Тірольські елегії — Вікіпедія

Тірольські елегії
чеськ. Tyrolské elegie
Жанр сатира
Форма вірш[d]
Автор Карел Гавлічек-Боровський
Мова чеська
Опубліковано українською 1894
Переклад Іван Франко (1888)
Григорій Кочур (1964)

S:  Цей твір у  Вікіджерелах
Брессанонський дім, де побував Карел Гавлічек-Боровський 1851–1855 роках

Тірольські елегії (чеськ. Tyrolské elegie) — поема Карела Гавлічка-Боровського. Створена під час інтернування у Брессаноне. Відрізняється різким наступом у вигляді сатири щодо австрійського уряду та державної поліції. Рукопис завершено у 1852 році, опубліковано у 1861 році.

Поема є у форми автобіографії й складається із дев'яти частин. У ньому розповідається історія арешту Гавлічек-Боровського та подальша депортація у Брессаноне. Розмова із Місяцем є ознакою його почуттів, і те, що він почуває себе самотнім, відірваним від будинку. Де у цей же момент чехи хочуть сказати, що трапилось, і чому це відбувається. Іронічно дражнить державних службовців Австрії, де приписує їй панування іноземної держави за допомогою солдат та таємної поліції, що є вказівкою на утримання монархії цим коштом. Критикується й церква за відсталість та допомогу регентам.

Він описує шлях від прибуття поліції додому, де він прощається із родиною, батьківщиною. Він не знав куди їде та чи повернеться. Під час дороги у гірській місцевості зникли коні та кучера. Поліціянти втекли. Герой поеми лишився та поїхав в місто. Після приїду до Брессаноне у Карела Гавлічка-Боровського зникає надія на повернення.

Перший переклад українською здійснив Іван Франко у 1888 році у Львові. Опубліковано у виданні «Житє і слово» (Том I, 1894). Наступним переклад виданий в антології чеської поезії 1964 року, перекладу Григорія Кочури.

Фрагмент[ред. | ред. код]

Іглаву минав я,
А все думку мав я:
У Шпільберг, чи ні?
Над Дунаєм синим
Куфштайн став мов клином
В голові міні.

Аж коли остав ся
Куфштайн — щоб запав ся!
Праворуч від нас,
Я почув, що в горах,
У альпейських зворах
Приємнійш сто раз.

Джерела та література[ред. | ред. код]