Тіт Помпоній Прокул Вітразій Полліон — Вікіпедія

Тіт Помпоній Прокул Вітразій Полліон
Народився невідомо
Помер до 180
Країна Стародавній Рим
Діяльність політик, військовий діяч
Посада консул
Термін 150, 176 роки
Батько Тіт Вітразій Полліон
Мати Помпонія
У шлюбі з Аннія Фунданія Фаустіна
Діти Вітразія Фаустіна

Тіт Помпоній Прокул Вітразій Полліон (лат. Titus Pomponius Proculus Vitrasius Pollio; ? — до 180) — державний і військовий діяч Римської імперії, консул 150 і 176 років.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського роду Вітразіїв. Син Тіта Вітразія Полліона, консула-суффекта 137 року.

Свою кар'єру розпочав за імператора Адріана. Послідовно призначався на посади: магістра монетного двору, квестора, претора, praefectus alimentorum. У 150 році став консулом-суффектом.

У 156–159 роках як імператорський легатпропретор керував провінцією Нижня Мезія, а з 164 до 167 року - провінцією Ближня Іспанія. У 167–168 роках як проконсул очолював провінцію Азія.

У 168–175 роках фактично керував військами імператора Луція Вера під час війни проти маркоманів, квадів й сарматів. За свою звитягу отримав статуї на Форумі Траяна. У 176 році призначений ординарним консулом, разом з Марком Флавієм Апером. Згодом брав участь у Другій маркоманській війні. Помер під час походу.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rudolf Hanslik: Pomponius II. 7 II. 16. // Der Kleine Pauly (KlP). Band 4, Stuttgart 1972, Sp. 1037.