Тріада (філософія) — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тріада.

Тріа́да (грец. Τριάδος — троїстість) — філософський термін, яким позначають ідею про троїстість розвитку мислення (буття).

Поняття «тріада» вперше вжив Платон. Термін використовували і неоплатоніки, але особливість ідеї найбільш повно розкрито в філософії Гегеля. Він вважав, що розвиток відбувається в три етапи.

Теза — вихідний момент.
Антитеза — заперечення тези, і перетворення її на свою протилежність.
Синтез — в свою чергу заперечує антитезу, будучи вихідним моментом подальшого розвитку мислення. Об'єднує в собі характеристики двох попередніх ступенів і відображає їх на більш високому рівні.

Діалектичний матеріалізм використовував зміст тріади для характеристики процесу розвитку, існувало вчення про діалектичні заперечення (закон заперечення заперечення).

Джерела[ред. | ред. код]

М. Булатов. Тріада // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 648. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Антитетика [Архівовано 11 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 39. — 1000 екз.
Философский словарь. Под редакцией И. Т. Фролова. — М., издательство политической литературы, 1980, с.375. (рос.)