Технічна документація — Вікіпедія

Техні́чна документа́ція — система графічних і текстових документів, необхідних і достатніх для безпосереднього використання на усіх стадіях життєвого циклу продукції[1] (конструюванні, виготовленні та експлуатації промислових виробів; при проєктуванні, зведенні і експлуатації будівель і споруд; при розробці технологічних процесів виробництва; при розробці та використанні програмного забезпечення).

Види технічної документації[ред. | ред. код]

До технічної документації належать[1]:

Конструкторська документація[ред. | ред. код]

Комплекс державних стандартів, що встановлюють взаємопов'язані правила, вимоги і норми по розробці, оформленню і обігу конструкторської документації, що розробляється і застосовується на усіх стадіях життєвого циклу виробу (при проєктуванні, розробці, виготовленні, контролі, прийманні, експлуатації, ремонті, утилізації) має назву «Єдина система конструкторської документації» (ЄСКД)[4].

Конструкторська документація за ГОСТ 2.102-68[5] включає в себе графічні документи і текстові документи.

До графічних документів належать: кресленик деталі, складальний кресленик (СБ), кресленик загального виду (ОВ), електромонтажний кресленик (МЭ), схеми (принципові, структурні, функціональні) тощо.

До текстових документів належать: записка (ПЗ) пояснення; таблиця (ТБ), розрахунок (РР), інструкція (И), технічні умови (ТУ), експлуатаційні документи, ремонтні документи, специфікації тощо.

Технологічна документація[ред. | ред. код]

Комплекс стандартів і керівних нормативних документів, що встановлюють взаємопов'язані правила і положення щодо порядку розроблення, комплектації, оформлення та обігу технологічної документації, що застосовується при виготовленні та ремонті виробів має назву «Єдина система технологічної документації» (ЄСТД)[6].

Технологічна документація згідно ДСТУ ГОСТ 3.1102:2014[7] поділяється на основні документи і допоміжні

Основні документи[ред. | ред. код]

Основні документи — документи, що містять зведену інформацію, необхідну для вирішення однієї або комплексу інженерно-технічних, планово-економічних і організаційних задач і повністю і однозначно визначають технологічний процес (операцію) виготовлення або ремонту виробу (складових частин виробу).

Основні документи поділяються на

  • Документи загального призначення, куди належать: карта ескізів (КЭ) та технологічна інструкція (ТИ).
  • Документи спеціального призначення, які включають: маршрутну карту (МК), карту технологічного процесу (КТП), операційну карту (ОК), карту технологічної інформації (КТИ) та ін.

Допоміжні документи[ред. | ред. код]

Допоміжні документи — документи, які застосовуються при розробці, впровадженні та функціюванні технологічних процесів і операцій, наприклад, карта замовлення на проєктування технологічної оснастки, акт впровадження технологічного процесу та ін. Допускається вказувати необхідні види допоміжних документів на галузевому рівні.

Програмна документація[ред. | ред. код]

Комплекс державних стандартів, що встановлюють взаємопов'язані правила розробки, оформлення та звернення програм і програмної документації називається «Єдина система програмної документації» (ЄСПД)[8].

За ГОСТ 19.101-77[3] до програмних відносять документи, що містять відомості, необхідні для розробки, виготовлення, супроводу та експлуатації програм.

До програмних документів належать[3]:

  • специфікація;
  • текст програми (код виду документу — 12);
  • опис програми (код виду документа — 13);
  • програма і методика випробовувань (код виду документа — 51);
  • технічне завдання;
  • пояснювальна записка (код виду документа — 81);
  • експлуатаційні документи, які включають:
    • формуляр (код виду документа — 30),
    • опис застосування (код виду документа — 31),
    • керівництво системного програміста (код виду документа — 32)

та ін.

Класифікація технічної документації за етапом життєвого циклу продукції[ред. | ред. код]

Технічну документацію стосовно етапів життєвого циклу продукції можна поділити на вихідну, проєктну, робочу та інформаційну:

Нормоконтроль технічної документації[ред. | ред. код]

Докладніше: Нормоконтроль

Технічні документи повинні відповідати певним вимогам, найважливішими серед яких є:

  • вимоги до конструкції, що визначають її раціональність, взаємозв'язок елементів, вірність вибору матеріалів, характер оздоблення тощо;
  • вимоги до технології, що визначають можливість використання для виготовлення виробів найбільш прогресивних і економічних технологічних процесів та устаткування;
  • вимоги до програм та їх відповідність технічному завданню;
  • вимоги до оформлення, що визначають чіткість та наочність зображення на кресленні чи схемах всіх відомостей, необхідних здійснення виробничого процесу.

Тому, щоби розроблювана в процесі проєктування технічна документація відповідала перерахованим вище вимогам, необхідний постійний, добре організований контроль, — не тільки технічний, але і нормативний або просто — нормоконтроль[9][10]

Мета нормоконтролю — повне дотримання в технічних документах вимог чинних стандартів, широке використання у виробах при проєктуванні стандартних і уніфікованих елементів. Здійснення нормоконтролю обов'язкове для всіх організацій і підприємств, що виконують проєктно-конструкторські роботи, незалежно від їх відомчої підпорядкованості.

Нормоконтроль — один із завершальних етапів створення технічної документації і є одним із засобів впровадження і дотримання стандартів. Нормоконтролю підлягає така технічна документація: текстові документи (пояснювальна записка, інструкції, технічний опис і умови тощо), креслення, карти технологічних процесів, технологічні креслення, карти розкрою матеріалів, а також розрахунки з нормування матеріалів, додержання технологічних нормативів тощо.

Нормоконтроль на підприємстві може бути як централізованим, так і децентралізованим: це залежить від масштабів підприємства і загальної схеми організації робіт з стандартизації. При централізованому нормоконтролі відділ стандартизації має в своєму складі групу нормоконтролю або відповідального за нормоконтроль, що підпорядковані керівнику відділу. При децентралізованому нормоконтролі він здійснюється в різних підрозділах підприємства.

Технічна документація, яка не має підпису нормоконтролера, не приймається до подальшої роботи.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Бучинський М.Я., Горик О.В., Чернявський А.М., Яхін С.В. ОСНОВИ ТВОРЕННЯ МАШИН / [За редакцією О.В. Горика, доктора технічних наук, професора, заслуженого працівника народної освіти України]. – Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. ISBN 978-966-2989-39-7

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ДСТУ 3278-95 Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Основні терміни та визначення.
  2. ДСТУ 3321:2003 Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять.
  3. а б в ГОСТ 19.101-77 Единая система программной документации. Виды программ и программных документов.
  4. ГОСТ 2.001-93. Единая система конструкторской документации. Общие положения.
  5. ГОСТ 2.102-68 Единая система конструкторской документации. Виды и комплектность конструкторских документов. (скасований в Україні від 01.01.2020)
  6. ДСТУ ГОСТ 3.1001:2014 Єдина система технологічної документації. Загальні положення (ГОСТ 3.1001-2011, IDT).
  7. ДСТУ ГОСТ 3.1102:2014 Єдина система технологічної документації. Стадії розробки та види документів. Загальні положення (ГОСТ 3.1102-2011, IDT).
  8. ГОСТ 19.001-77 Единая система программной документации. Общие положения.
  9. ГОСТ 2.111-68 Единая система конструкторской документации. Нормоконтроль.
  10. ДСТУ ГОСТ 3.1116:2014 Єдина система технологічної документації. Нормоконтроль (ГОСТ 3.1116-2011, IDT).