Тридиміт — Вікіпедія

Тридиміт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура Trd[2]
Хімічна формула SiO₂
Nickel-Strunz 10 4.DA.10[3]
Dana 8 75.1.2.1
Ідентифікація
Сингонія ромбічна сингонія[4]
Просторова група space group C222₁d[4]
Колір риси білий
Інші характеристики
Названо на честь Близнюки (давньогрецька мова)[5]
Типова місцевість Mount San Cristóbald[4]
CMNS: Тридиміт у Вікісховищі

Тридимі́т — мінерал класу оксидів, високотемпературна ромбічна поліморфна модифікація кварцу каркасної будови.

Етимологія та історія[ред. | ред. код]

Названий за часте подвоєння кристалів і утворення трійників (грецьк. «тридимос» — потрійний), G. von Rath, 1868.

У липні 1867 року німецький геолог Герхард фон Рат (1830—1888) отримав два зразки трахітового порфіру з гори Серро-Сан-Крістобаль поблизу Пачука-де-Сото (Ідальго, Мексика). У цих зразках він також виявив раніше невідомий безбарвний мінерал з незвичайною кристалічною формою, на додаток до вже відомих мінералів дзеркального гематиту та рогової обманки. Це виявилося характерним триплетним зрощенням, на основі якого Герхард фон Рат назвав мінерал тридиміт за грецьким словом τρίδυμο [тридимо], що означає триплет.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула: SiO2.

Домішки: Al2O3, K2O, Na2O.

Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. При температурі вище 163°С переходить у гексагональну модифікацію (α-тридиміт). Утворює псевдогексагональні пластинки і агрегати дрібних індивідів, віялоподібні двійники і трійники. Густина 2,2-2,3. Твердість 6,75-7. Білого, сірувато-білого кольору, інколи безбарвний. Блиск скляний. Риса біла. У шліфах безбарвний. Погана призматична спайність. Утворює псевдогексекторальні согональні пластинки та агрегати дрібних індивідів. Розмір кристалів до 2–3 мм, зерен 0,1–0,2 мм. Під мікроскопом виявляє секторальну будову. В опалах має гіпергенне походження.

Тридиміт залишається стабільним максимум до 3 кбар і за нормального тиску перетворюється на кварц-β при 870 °C і в кристобаліт при 1470 °C. Температура плавлення тридиміту становить 1670 °C.

  • Кристалічна структура
  • α-тридиміт
    α-тридиміт
  • β-тридиміт
    β-тридиміт
Кристалічні фази тридиміту[6]
Назва Симетрія Кристалографічна група T (°C)
HP (β) гексагональна P63/mmc 460
LHP гексагональна P6322 400
OC (α) Ромбічна C2221 220
OS Ромбічна 100-200
OP Ромбічна P212121 155
MC Моноклінна Cc 22
MX Моноклінна C1 22

Поширення[ред. | ред. код]

Виявлений у кислих вулканічних породах, багатих на SiO2, зустрічається в контактних метаморфічних породах санідинітової фації.

Розповсюджений у ріолітах, обсидіанах, трахітах, андезитах та дацитах. Зустрічається в асоціації з санідином, авгітом, фаялітом, кристобалітом, кварцом, роговою обманкою, гематитом, залізистим енстатитом, троїлітом.

Відомо близько 300 локалітетів. Знахідки: гори Араб (Угорщина), г. Сан-Крістобаль (Мексика), в лавах гір Сан-Хуан (шт. Колорадо). У Німеччині поширений в землі Рейнланд-Пфальц, також відомий з земель Баден-Вюртемберг, Баварія, Гессен, Північний Рейн-Вестфалія, Саксонія і Тюрингія. В Австрії знайдений у базальтовому кар'єрі в Пауліберга в Бургенланді та в кар'єрі «Шларбаум» біля Клаузена (Бад-Гляйхенберг), в базальтовому кар'єрі біля Клеха в Штирії.

Інші місця знахідок локалізовані в Антарктиді, Аргентині, Азербайджані, Австралії, Болівії, Бразилії, Бурунді, Китаї, Еквадорі, Франції, Греції, Ісландії, Індії, Індонезії, Ізраїлі, Італії, Японії, Канаді, Мадагаскарі, Намібії, Нідерландах, Новій Зеландії, Омані, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Румунія, Росія, Словаччина, Іспанія, Південна Африка, Таджикистан, Чехія, Туреччина, Угорщина, Сполучене Королівство (Великобританія) і Сполучені Штати Америки (США).

Тридиміт в Україні зустрічається рідко. Він виявлений у третинних глинах, пісковиках та алевтролітах Донбасу, бетонізованих туфах Подільської плити, широко розповсюджений в андезитах та дацитах Закарпаття. Утворення тридиміту в дацитах Закарпаття обумовлено перевідкладанням SіO2 під дією сольових розплавів та газів.

Крім того, тридиміт було знайдено в базальтах місячного «Моря Спокою», звідки екіпаж першої місії висадки на Місяць «Аполлон-11» привіз деякі зразки гірських порід, а також у базальтах місячного кратера Фра Мавро, який відвідав екіпаж місії «Аполлон-14».[7]

У червні 2016 року NASA оголосило, що марсохід Curiosity також знайшов тридиміт на Марсі.[8]

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють:

  • тридиміт високотемпературний (те саме, що β-тридиміт);
  • α-тридиміт (гексагональний різновид тридиміту);
  • β-тридиміт (високотемпературна тригональна модифікація тридиміту — SiO2. Стійкий між температурами 870 і 1470°С, при вищій температурі переходить у кристобаліт. При охолоджені до 117°С переходить у α-тридиміт).

Застосування[ред. | ред. код]

Тридиміт цікавить учених — він використовується для визначення умов утворення гірських порід, колекційний мінерал, використовується для виробництва вогнестійких матеріалів (спеціальна порцеляна).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. ↑ а б в mineralienatlas.de
  5. ↑ http://www.mineralienatlas.de/lexikon/index.php/MineralData?mineral=Tridymit
  6. ↑ William Alexander Deer; R. A. Howie; W. S. Wise. Rock-Forming Minerals: Framework Silicates: Slica Minerals, Feldspathoids and the Zeolites (англ.). — Geological Society, 2004. — P. 22—. — ISBN 978-1-86239-144-4.
  7. ↑ Fundortliste für Tridymit beim Mineralienatlas (deutsch) und bei Mindat (englisch)
  8. ↑ William P. Jeffs: NASA Scientists Discover Unexpected Mineral on Mars - Mars Science Laboratory. Архів оригіналу за 31 травня 2023. Процитовано 31 травня 2023.

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Тридиміт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Тридиміт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Frondel, C. (1962) Dana's system of mineralogy, (7th edition), v. III, silica minerals, 259-272.
  • Anthony, John W.; Bideaux, Richard A.; Bladh, Kenneth W.; Nichols, Monte C. (eds.). "Tridymite". Handbook of Mineralogy. Vol. III (Halides, Hydroxides, Oxides). Chantilly, VA, US: Mineralogical Society of America. ISBN 0-9622097-2-4.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тридиміт&oldid=41848092