Тодд Гейнс — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Гейнс.
Тодд Гейнс
англ. Todd Haynes
Тодд Гейнс на кінофестивалі Трайбека, 2009
Дата народження 2 січня 1961(1961-01-02) (63 роки)
Місце народження Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Громадянство США США
Професія кінорежисер, сценарист, продюсер
Alma mater Браунський університет, Бард-коледж і Oakwood School, Los Angelesd
Роки активності 1985 — наш час
Напрям незалежне кіно
IMDb ID 0001331
Тодд Гейнс у Вікісховищі

Тодд Гейнс (Гейнз, англ. Todd Haynes [heɪnz]; нар. 2 січня 1961, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американський кінорежисер, сценарист та продюсер незалежного кіно. Вважається піонером руху New Queer Cinema у кінематографі, який виник на початку 1990-х років[1][2].

Біографія[ред. | ред. код]

Тодд Гейнс народився 2 січня 1961 року в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, і виріс у сусідньому Енсіно. Його батько, Аллен E. Гейнс, був імпортером косметики, а мати, Шеррі Лінн (уроджена Семлер), викладала акторську майстерність. По материнській лінії Тодд — єврей[3][4]. Він захопився кінематографом ще під час навчання в школі, там він почав знімати свої перші короткометражні фільми. У 1985 році закінчив Браунський університет за фахом «мистецтво і семіотика». У цьому ж році випустив короткометражну стрічку «Вбивці» про взаємовідносини Артюра Рембо і Поля Верлена. Після випуску з університету переїхав до Нью-Йорку і випустив сорокахвилинну стрічку «Суперзірка», що стала згодом класикою андеґраунду[2].

Кінокар'єра[ред. | ред. код]

Перша повнометражна картина Тодда Гейнса, «Отрута», яка вийшла у 1991 році, є нарізкою з трьох різножанрових історій: псевдодокументального розслідування про семирічного хлопчика, який уміє літати, що убив свого батька; пародії на малобюджетне кіно 1950-х — чорно-білого фантастичного хорору про прокаженого ученого; гомоеротичної тюремної драми за мотивами «Щоденника злодія» Жана Жене. Реакція на фільм суперечлива: з одного боку стрічку різко засуджували представниками праворадикальної громадськості, з іншої — вона отримала декілька важливих нагород (зокрема Гран-прі Sundance Film Festival і приз «Тедді» Берлінського кінофестивалю). Режисера ж критика зараховує до представників New Queer Cinema.

Але вже в другій своїй повнометражній стрічці «Безпека» (1995) Гейнс виходить за вузькі рамки гей-кіно. Події фільму розгортаються в Каліфорнії наприкінці 1980-х. Головна героїня, зразково-показова домогосподарка у виконанні Джуліанн Мур, несподівано починає відчувати алергію буквально до усіх досягнень XX століття, від паливних присадок до презервативів[2]. Стрічка, перші сцени якої знято в традиційній реалістичній манері, до фіналу набуває усе більше карикатурної форми і демонструє відчуження сучасної людини від середовища, що його оточує. Багато критиків називають фільм Гейнса «Безпека» серед досягнень незалежного кіно 1990-х і розглядають його як своєрідний вирок епосі правління Рональда Рейгана. Ця стрічка також дала старт блискучій кінокар'єрі акторки Джуліанн Мур.

На Каннському кінофестивалі 1998 року Гейнс представляє свій фільм-розслідування «Оксамитова золота жила» про епоху глем-року 1970-х. Попри те, що розказана у стрічці історія повністю вигадана, в героях «Оксамитової золотої жили» легко вгадуються Іггі Поп і Девід Бові. У фільмі звучать композиції багатьох відомих музикантів того часу, частина пісень спеціально перезаписується з вокалом виконавців головних ролей Юена Мак-Грегора і Джонатана Ріс-Маєрса. Окрім музики, щоб точніше передати атмосферу 70-х, Гейнс використовує насичений психоделічний візуальний ряд, наповнює стрічку всілякими культурними ремінісценціями. Майстерність режисера знаходить високий відгук у кінопрофесіоналів: Гейнс отримує приз за художній внесок у Каннах.

Свої стилізаторські здібності Гейнс у черговий раз продемонстрував у фільмі «Далеко від раю» (2002). У цій стрічці Джуліанн Мур, яка знову грає домогосподарку, заводить близькі стосунки зі своїм чорношкірим садівником, що, враховуючи час дії — 1950-ті роки, неминуче призводить до скандалу. Стрічка справляє дивне враження: практично буквальне наслідування візуальній манері голлівудського кіно 1950-х поєднується із зачіпанням табуйованих в ті роки тем — міжрасових зв'язків, гомосексуальності тощо. Фільм «Далеко від раю» став володарем близько 70 кінонагород і отримав чотири номінації на «Оскара»[5][6] .

У вересні 2007 року відбулася прем'єра фільму «Мене там немає» з Крістіаном Бейлом і Кейт Бланшетт у головних ролях. Стрічка брала участь в основному конкурсі Венеційського кінофестивалю, за підсумками якого удостоїлася відразу двох нагород: Гейнс отримав спеціальний приз журі, а Бланшетт була названа найкращою акторкою кінофестивалю. У центрі сюжету фільму — біографія Боба Ділана — шість різних акторів демонструють різні аспекти життя і творчості відомого музиканта.

Руні Мара, Тодд Гейнс і Кейт Бланшетт на Каннському МКФ, 2015

Наступний повнометражний фільм Гейнса вийшов на екрани лише у 2015 році. Стрічка «Керол» була представлена в головному конкурсі Каннського кінофестивалю. У снові її сюжету — ранній роман Патриції Гайсміт «Ціна солі». Стрічка розповідала про кохання двох жінок у Нью-Йорку середини минулого століття (їх ролі виконали Кейт Бланшетт і Руні Мара). «Керол» дозволила Гейнсу знову звернутися до улюбленої ним естетики 1950-х. Фільм підтвердив репутацію режисера як найкращого стиліста сучасного кінематографу і був із захватом прийнятий фестивальною пресою[7][8]. У березні 2016 року «Керол» очолила список 30-ти найвидатніших ЛГБТ-фільмів усіх часів, складеному Британським кіноінститутом (BFI) за результатами опитування понад 100 кіноекспертів, проведеного до 30-річного ювілею Лондонського ЛГБТ-кінофестивалю BFI Flare[9][10]. Сам Тодд Гейнс, заявив, що неймовірно гордий зробленою йому честю, особливо тому, що «Керол» опинилася в одній компанії з іншими фільмами, які він давно любить: від «Горбатої гори» Енга Лі до «Щасливі разом» Вонга Карвая і «Мого власного штату Айдахо» Ґаса Ван Сента[11].

Телевізійний проект Тодда Гейнса 2011 року — «Мілдред Пірс», чотиригодинний міні-серіал для каналу HBO, екранізація однойменного роману Джеймса М. Чейна з Кейт Вінслет, Гаєм Пирсом і Еван Рейчел Вуд, отримав 21 номінацію на премію «Еммі», і премію «Золотий глобус» найкращій акторці (Вінслет)[12].

У 2017 році драматичний фільм Гейнса «Світ, повний чудес» за сценарієм Браяна Селзніка[en], написаним на основі його однойменного твору для дітей 2011 року, був відібраний для участі в основній конкурсній програмі 70-го Каннського міжнародного кінофестивалю (2017) у змаганні за Золоту пальмову гілку[13][14].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Тодд Гейнс — відкритий гей[15]. Мешкає в Портленді, штат Орегон у США.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Режисер Сценарист Продюсер
1985 к/м Убивці: Фільм про Рембо́ Assassins: A Film Concerning Rimbaud Так Так Так
1987 к/м Суперзірка: Історія Карен Карпентер Superstar: The Karen Carpenter Story Так Так Так
1991 Отрута Poison Так Так
1993 к/м т/ф Дотті отримує по дупі Dottie Gets Spanked Так Так
1995 Безпека Safe Так Так
1998 Оксамитова золота жила Velvet Goldmine Так Так
2002 Далеко від раю Far From Heaven Так
2007 Мене там немає I'm Not There Так Так
2011 т/с Мілдред Пірс Mildred Pierce Так Так
2015 Керол Carol Так
2017 Світ, повний чудес Wonderstruck Так
2019 Темні води Dark Waters Так
2021 The Velvet Underground Так Так Так

Визнання[ред. | ред. код]

▼ Нагороди та номінації Тодда Гейнса ▼ [16]
Рік Категорія Фільм Результат
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1991 Премія «Тедді» за найкращий художній фільм Отрута Перемога
Каталонський кінофестиваль у Сіджасі
1991 Найкращий фільм Отрута Номінація
Спеціальний приз журі Перемога
1992 Найкращий фільм Номінація
1995 Найкращий фільм Безпека Номінація
Кінофестиваль «Санденс»
1991 Гран-прі журі Отрута Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
1991 Золотий леопард Отрута Номінація
Премія «Незалежний дух»
1992 Найкращий художній фільм Отрута Номінація
Найкращий режисер Номінація
1996 Безпека Номінація
Найкращий сценарій Номінація
1999 Найкращий режисер Оксамитова золота жила Номінація
2003 Далеко від раю Перемога
2008 Мене там немає Номінація
Премія Роберта Альтмана Перемога
2016 Найкращий режисер Керол Номінація
Кінофестиваль Фанташпорту
1992 Міжнародний приз за найкращий фантастичний фільм Отрута Номінація
Премія критиків Перемога
Кінофестиваль США
1994 Гран-прі Дотті отримує по дупі Перемога
Міжнародний кінофестиваль в Сіетлі
1995 Американська незалежна премія Безпека Перемога
Спільнота кінокритиків Нью-Йорка
1995 Найкращий режисер Безпека 3-є місце
2002 Далеко від раю Перемога
2007 Мене там немає 3-є місце
2015 Керол Перемога
Роттердамський міжнародний кінофестиваль
1996 Приз ФІПРЕССІ Безпека Перемога
Національна рада кінокритиків США
1996 Найкращий режисер Безпека 2-е місце
Найкращий сценарій 3-є місце
2016 Найкращий режисер Керол Перемога
Каннський міжнародний кінофестиваль
1998 Золота пальмова гілка Оксамитова золота жила Номінація
Премія за найкращий художній внесок Номінація
2015 Золота пальмова гілка Керол Номінація
Queer Palm Перемога
2017 Золота пальмова гілка Світ, повний чудес В очікуванні
Единбурзький міжнародний кінофестиваль
1998 Премія Channel 4 Director's Оксамитова золота жила Перемога
Премія Нью-йоркських кінокритиків онлайн
2002 Найкращий режисер Далеко від раю Перемога
Найкращий сценарій Перемога
Венеційський кінофестиваль
2002 Золотий лев Далеко від раю Номінація
Приз Всесвітньої католицької асоціації по комунікаціях (SIGNIS) — Похвальний відгук Перемога
2007 Золотий лев Мена там немає Номінація
Спеціальний приз журі Перемога
Премія CinemAvvenire за найкращий фільм Перемога
Премія «Супутник»
2003 Найкращий режисер Далеко від раю Перемога
Найкращий сценарій Номінація
Золотий глобус
2003 Найкращий сценарій художнього фільму Далеко від раю Номінація
2016 Найкращий режисер Керол Номінація
Премія «Оскар»
2003 Найкращий оригінальний сценарій Далеко від раю Номінація
Асоціація кінокритиків Чикаго
2003 Найкращий режисер Далеко від раю Перемога
Найкращий сценарій Номінація
2015 Найкращий режисер Керол Номінація
Премія товариства незалежного кіно Chlotrudis
2003 Премія Taskforce Далеко від раю Номінація
Найкращий режисер Перемога
Найкращий сценарій Номінація
2016 Найкращий режисер Керол Перемога
GLAAD Media Awards
2003 Приз Стівена Ф. Колзака Перемога
Італійський національний синдикат кіножурналістів
2008 Найкращий неєвропейський режисер Мене там немає Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго
2015 Приз Q Г'юго Керол Перемога
Кінопремія «Готем»
2015 Найкращий фільм Керол Номінація
Найкращий сценарій Номінація
Міжнародна спільнота кіноманів
2015 Гран-прі Керол Перемога
2016 Найкращий режисер Перемога
Геївсько-лесбійська асоціація кінокритиків індустрії розваг (GALECA)
2016 Митець року Перемога
Премія Доріан найкращому режисерові року Керол Перемога
Премія BAFTA
2016 Премія Девіда Ліна за режисеру Керол Номінація

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У липні 2018 підтримав петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[17]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Where to begin with Todd Haynes. British Film Institute. 22 лютого 2016. Процитовано 27.03.2016.
  2. ↑ а б в Todd Haynes – Biography. The New York Times Company. Процитовано 27.03.2016.
  3. ↑ Pfefferman, Naomi (6 березня 2003). Heavenly Friendship. The Jewish Journal of Greater Los Angeles. Архів оригіналу за 13.04.2016. Процитовано 27.03.2016.
  4. ↑ Pfefferman, Naomi (29 березня 2011). "Mildred Pierce," Todd Haynes and Me. The Jewish Journal of Greater Los Angeles. Процитовано 27.03.2016.
  5. ↑ Todd Haynes to Receive Director Tribute at IFP's 25th Annual Gotham Independent Film Awards. Independent Filmmaker Project. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 27.03.2016.
  6. ↑ The Official Academy Awards Database. Academy of Motion Picture Arts and Sciences. Архів оригіналу за 08.02.2009. Процитовано 27.03.2016.
  7. ↑ Борис Нелепо. (18 травня 2015). Концлагеря, самоубийства, моногамия (рос) . Радио «Свобода». Процитовано 27.03.2016.
  8. ↑ Андрей Плахов. (18 травня 2015). Сентиментальные комедии о смерти (рос) . Газета «Коммерсантъ» № 84. Процитовано 27.03.2016.
  9. ↑ The 30 Best LGBT Films of All Time. BFI (англ) . 15.06.2016. Процитовано 16.03.2016.
  10. ↑ Daniel Megarry. BFI Flare names the top 30 LGBT films of all time. Gay Times (англ) . 15.03.2016. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 16.03.2016.
  11. ↑ The 30 Best LGBT Films of All Time. BFI (англ.). 24.03.2011. Процитовано 27.03.2016.
  12. ↑ «Керол» / Прес-кіт
  13. ↑ The 2017 Official Selection. Cannes. 13 квітня 2017. Архів оригіналу за 17 квітня 2017. Процитовано 14 квітня 2017.
  14. ↑ Fabien Lemercier. The hunt for the Palme d’Or is on. Cineuropa. 13.04.2017. Процитовано 14.04.2017.
  15. ↑ Rob White. = Todd Haynes. — Urbana : University of Illinois Press, 2013. — P. 144. — ISBN 9780252037566.
  16. ↑ Нагороди та номінації Тодда Гейнса на сайті IMDb(англ.)
  17. ↑ Appel à la libération immédiate d'Oleg Sentsov ! // Société des Réalisateurs de Films, 06.07.2018

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тодд Гейнс
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тодд_Гейнс&oldid=41844387