Трунова Тамара Вікторівна — Вікіпедія

Тамара Вікторівна Трунова
Народилася 5 травня 1982(1982-05-05) (41 рік)
Нова Каховка, Херсонська область
Національність Україна Україна
Діяльність театральний режисер
Відома завдяки головна режисерка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра
Alma mater Київський національний лінгвістичний університет і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Нагороди Театральная премія «Київська пектораль»

Тамара Вікторівна Трунова (нар. 5 травня 1982, м. Нова Каховка Херсонська область, УРСР) — українська театральна режисерка, головна режисерка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в м. Нова Каховка Херсонської області[1].

Середню школу закінчила із золотою медаллю. Спеціальність «перекладач» здобула в Київському національному лінгвістичному університеті (1999 — 2004 рр.). Режисурі вчилася в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого (режисерський факультет, курс Едуарда Митницького), який закінчила 2009 року. В період з 2008 по 2013 роки – викладає на режисерському курсі Едуарда Митницького; від 2018 року — художній керівник курсу заочної режисури Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого[2].

З 2011 року працює в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. Серед втілених постановок — вистави у театрах Києва та України, робота в складі членів журі українських та міжнародних фестивалів (британський Edinburgh Fringe 2016). Неодноразовий учасник та переможець театральних конкурсів (театральна програма «Taking the Stage» від Британської Ради в Україні, рейтинги «Київський рахунок» та інші)[3].

Від 12 квітня 2019 року – головний режисер Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра[4].

Виховує доньку Соню. Живе і працює в Києві.

Творча біографія[ред. | ред. код]

Режисерські роботи[ред. | ред. код]

У творчому режисерському доробку Тамари Трунової — більш ніж 30 постановок по Україні та за кордоном[5].

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
  • 2008, 23 грудня — «Том Сойєр» Ярослава Стельмаха за романом «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена
  • 2012, 25 вересня — «Пасажир у валізі» за п’єсою «Біля ковчегу о восьмій» Ульриха Хуба
  • 2013, 15 березня — «Дві панянки у бік півночі» П’єра Нотта (мала сцена)[6][7]
  • 2015, 31 січня — «Близькість…» Патріка Марбера
  • 2016, 15 жовтня — «Безприданниця. Версія» за п’єсою «Безприданниця»[ru] Олександра Островського[8][9]
  • 2018, 29 квітня — «Дім на краю душі» за мотивами п'єси «Іфігенія» Дона Нігро[en][10][11][12]
  • 2019, 13 квітня — «40+» Павла Ар'є за спогадами, думками, історіями людей Київського академічного театру на лівому березі Дніпра (в роботі)[13]
  • 2019, 17 травня — «Погані дороги» Наталки Ворожбит (прем'єра на новій сцені вистави, прем'єра якої відбулася як незалежний проект 27 вересня 2018 року)
  • 2019, 6 вересня — «Гарантія 2 роки» за п'єсою «Людяна людина» Сіррку Пелтоли[14]
  • 2020, 1 березня — «Усі найкращі речі» Дункана МакМілана[en][15]
  • 2021, 5 січня — «Дім» Ніколи МакКартні (онлайн-прем’єра в рамках Літературно-перекладацького фестивалю Translatorium відбулася 17 листопада, допрем'єрний показ — 21 грудня 2020 року)[16][17][18]
Open Opera Ukraine
Інші театри

Драматургія[ред. | ред. код]

  • 2016 — «Улун» (п’єса)[28]

Постановки за драматургією[ред. | ред. код]

Київський академічний театр «Золоті ворота»

Участь у фестивалях[ред. | ред. код]

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

  • 2011 — Театральная премія «Київська пектораль». Найкраща вистава для дітей (вистава «Пасажир у валізі», Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра)
  • 2012 — Дипломом І-го Всеукраїнського фестивалю молодої режисури імені Леся Курбаса у номінації «Елегантність режисерської форми» (вистава «Пасажир у валізі»)
  • 2016 — Переможець конкурсної театральної програми «Taking the Stage» (організатор – Британська рада в Україні)[30]
  • 2017 — 1 місце театрального експертного рейтингу «Київський рахунок» (вистава «Саша, винеси сміття», Київський академічний Молодий театр)
  • 2019 — 1 місце театрального експертного рейтингу «Київський рахунок» (вистава «Погані дороги», Незалежний проект)[31]
  • 2019 — ІІ Всеукраїнський фестиваль-премія «ГРА»[32]
    • Найкраща режисерська робота (Тамара Трунова, вистава «Погані дороги» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра)
    • Найкраща драматична вистава («Погані дороги», реж. Тамара Трунова, Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра)
  • 2021 — Премія Women in Arts (категорія «Жінки в театрі») в межах руху солідарності за ґендерну рівність #HeForShe в Україні[33]
  • 2022 — Національна премія України імені Тараса Шевченка за виставу «Погані дороги» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра[34]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ірина ПІКУЛЯ (13 серпня 2019). Тамара Трунова: «Театральный режиссер — это в некой степени мазохистская профессия» (рос.). ж-л «Віва». Процитовано 1 вересня 2019.
  2. ↑ Олена МИГАШКО (23 червня 2013). Польове дослідження Yabl. Сексизм у театрі, політиці та кіно: 5 відомих жінок про вплив гендера на професійний розвиток в Україні (укр.). «Yabl». Процитовано 23 червня 2020.
  3. ↑ Тамара Трунова на сайті Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  4. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (15 квітня 2019). Тамара Трунова – шлях до Головного режисера в 3 місяці та 15 років (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 23 червня 2020.
  5. ↑ Тамара Трунова у каталозі режисерів портала «Театральна риболовля»
  6. ↑ Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (29 березня 2013). Дві пані… чоловічого роду (укр.). Г-та «Україна молода». Процитовано 5 травня 2019.
  7. ↑ Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ. Веселий похорон. Прем’єра-2013 на Камерній сцені Театру на лівому березі Дніпра (PDF) (укр.). Г-та «2000». Процитовано 5 травня 2019.
  8. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (11 серпня 2018). Оригінальна версія «Безприданниці» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.
  9. ↑ Олена БОГОМАЗОВА (11 жовтня 2016). Гроші і кохання. 15, 16 жовтня у Київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра відбудеться прем’єра «Безприданниця. Версія» за О. Островським (укр.). «День» №84. Процитовано 31 березня 2020.
  10. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (8 лютого 2020). П’ятий елемент «Дому на краю душі» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.
  11. ↑ Олена МИГАШКО (16 травня 2018). «Дім на краю душі», танець на кістках тексту. Прем'єра (укр.). «Укрінформ». Процитовано 5 травня 2019.
  12. ↑ Іван БАБАЕНКО (16 травня 2018). Без підміни. Фейковий світ, або Коли минуле не відпускає (рос.). Г-та «День» №84. Процитовано 5 травня 2019.
  13. ↑ «Театральна риболовля». Театральне «УЗІ» вистави «40+»
  14. ↑ Ірина ЧУЖИНОВА (2 жовтня 2019). Сны в стихах (рос.). «Kyiv Daily». Процитовано 19 жовтня 2019.
  15. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (28 лютого 2020). Сверхнові «Усі найкращі речі» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.
  16. ↑ Марина КОВАЛЬЧУК (21 серпня 2020). Слогани, прем'єри, редизайн. Українські театри відкривають сезон: чого чекати глядачам (укр.). «Yabl». Процитовано 25 серпня 2020.
  17. ↑ От женщины про женщин: в Киеве представили премьеру спектакля «Дом» режиссера Тамары Труновой (рос.). «ОстроВ». 22 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  18. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (4 січня 2021). «Дім» на Лівому березі. Новосілля Тамари Трунової (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 4 січня 2021.
  19. ↑ Олександр ОСТРОВСЬКИЙ (17 жовтня 2019). «Ацис і Галатея»: курортний роман помираючого та воскресаючого бога (укр.). Moderato.in.ua. Процитовано 19 жовтня 2019.
  20. ↑ Олена БОГОМАЗОВА (30 січня 2013). Шукачі щастя. Афіша «Вільної сцени» Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра поповнилася новинкою — виставою «Вечір з гарненькою та самотньою» (укр.). «День» №16. Процитовано 5 травня 2019.
  21. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (13 квітня 2018). Порятунок «рядового» Сашка (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.
  22. ↑ Прем'єра вистави «Під небом синім»
  23. ↑ У Національній опереті відбудеться прем’єра п’єси «Під небом синім»
  24. ↑ Аліса АНТОНЕНКО (18 вересня 2018). Шість історій про життя і війну (укр.). «День» №167. Процитовано 5 травня 2019.
  25. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (30 жовтня 2018). Бренд «Поганих доріг» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.
  26. ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (9 грудня 2018). Кіно і цирк. Нумерологія (укр.). «Дзеркало тижня». Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 5 травня 2019.
  27. ↑ Говоримо із театральною режисеркою Тамарою Труновою /Укрінформ, 18 вересня 2020/
  28. ↑ Тамара Трунова. УЛУН
  29. ↑ Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (27 квітня 2012). Хочеш ставити вистави — став! (укр.). «Україна молода». Процитовано 5 травня 2019.
  30. ↑ Тамара Трунова: Театральні програми Британської Ради міняють світогляд не лише театралів, а й глядачів
  31. ↑ «Київський рахунок-2018»: Прізвища, висновки, цифри (укр.). «Театрально-концертний Київ». 20 січня 2019. Процитовано 5 травня 2019.
  32. ↑ Підсумки II Всеукраїнського театрального фестивалю-премії GRA
  33. ↑ Андрій КУЛИКОВ (24 березня 2021). «Я створюю простори для кожної глядачки й глядача» — Тамара Трунова, лавреатка премії «Women in Arts» (укр.). «Громадське радіо». Процитовано 25 березня 2021.
  34. ↑ Указ президента України №118/2022. Офіційне інтернет-представництво Президента України (укр.). Процитовано 9 березня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Трунова Тамара Вікторівна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трунова_Тамара_Вікторівна&oldid=41212232