French
DeutschТерлецький Валентин Михайлович — Вікіпедія
| Валентин Михайлович Терлецький | |
|---|---|
 | |
| Народився | 8 (21) лютого 1916 Київ, Російська імперія |
| Помер | 20 жовтня 1979 (63 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | історик, функціонер |
| Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1949) |
| Галузь | правознавство, історія |
| Заклад | Київський обласний комітет Комуністичної партії України Головна редакція УРЕ Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України КНУ імені Тараса Шевченка |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук (1967) |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |         |
Валентин Михайлович Терлецький (8 (21) лютого 1916, Київ — 20 жовтня 1979, Київ) — український радянський правознавець і історик, доктор історичних наук (з 1967 року), професор (з 1968 року). Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1981, посмертно[1]). Член Ревізійної Комісії КПУ в 1971—1976 роках.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 8 (21 лютого) 1916 року в Києві. З 1937 року — на комсомольській роботі.
У 1938–1945 роках служив в Червоній армії, брав участь у німецько-радянській війні[2].
З 1945 року перебував на відповідальній комсомольській роботі. У вересні 1946 — лютому 1948 року — 1-й секретар Київського обласного комітету ЛКСМУ (комсомолу).
У 1948–1958 роках працював у Київському обкомі КПУ.
У 1949 році закінчив юридичний факультет Київського університету.
З 1958 року — відповідальний секретар Головної редакції Української радянської енциклопедії. В 1967–1968 і 1972–1978 роках завідував відділом проблем радянського будівництва Інституту держави і права АН УРСР.
У 1968–1972 роках — головний редактор журналу «Комуніст України».
З 1978 року — професор Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при Київському університеті.
Помер в Києві 20 жовтня 1979 року. Похований на Байковому кладовищі.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Досліджував проблеми історії радянського суспільства, теорії та історії держави і права. Основні праці:
- «Держава і комунізм» (1962);
- «Ради депутатів трудящих Української РСР у період завершення будівництва соціалізму (1938–1958 рр.)» (1966);
- «Історія Академії наук Української РСР» (книги 1-2, 1967; у співавторстві);
- «Політична організація суспільства» (1967, у співавторстві);
- «Вчення Карла Маркса про державу та право і сучасність» (1968);
- «Академія наук Української РСР 1919–1969: Короткий історичний нарис» (1969);
- «Місцеві ради Української РСР і комуністичне будівництво» (1970, у співавторстві);
- «Політика партії в галузі соціально-політичного розвитку радянського суспільства» (1972);
- «Ленінська ідейна спадщина і проблеми радянського будівництва» (1974);
- «Політична організація розвинутого соціалістичного суспільства (правові питання)» (1976, у співавторстві).
Нагороди[ред. | ред. код]
- два ордени Червоного Прапора (22.01.1945, 15.05.1945)
- два ордени Трудового Червоного Прапора
- орден Вітчизняної війни I ст. (1.10.1943)
- орден Вітчизняної війни IІ ст. (23.03.1944)
- орден Червоної Зірки (2.04.1943)
- медаль «За бойові заслуги» (29.08.1942)
- медаль «За взяття Берліна» (9.06.1945).
- Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки (1981, посмертно)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ за монографію «История государства и права Украинской ССР», опубліковану в 1976 році. Архів оригіналу за 15 лютого 2016. Процитовано 5 листопада 2012.
- ↑ Проект «Українці у світі». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 листопада 2012.
Посилання[ред. | ред. код]
- Терлецький В. М // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — С. 45. — ISBN 966-7492-06-0.