French
DeutschТоріаніт — Вікіпедія
| Торіаніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Tho[2] |
| Хімічна формула | ThO₂ |
| Nickel-Strunz 10 | 4.DL.05 |
| Dana 8 | 5.1.1.2 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | кубічна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | торій[3] |
| Типова місцевість | Ратнапура[3] |
 Торіаніт у Вікісховищі | |
Торіаніт (рос. торианит; англ. thorianite; нім. Torianit m) — мінерал класу оксидів, діоксид торію і урану координаційної будови.
Названий за хімічним елементом який містить (W.R.Dunstan, 1904).
Опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: ThO2 (де торій заміщається U i Ce) або (Th, U)О2. Утворює безперервний ізоморфний ряд з уранінітом. Містить 5-32 % UО2. При співвідношенні ThO2 : UО2 =1:1 мінерал наз. уранторіанітом. Т. містить домішки рідкісноземельних елементів церієвої групи, Fe, He, а також неструктурні домішки радіогенного Pb, Zr, Se. Склад у % (з о. Шрі-Ланка): ThO2 — 76,22; U3O8 — 12,33. Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид. Структура типу флюориту. Кристали форми куба і октаедра, розміром від часток мм до 3-5 см, як правило скруглені. Часті двійники проростання. Густина 8,9-9,9. Тв. 6,5-7,5. Колір чорний, темно-сірий, при вивітрюванні бурий або жовтувато-бурий. В тонких уламках просвічує червоно-бурим кольором. Риса чорна, сірувато-чорна, до зеленувато-сірої. Блиск смолистий до напівметалічного. Спайність незавершена. Злом нерівний. Крихкий. Сильно радіоактивний. Добре розчиняється в HNO3 та H2SO4 з виділенням гелію.
Поширення[ред. | ред. код]
Зустрічається в пегматитах, в карбонатитах, в метаморфізованих вапняках. Добувається г.ч. з розсипів спільно з цирконієм, ільменітом, торитом. Руда торію. Рідкісний. Знахідки: Забайкалля (Росія), Істон, шт. Пенсільванія (США), Бетанімена, о. Мадагаскар, пров. Квебек (Канада), розсипи в Шрі-Ланці, Палабора, Трансвааль (ПАР).
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- торіаніт кальціїстий (різновид торіаніту, з нефелінових сієнітів Сибіру, який містить до 7 % СаО),
- торіаніт скандіїстий (різновид торіаніту, який містить до 0,46 % Sc2О3),
- торіаніт уранистий (різновид торіаніту, який містить 5-14 % UO2); α-торіаніт (зайва назва торіаніту).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Торіаніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Торіаніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
