Тіпот Віктор Якович — Вікіпедія

Тіпот Віктор Якович
Народився 1 (13) травня 1893 або 1893[1]
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 20 жовтня 1960(1960-10-20) або 1960[1]
Москва, СРСР
Поховання Введенське кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність драматург, театральний режисер, лібретист, письменник, сценарист
Alma mater Новоросійський університет (1918)
Мова творів російська
Брати, сестри Лідія Гінзбург
Діти Соколова Наталія Вікторівнаd
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гінзбург.

Віктор Якович Тіпот (справжнє ім'я — Віктор Якович Гінзбург; нар. 1 (13) травня 1893, Одеса — пом. 20 жовтня 1960, Москва) — радянський театральний діяч, сценарист і драматург, режисер, публіцист, письменник. Засновник (спільно з Д. Г. Гутманом) Московського театру сатири (1924)[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Одесі, у сім'ї інженера Якова Мойсейовича Гінзбурга і Рахілі (Раїси) Давидівни Гінзбург (уродженої Гольденберг; 1867—1942)[3]. Батько працював на продуктовій фабриці на Успенській вулиці, будинок № 35. Після смерті батька в грудні 1909 року жив із сестрою і матір'ю під опікою дядька — інженера-хіміка Марка Мойсейовича Гінзбурга (?-1934). Сестра — літературознавиця Лідія Яківна Гінзбург (у дитинстві відома як Люся Гінзбург).

Псевдонім Тіпот завдячує своїм походженням друзям письменника і його власному почуттю гумору. За довгий ніс Віктор Гінзбург отримав у дружньому колі прізвисько «чайник». Його англійський еквівалент (англ. tea pot) і став творчим псевдонімом Віктора Яковича[4].

Закінчив гімназію в Одесі (1911). Навчався в Німеччині, в 1918 закінчив Імператорський Новоросійський університет. Після Жовтневого перевороту автор і режисер театру мініатюр Крот (рос. «Конгрегация рыцарей острого театра»). У 1924 році спільно з Давидом Гутманом заснував Московський театр сатири, деякий час був його художнім керівником.

Наприкінці 1930-х років заснував разом із Давидом Гутманом Московський театр мініатюр.

Співавтор лібрето знаменитих радянських оперет: «Весілля в Малинівці» Б. О. Александрова, «Дівочий переполох» Ю. С. Мілютіна та «Вільний вітер» І. О. Дунаєвського.

Автор гумористичних номерів і скетчів для відомих сатириків естради 1950-х років, спогадів про І. О. Дунаєвського (1957); написав автобіографію (1943, 1952).

Проживав у Москві, у Лиховому провулку.

Помер у жовтні 1960 року, похований на Введенському цвинтарі, дільниця № 18[5].

Родина[ред. | ред. код]

Дитяча книга[ред. | ред. код]

  • Віра Інбер, Віктор Тіпот. «Крихітки-сороконіжки». Мал. В. Твардовського. Л. «Райдуга», 1928

Кіносценарії[ред. | ред. код]

Публіцистика[ред. | ред. код]

  • Щодо сатири взагалі і «театру сатири» зокрема // Естрада без параду. М., 1991.

П'єси[ред. | ред. код]

  • Блакитний діамант, у співавторстві з В. М. Інбер, Д. Кесслером (поч. 1920-х років)
  • Ведмедик, крути!, у співавторстві з Д. Г. Гутманом (1925)
  • Чарівні сни Артура Страйка, у співавторстві з М. А. Адуєвим (1949)
  • Мрії… мрії… — (1926)
  • Бита карта — у співавторстві з В. В. Винніковим (1953);

Лібрето[ред. | ред. код]

Оперети:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Czech National Authority Database
  2. ↑ Гутман Давид Григорьевич в Большой российской энциклопедии. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 24 червня 2018.
  3. ↑ Emily Van Buskirk «Lydia Ginzburg's Prose: Reality in Search of Literature»
  4. ↑ Журнальный зал | НЛО, 2001 N49 | Л. Я. ГИНЗБУРГ — Письма. Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 7 травня 2011.
  5. ↑ Могила В. Я. Типота на Введенском кладбище. Архів оригіналу за 22 лютого 2010. Процитовано 24 липня 2011.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тіпот_Віктор_Якович&oldid=42204574