French
DeutschТокійська затока — Вікіпедія
названо на честь Токіо-сіті[d] | |
|---|---|
 | |
|
| |
| Карта | |
| 35°25′ пн. ш. 139°47′ сх. д. / 35.417° пн. ш. 139.783° сх. д.Координати: 35°25′ пн. ш. 139°47′ сх. д. / 35.417° пн. ш. 139.783° сх. д. | |
| складники | Uraga Channeld |
| Прибережні країни |  Японія |
| Регіон | Токіо Префектура Канаґава Префектура Чіба |
| Площа | 1380 км² км² |
| Середня глибина | 700 м, 40 м |
| Вливаються | |
| ідентифікатори і посилання | |
| GeoNames | 1850143 |
| У проєкті OpenStreetMap | r13904308 ·R |
  Токійська затока Токійська затока (Японія) | |
 | |
 Токійська затока у Вікісховищі | |
Токійська затока яп. 東京湾, とうきょうわん, токьо ван) — затока на тихоокеанському узбережжі Японії в регіоні Канто острова Хонсю.
Географія[ред. | ред. код]
У широкому сенсі Токійська затока — акваторія північніше лінії, яка зв'язує мис Цуруґі («Мис меча») півострова Міура та мис Су («Острівний мис») півострова Босо, включаючи в себе протоку Ураґа[en]. Площа акваторії — 1320 км².
У вузькому сенсі — Токійська затока — акваторія північніше лінії, яка зв'язує мис Каннон («Мис бодхісаттви Каннон») півострова Міура та мис Фуццу[en] («Мис багатого порту») півострова Босо. Площа акваторії — 922 км².
У затоку впадають річки Тама, Цурумі, Едо й Ара. Оскільки береги протоки Ураґа вузькі, відсоток морської води з океану, що змішується з річковими водами у північній частині затоки, невисокий. Це часто спричиняє цвітіння вод. На противагу цьому південна частина затоки перебуває під впливом теплої течії Куросіо і має солону гарну воду, яка є домівкою для південних риб і коралів.
У другій половині XIX—XX століття у Токійській затоці було зведено багато штучних островів, переважно під морські фортеці. Єдиним природним островом залишається острів Сару («Мавпячий острів»), що належить місту Йокосука префектури Канаґава.
Інфраструктура[ред. | ред. код]
У Токійській затоці знаходиться багато портів. Серед них найбільшими є порти Йокогами, Токіо, Тіби, Кавасакі, Йокосуки і Кісарадзу. У порту Йокосуки знаходиться морська військова база Збройних Сил США в Японії та Морських Сил Самооборони Японії.
Затока має вихід до префектури Канаґави, Токіо і Тіби. На узбережжі цих префектур розташовані заводи та підприємства промислового району Токіо-Йокогама, важливого економічного центру Японії ще з XIX століття.
Віддавна піщані й мілководні береги і вати Токійської затоки рекультивувалися місцевими жителями. З XXI століття площа рекультивованих земель становить 249 км². На відвойованих у моря ділянках знаходяться Токійський Міжнародний аеропорт Ханеда і Токійський Дснейленд, третина площі міста Ураясу і весь район Міхама міста Тіба. Традиційно рекультивовані зони використовувалися під промислові підприємства, однак після 1990-х років вони служать спальними районами, центрами торгівлі тощо.
Токійська затока є важливим транспортно-торговельним вузлом. Через міста Кавасакі і Кісадзару проходять міст і підводний тунель Aqua-Line Токійської затоки. Пороми з'єднують обидва боки протоки Урагава.
Історія[ред. | ред. код]
У 5-му — 4-му тисячоліттях до н. е. у зв'язку з таненням останнього льодовика води Токійської затоки займали площу в півтора раза більшу за сучасну, глибоко вклинюючись у русла річок Кантоської рівнини. З поступовим похолоданням затока набула сьогоденних обрисів. До XIX століття берегова лінія була віддалена від сучасної на 10—20 км вглиб острова Хонсю.
Токійська затока згадується у хроніках XI століття як стратегічно важлива місцевість, один з морських районів Східної Японії. У XIV—XVI століттях тут активно діяли японські пірати. У XVI столітті затока була місцем постійних боїв самурайських флотилій родів Сатомі і Ходзьо.
У XVI—XIX століттях Токійська затока називалася Едоським морем, Едоською затокою або Внутрішньою затокою, оскільки знаходилась перед Едоським замком, головною фортецею сьоґунату Токуґава.
У 1850-х роках Токійська затока стала місцем переговорів японського уряду з іноземними делегаціями, що привели до скасування режиму «ізоляції» Японії від Заходу.
2 вересня 1945 року на борту лінкора США «Міссурі», що стояло в затоці, було підписано акт капітуляції Японії й закінчено Другу світову війну.
Посилання[ред. | ред. код]
- 100 видів Токійської затоки. (яп.)
- Інтерактивна карта Токійської затоки. (яп.)
- Ендо Цуйосі. Історія рекультивації землі в Токійській затоці // Географічний журнал. 2004. (яп.)
- Екологічно-інформаційний центр Токійської затоки Міністерства землі, інфраструктури і транспорту Японії. (яп.)
- Екологічно-інформаційний сайт Берегової охорони Токійської Затоки. (яп.)
|
