Трут — Вікіпедія

Трут^[1], також гу́бка^[2] — це будь-який матеріал, який запалюється від однієї іскри. Березова кора, суха трава, дерев'яні стружки, вощений папір, розпушена вата, ялинові шишки, соснові голки, подрібнені сухі гриби (трутовики), за старих часів у м'якоті трутовиків переносили вогонь.

Виготовлення[ред. | ред. код]

Горіла бавовняна тканина може бути виготовлена шляхом «запікання» тканини в вогнестійкому контейнері. Наприклад, можна обпалити шматочок тканини в багатті поклавши його в невелику бляшанку. Банка повинна бути негерметичною, оскільки в іншому випадку її розірве тиском розігріваних газів. Також банка повинна ізолювати тканину від відкритого полум'я.

Також трут історично виготовлявся з гриба трутовика просочуванням його сильними окислювачами. Також можна зварити гриб трутовик і відбити його палицею, після чого висушити.

Для виготовлення трута з гриба необхідно брати його «губчасту» частину. Попередньо очищені від кори і твердішої трубчастої частини, гриби нарізують на скибки 1,5-2 см завтовшки. У ємність поміщають нарізані гриби і золу (попіл) від багаття в пропорції, приблизно, 1:1, заливають водою і варять на слабкому вогні близько двох годин. Після чого відвар виливають, а гриби енергійно і інтенсивно відбивають підручними засобами до плаского стану. Після чого трут просушують і зберігають у сухому місці. Для успішного розпалювання багаття з отриманого трута, перед використанням його необхідно добре розім'яти.^[3]

Також можна зібрати суху траву і розтерти її в порошок або виготовити трут зі звичайної вати.

Див. також[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Трутниця і кресало

• Кресало

Примітки[ред. | ред. код]