004);
- Почесна грамота міськвиконкому Харкова (2002);
- Почесний знак міського голови Харкова «За старанність. 350 років заснування Харкова 1654—2004» (2004);
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ [ ЗРАДНИК ЧИ НІ: мер Харкова Терехов - росіянин? на YouTube]
- ↑ Терехов склав присягу Харківського міського голови. Харків Times (укр.). 11 листопада 2021. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
- ↑ Терехов офіційно став мером Харкова. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 13 листопада 2021.
- ↑ а б в г д е ж Терехов Игорь Александрович. Харківська міська рада. 9 грудня 1991. Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 17 грудня 2020.
- ↑ а б Терехов став секретарем Харківської міськради VIII скликання. mediaport.ua. Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
- ↑ Терехов мер Харкова – на сесії міськради 11 листопада склав повноваження секретаря міськради » Слово і Діло. slovoidilo.ua. 11 листопада 2021. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
- ↑ а б в г Кернес помер. Хто тепер керуватиме Харковом – роз'яснення ОПОРА. ua-news.liga.net. 17 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
- ↑ Терехов Ігор Олександрович - біографія | Официальный сайт Харьковского городского совета, городского головы, исполнительного комитета. www.city.kharkov.ua. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- ↑ Ігор Терехов народився 14 січня 1967 року у Харкові у родині військовослужбовця. Його юність припала на турбулентні часи Перебудови та розвалу СРСР. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- ↑ а б в г Вийшов із тіні. Що відомо про Ігоря Терехова, який став в.о. мера Харкова після смерті Геннадія Кернеса. nv.ua. Архів оригіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
- ↑ а б в Ігор Терехов — новий голова Харкова. Що про нього відомо. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
- ↑ “Дякуємо, приходьте ще!” Як магазини, ресторани та комунальні служби Харкова перейшли на українську. 2day.kh.ua (ua) . Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021.
- ↑ Терехов «свідомо перейшов на українську» в інтерв’ю, з харків’янами іноді спілкується «слобожанською мовою» (укр.). Процитовано 28 грудня 2021.
- ↑ а б Хто такий Ігор Терехов, який очолить Харків після Кернеса. unian.ua. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 18 грудня 2020.
- ↑ а б Стало відомо, коли міська рада Харкова звернеться до ВР щодо призначення нових виборів мера. suspilne.media. 30 грудня 2020. Архів оригіналу за 8 січня 2021.
- ↑ Терехов обіцяє в установлений термін звернутися до Верховної Ради щодо позачергових виборів мера Харкова. depo.ua. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 17 грудня 2020.
- ↑ Профільний комітет Ради отримав лист Терехова про призначення виборів мера Харкова. suspilne.media. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021.
- ↑ Харьков будет отстаивать русский язык, как региональный — Игорь Терехов. youtube.com (рос.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 6 жовтня 2021.
- ↑ Суд не ухвалив апеляцію на рішення про скасування російської мови у Харкові. 2day.kh.ua. 25 жовтня 2021. Архів оригіналу за 2 листопада 2021.
- ↑ Оштрафований Терехов заявив, що продовжить спілкуватися з харків'янами російською мовою. Процитовано 25.11.2022.
- ↑ а б Терехов на повышенных тонах пообещал оставить маршала Жукова на карте Харькова. youtube.com. 30 червня 2021. Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 6 жовтня 2021.
- ↑ а б Харківський проспект Жукова знову став проспектом Григоренка — рішення суду. Суспільне. 28 вересня 2021. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021.
- ↑ Їх залишилося 10. Повний список та біографії усіх кандидатів у мери Харкова. nv.ua. 29 жовтня 2021. Архів оригіналу за 13 жовтня 2021.
- ↑ а б У Харкові на виборах мера переміг Ігор Терехов — голова тервиборчкому. 01.11.2021, 23:00. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Низька явка на виборах мера Харкова: думки політологів. Суспільне. suspilne.media. 1 листопада 2021. Архів оригіналу за 5 листопада 2021.
- ↑ Чому харків'яни проігнорували вибори?. 2day.kh.ua. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Поліція відкрила справу після заяви про фальсифікацію протоколів у Харкові. Суспільне. 2 листопада 2021. Архів оригіналу за 3 листопада 2021.
- ↑ а б Фальсифікація протоколів у Харкові: представник «Опори» написав заяву до поліції. Суспільне. 1 листопада 2021. Архів оригіналу за 5 листопада 2021.
- ↑ Терехов склав присягу Харківського міського голови. Харків Times (укр.). 11 листопада 2021. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
- ↑ Мовний омбудсмен просить Ігоря Терехова послуговуватися українською (укр.). Процитовано 5 жовтня 2022.
- ↑ Уповноважений із захисту державної мови - Харківському міському голові винесено постанови про накладення адміністративних стягнень. mova-ombudsman.gov.ua (ua) . Процитовано 5 грудня 2022.
- ↑ Штраф за порушення мовного закону: Терехов прокоментував постанову омбудсмена.
- ↑ Оштрафований Терехов заявив, що продовжить спілкуватися з харків'янами російською мовою. Процитовано 25.11.2022.
- ↑ Міський голова Харкова пообіцяв сплатити штраф за російську мову. 2day.kh.ua (укр.). Процитовано 5 грудня 2022.
- ↑ а б Ігор Терехов пішов до суду за російську мову. 2day.kh.ua (укр.). Процитовано 18 квітня 2022.
- ↑ Суд скасував штраф Терехову за російську мову в соцмережах. Омбудсмен подасть апеляцію. 2day.kh.ua (укр.). Процитовано 18 квітня 2022.
- ↑ Ігор Терехов // Україна з Тиграном Мартиросяном – 5 червня 2021. youtube.com (рос.). 5 червня 2021. Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 6 жовтня 2021.
- ↑ З ким крутить роман новоспечений мер Харкова Ігор Терехов (uk-UA) , процитовано 27 грудня 2023
- ↑ Указ Президента України №549/2012. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 24 грудня 2020.
- ↑ Указ Президента України від 6 березня 2022 року № 112/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Міністр оборони нагородив мера Харкова медаллю «Золотий тризуб»
- ↑ Про відзначення державними нагородами України № 21/2007 від 18.01.2007. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 24 грудня 2020.
|
| |||||||||||