Угорська окупація югославських земель — Вікіпедія

Угорська окупація
югославських земель
Угорська окупація; югославських земель угор. Délvidék magyar uralom alatt
— Частини Югославії, окуповані та анексовані Угорщиною —
Країна	Югославія
----------------
Окуповані Угорщиною	11 квітня 1941
Анексовані Угорщиною	14 грудня 1941
Окуповані Німеччиною	15 березня 1944
Землі	Область Бачка; Бараня; Меджимур'є; Прекмур'є; (на позначення цих областей Угорщина використовувала термін «Відвойовані (повернуті) південні території» );
	Уряд
- Тип	включені в тодішні угорські комітати
	Площа
- Повна	11,475 км²
	Населення (1941)
- Усього	~1,145,000
	Див. розділ «Демографія»
	Карта окупації та поділу Югославії у 1941. Окуповані Угорщиною, а потім приєднані до неї райони Югославії показано тілесним кольором на півночі (Бачка і Бараня) та північному заході (Меджимур'є і Прекмур'є)Карта окупації та поділу Югославії у 1941. Окуповані Угорщиною, а потім приєднані до неї райони Югославії показано тілесним кольором на півночі (Бачка і Бараня) та північному заході (Меджимур'є і Прекмур'є)

Угорська окупація югославських земель — угорське загарбання з наступним приєднанням до Угорщини частини території Королівства Югославії, а саме: Бачки, Барані, Меджимур'я та Прекмур'я. Відбулося під час Другої світової війни, тривало з 1941 до 1944.

Передумови[ред. | ред. код]

Докладніше: Створення Югославії

Після завершення Першої світової війни на Паризькій мирній конференції держави Антанти з огляду на розпад Австро-Угорщини підписали з Угорщиною Тріанонський договір, який, серед іншого, визначав кордон між Угорщиною та новоствореним Королівством сербів, хорватів і словенців (перейменованим на Королівство Югославія у 1929 році). Договір розділив раніше керовані Угорщиною області Банат, Бачка і Бараня між Угорщиною, КСХС і Румунією та передав Меджимурський край і близько двох третин області Прекмур'є від Угорщини до КСХС. У районах, що ввійшли в КСХС, залишилася значна кількість угорців і фольксдойчів.^[2]^[3] У проміжку з 1918 по 1924 рік в Угорщину з територій, переданих в Югославію, було депортовано 44 903 угорці (в тому числі 8 511 державних службовців), у той самий час югославський уряд переселив у Бачку і Бараню близько 10 000 югославських військових поселенців, так званих «салоніцьких добровольців» (сербохорв. Solunski dobrovoljci), здебільшого сербів.^[4]^[5] У міжвоєнний період Угорщина ратувала за перегляд установлених Тріанонським договором кордонів, а відносини між двома країнами залишалися складними.^[2]^[3] 22 серпня 1938 Чехословаччина, Румунія і Югославія погодилися на перегляд Тріанону, що дозволило Угорщині переозброїтися.^[6]

Історія[ред. | ред. код]

Територіальні здобутки Угорщини в 1938-41. Окуповані з подальшим приєднанням частини Югославії показано світло-коричневим кольором на півдні (Бачка і Бараня) та на заході (Меджимур'є і Прекмур'є).

Усі ці території перебували до 1920 року під угорським урядуванням і були передані Югославії у рамках післявоєнного Тріанонського договору. Нині вони входять до кількох держав: югославська Бачка тепер є частиною Воєводини, яка у свою чергу є автономним краєм незалежної Сербії, югославська Бараня і Меджимур'є входять до складу сучасної Хорватії, а югославське Прекмур'є належить до нинішньої Словенії.

Окупація почалася 11 квітня 1941, коли 80-тисячна угорська армія перейшла югославський кордон на підтримку вторгнення в Югославію держав Осі на чолі з Німеччиною, яке розпочалося п'ятьма днями раніше. У Воєводині сербські нерегулярні формування четників учинили деякий опір угорським військам, але під цей час уже було зламано оборону Королівської югославської армії. Угорським військам опосередковано сприяли місцеві фольксдойчі — німецька меншина в Югославії, яка створила ополчення і роззброїла близько 90 000 югославських військовослужбовців. Попри виключно спорадичний опір угорські війська в ході цих початкових військових дій вбили багато мирних жителів, у тому числі деяких «фольксдойче». Уряд новоствореної маріонеткової держави Осі Незалежної держави Хорватія невдовзі погодився на угорську анексію Меджимур'я, що стривожило хорватське населення цієї області.

Окупаційна влада відразу ж поділила населення Бачки і Барані на тих, які жили в цих краях, коли вони востаннє були під угорським правлінням у 1920 році, та на переважно сербських поселенців, які прибули сюди, відколи ці райони стали частиною Югославії. Вчений-експерт у галузі міжнародного права, професор Рафаель Лемкін, який увів у вжиток слово «геноцид» на позначення «знищення нації або етнічної групи»,^[7] описував політику, що проводила угорська влада на окупованих територіях, як «геноцидарну».^[8] Лемкін твердив, що «геноцидарна» політика — це така, що спрямована на знищення політичного, соціального, культурного, релігійного і економічного існування та мови людей, які живуть на окупованих територіях.^[7] Угорські окупанти почали зганяти тисячі місцевих сербів у концтабори і виселяли їх у Незалежну державу Хорватія, окуповану Італією Чорногорію та окуповану німцями Сербію. Кінець кінцем, десятки тисяч сербів було депортовано з окупованих територій. Услід за цим почалося здійснення політики мадяризації політичного, суспільного і економічного життя на окупованих територіях, яка включала переселення угорців і секеїв з інших частини Угорщини. Мадяризація не торкнулася фольксдойчів, які під угорським правлінням набули особливого статусу, а у Прекмур'ї угорська влада була більш поблажливою до етнічних словенців.

Дрібний збройний опір угорським окупантам розпочався у другій половині 1941 у відповідь на жорстокі заходи, що включали і масові страти, вигнання та інтернування. Заворушення здебільшого зосереджувалося в етнічно-сербській місцевості південної Бачки — районі Шайкашка, де угорські війська помстилися за свої втрати. У серпні 1941 управління «відвойованими південними територіями» (угор. Délvidék) взяла на себе цивільна адміністрація, і в грудні вони були офіційно приєднані до Угорщини. У січні 1942 року угорські військовики провели рейди, під час яких знищили понад 3 300 осіб, здебільшого сербів і євреїв.

У березні 1944 року, коли Угорщина збагнула, що вона на стороні тих, хто програє війну, та заходилася вести перемовини із союзницькими державами, Німеччина в ході операції «Маргарет I» перебрала на себе владу в Угорщині, в тому числі і на її приєднаних територіях. Євреїв, що залишалися на окупованих територіях, було зібрано і відвезено в концентраційні табори, що призвело до загибелі 85 відсотків євреїв на окупованих землях. Перед своїм відходом із Балкан в умовах наступу радянських військ німці евакуювали із Бачки і Барані в Австрію від 60 до 70 тис. фольксдойчів. Коли Червона Армія витіснила німців із Бачки і Барані наприкінці 1944 року, над цими областями було відновлено югославський контроль. Меджимур'є і Прекмур'є залишалися окупованими до останніх тижнів війни.

Демографія[ред. | ред. код]

Останній перед окупацією югославський перепис було проведено 1931 року. Цей перепис як первинний критерій використовував мову і радше підраховував усіх носіїв сербохорватської мови як одну групу, ніж виділяв в окремі групи сербів, хорватів, боснійських мусульман, македонців і чорногорців.^[9] Для визначення під час перепису 1931 приблизної чисельності сербів і хорватів вчені використовували зіставлення даних про релігійну належність із лінгвістичними даними шляхом зарахування до хорватів тих, які сповідують римо-католицьку віру.^[10]

За даними перепису 1931 року на території Бачки і Барані разом проживало 837 742 людини. Серед них було від 275 014 до 283 114 угорців і від 185 458 до 194 908 «фольксдойче». Таким чином, угорці становили близько третини населення цих територій, а «фольксдойче» налічувалося трохи менше ніж чверть.^[11]^[12] За словами історика доктора Крістіана Унгваря, перепис 1931 року показав, що населення Бачки і Барані включало 150 301 серб і 3 099 хорватів. Це відповідає близько 18 відсоткам сербського населення.^[12] Ці цифри значно відрізняються від наданої професором Йозо Томасевичем чисельності об'єднаного сербсько-хорватського населення, що становила 305 917 осіб, а це відповідало 36,5 відсотка населення.^[13] Числові дані перепису 1931 для Меджимур'я і Прекмур'я засвідчують, що все населення було 193 640 осіб, з яких 101 467 (52,2 відсотка) становили хорвати, 75 064 (38,7 відсотка) були словенцями і 15 308 (8 відсотків) були угорцями.^[12]

Поділ[ред. | ред. код]

Перед війною як Бачка, так і Бараня були частинами Дунайської бановини Югославії. Меджимур'є входило у бановину Хорватію, а Прекмур'є було у складі Дравської бановини. Після вторгнення угорська влада розділила окуповані території між округами (комітатами), до яких відносили ці землі згідно з адміністративним поділом, що існував до 1920 року, коли ці краї належали Угорському королівству. Такими комітатами були Бач-Бодрог, Бараня, Зала і Ваш. Урядовців на цих територіях не стільки обирали, скільки призначали. Комітати далі поділялися на райони, а влада повернула багатьом районам, містам і селищам назви, які використовувалися до 1920 року, а в деяких випадках — назви, що не мали ніякого історичного прецеденту. Деякі приклади такого перейменування по кожному повіту наведено нижче: ^[14]

Комітат Бач-Бодрог:

Назва, яку використовувала угорська влада	Відповідна югославська назва
Одшаг	Оджаці
Мадьярканіжа	Стара Каніжа
Обече	Старий Бечей
Паланка	Бачка-Паланка
Тополя	Бачка-Топола
Уйвідек	Новий Сад
Зента	Сента
Зомбор	Сомбор
Жабья	Жабаль

Комітат Бараня:

Назва, яку використовувала угорська влада	Відповідна югославська назва
Бараньявар	Бранін Врх

Комітат Ваш:

Назва, яку використовувала угорська влада	Відповідна югославська назва
Мурасомбат	Мурска-Собота

Комітат Зала:

Назва, яку використовувала угорська влада	Відповідна югославська назва
Алшолендва	Лендава
Чакторня	Чаковець
Перлак	Прелог

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Lemkin, 2008, с. 631.
↑ ^а ^б Lemkin, 2008, с. 261–262.
↑ ^а ^б Pearson, 1996, с. 95.
↑ Ungváry, 2011, с. 75 and 71.
↑ Karakaš Obradov, 2012, с. 104.
↑ Bán, 2004, с. 37–38.
↑ ^а ^б Lemkin, 2008, с. 79.
↑ Lemkin, 2008, с. 262–263.
↑ Biondich, 2008, с. 49.
↑ Eberhardt, 2003, с. 359.
↑ Tomasevich, 2001, с. 170–172.
↑ ^а ^б ^в Ungváry, 2011, с. 70.
↑ Tomasevich, 2001, с. 170.
↑ Jordan, 2009, с. 129.

Література[ред. | ред. код]

Книжки[ред. | ред. код]

Abbott, Peter; Thomas, Nigel; Chappell, Mike (1982). Germany's Eastern Front Allies 1941–45, Vol 1. Oxford, Oxfordshire: Osprey Publishing. ISBN 978-0-85045-475-8.
Bán, András D. (2004). Hungarian–British Diplomacy, 1938–1941: The Attempt to Maintain Relations. London, England: Frank Cass. ISBN 0-7146-5660-7.
Banac, Ivo (1988). With Stalin against Tito: Cominformist splits in Yugoslav Communism. New York, New York: Cornell University Press. ISBN 978-0-8014-2186-0.
Biondich, Mark (2008). The Historical Legacy: The Evolution of Interwar Yugoslav Politics. У Cohen, Lenard J.; Dragović-Soso, Jasna (ред.). State Collapse in South-Eastern Europe: New Perspectives on Yugoslavia's Disintegration. West Lafayette, Indiana: Purdue University Press. с. 43—74. ISBN 978-1-55753-460-6.
Braham, Randolph L. (2000). The Politics of Genocide: The Holocaust in Hungary. Detroit, Michigan: Wayne State University Press. ISBN 978-0-8143-2691-6.
Coppa, Frank J. (2006). Encyclopedia of Modern Dictators: From Napoleon to the Present. New York, New York: Peter Lang Press. ISBN 978-0-8204-5010-0.
Cox, John K. (2005). Slovenia: Evolving Loyalties. New York, New York: Routledge. ISBN 978-0-415-27431-9.
Cseres, Tibor (1991). Vérbosszú a Bácskában [Vendetta in Bácska] (угор.). Budapest, Hungary: Magvető Publications. OCLC 654722739.
Eberhardt, Piotr (2003). Ethnic Groups and Population Changes in Twentieth-century Central-Eastern Europe: History, Data, and Analysis. Armonk, New York: M.E. Sharpe. ISBN 978-0-7656-1833-7.
Eby, Cecil D. (2007). Hungary at War: Civilians and Soldiers in World War II. University Park, Pennsylvania: Pennsylvania State University Press. ISBN 978-0-271-03244-3.
Frank, Tibor (2001). Treaty Revision and Doublespeak: Hungarian Neutrality, 1939–1941. У Wylie, Neville (ред.). European Neutrals and Non-Belligerents During the Second World War. Cambridge, Cambridgeshire: Cambridge University Press. с. 150—191. ISBN 978-0-521-64358-0.
Granville, Johanna C. (2004). The First Domino: International Decision Making during the Hungarian Crisis of 1956. College Station, Texas: Texas A&M University Press. ISBN 978-1-58544-298-0.
Janjetović, Zoran (2008). Die Vertreibungen auf dem Territorium des ehemaligen Jogoslawien [The Expulsions from the Territory of the Former Yugoslavia]. У Bingen, Dieter; Borodziej, Włodzimierz; Troebst, Stefan (ред.). Vertreibungen europäisch erinnern? [Do You Remember the European Expulsions?] (нім.). Wiesbaden, Germany: Otto Harrassowitz Verlag. с. 153—157. ISBN 978-0-231-70050-4.
Jordan, Peter (2009). Geographical Names as part of the Cultural Heritage. Vienna, Austria: Institut für Geographie und Regionalforschung der Universität Wien. ISBN 978-3-900830-67-0.
Kádár, Gábor; Vági, Zoltán (2004). Self-Financing Genocide: The Gold Train, the Becher Case and the Wealth of Hungarian Jews. Budapest, Hungary: Central European University Press. ISBN 978-963-9241-53-4.
Klajn, Lajčo (2007). The Past in Present Times: The Yugoslav Saga. Lanham, Maryland: University Press of America. ISBN 978-0-7618-3647-6.
Kocsis, Károly; Hodosi, Eszter (1998). Ethnic Geography of the Hungarian Minorities in the Carpathian Basin. Budapest, Hungary: Simon Publications LLC. ISBN 978-1-931313-75-9.
Komjáthy, Anthony Tihamér (1993). Give Peace One More Chance!: Revision of the 1946 Peace Treaty of Paris. Lanham, Maryland: University Press of America. ISBN 978-0-8191-8905-9.
Kostanick, Huey Louis (1963). The Geopolitics of the Balkans. У Jelavich, Charles; Jelavich, Barbara (ред.). The Balkans in Transition: Essays on the Development of Balkan Life and Politics Since the Eighteenth Century. Berkeley, California: University of California Press. ISBN 978-0-208-01431-3.
Kroener, Bernhard (2000). Germany and the Second World War: Organization and Mobilization of the German Sphere of Power, Wartime Administration, Economy, and Manpower Resources 1942–1944/5. Т. V/I. New York, New York: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-822887-5.
Lemkin, Raphael (2008). Axis Rule in Occupied Europe. Clark, New Jersey: The Lawbook Exchange. ISBN 978-1-58477-901-8.
Macartney, Carlile Aylmer (1957). October Fifteenth: A History of Modern Hungary, 1929–1945. Т. 2. Edinburgh, Scotland: Edinburgh University Press. OCLC 298105335.
Mojzes, Paul (2011). Balkan Genocides: Holocaust and Ethnic Cleansing in the 20th Century. Plymouth, Devon: Rowman and Littlefield Publishers. ISBN 978-1-4422-0663-2.
Neulen, Hans Werner (2000). In the Skies of Europe: Air Forces Allied to the Luftwaffe 1939–1945. Ramsbury, Wiltshire: The Crowood Press. ISBN 1-86126-799-1.
Pavlowitch, Stevan K. (2008). Hitler's New Disorder: The Second World War in Yugoslavia. New York, New York: Columbia University Press. ISBN 978-1-85065-895-5.
Pearson, Raymond (1996). Hungary: A State Truncated, A Nation Dismembered. У Dunn, Seamus; Fraser, Thomas G. (ред.). Europe and Ethnicity: World War 1 and Contemporary Ethnic Conflict. London, England: Psychology Press. с. 88–109. ISBN 978-0-415-11996-2.
Pogany, Istvan S. (1997). Righting Wrongs in Eastern Europe. Manchester, England: Manchester University Press ND. ISBN 978-0-7190-3042-0.
Portmann, Michael (2007a). Serbien und Montenegro im zweiten Weltkrieg 1941–1945 [Serbia and Montegro in the Second World War 1941–1945] (нім.). Norderstedt, Germany: GRIN Verlag. ISBN 978-3-638-70869-2.
Portmann, Michael (2007b). Communist Retaliation and Persecution on Yugoslav Territory During and After WWII (1943–1950). Norderstedt, Germany: GRIN Verlag. ISBN 978-3-638-66048-8.
Prpa–Jovanović, Branka (2000). The Making of Yugoslavia: 1830–1945. У Udovički, Jasminka; Ridgeway, James (ред.). Burn This House: The Making and Unmaking of Yugoslavia. Durham, North Carolina: Duke University Press. с. 43—63. ISBN 978-0-8223-2590-1.
Ramet, Sabrina P. (2006). The Three Yugoslavias: State-Building and Legitimation, 1918–2005. Bloomington, Indiana: Indiana University Press. ISBN 978-0-253-34656-8.
Ronen, Dov; Pelinka, Anton (1997). The Challenge of Ethnic Conflict, Democracy and Self-determination in Central Europe. Portland, Oregon: Frank Cass. ISBN 978-0-7146-4752-4.
Sajti, Enikő A. (1987). Délvidék, 1941–1944: A magyar kormanyok delszlav politikaja [The Southern Territories, 1941–1944: The Policies of the Hungarian Government towards Yugoslavs] (угор.). Budapest, Hungary: Kossuth Könyvkiadó. ISBN 978-963-09-3078-9.
Segel, Harold B. (2008). The Columbia Literary History of Eastern Europe since 1945. New York, New York: Columbia University Press. ISBN 978-0-231-13306-7.
Stallaerts, Robert (2009). Historical Dictionary of Croatia (вид. 3). Lanham, Maryland: Scarecrow Press. ISBN 978-0-8108-6750-5.
Ther, Philipp; Sundhaussen, Holm (2001). Nationalitätenkonflikte im 20. Jahrhundert: Ursachen von inter-ethnischer Gewalt im Vergleich [Ethnic Conflicts in the 20th Century: Comparisons of the Causes of Inter-Ethnic Violence] (нім.). Wiesbaden, Germany: Otto Harrassowitz Verlag. ISBN 978-3-447-04494-3.
Thomas, Nigel; Szabo, Laszlo (2008). The Royal Hungarian Army in World War II. Oxford, Oxfordshire: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84603-324-7.
Tomasevich, Jozo (1969). Yugoslavia During the Second World War. У Vucinich, Wayne S. (ред.). Contemporary Yugoslavia: Twenty Years of Socialist Experiment. Berkeley, California: University of California Press. с. 59–118. OCLC 47922.
Tomasevich, Jozo (2001). War and Revolution in Yugoslavia, 1941–1945: Occupation and Collaboration. Stanford, California: Stanford University Press. ISBN 978-0-8047-3615-2.
Ungváry, Krisztián (2011). Vojvodina under Hungarian Rule. У Ramet, Sabrina P.; Listhaug, Ola (ред.). Serbia and the Serbs in World War Two. London, England: Palgrave Macmillan. с. 70—89. ISBN 978-0-230-27830-1.
United States Army (1986) [1953]. The German Campaigns in the Balkans (Spring 1941): A Model of Crisis Planning. Washington, D.C.: United States Army Center of Military History. CMH Pub 104-4.
Velikonja, Mitja (2003). Religious Separation and Political Intolerance in Bosnia-Herzegovina. College Station, Texas: Texas A&M University Press. ISBN 978-1-58544-226-3.
Wehler, Hans–Ulrich (1980). Nationalitätenpolitik in Jugoslawien [Nationality Policy in Yugoslavia] (нім.). Göttingen, West Germany: Vandenhoeck & Ruprecht. ISBN 978-3-525-01322-9.
Wolff, Stefan (2000). German Minorities in Europe: Ethnic Identity and Cultural Belonging. New York, New York: Berghahn Books. ISBN 978-1-57181-738-9.

Журнали[ред. | ред. код]

Karakaš Obradov, Marica (2012). The Migrations of Hungarian National Group during the Second World War and in the Post-War Period in Croatia. Tokovi Istorije (хор.). Belgrade, Serbia: Institute for Recent History of Serbia (1): 87—105. ISSN 0354-6497.
Kovačić, Davor (2010). The Međimurje Question in Police Intelligence Relationships of the Independent State of Croatia and the Kingdom of Hungary During the Second World War. Polemos: časopis Za Interdisciplinarna Istraživanja Rata I Mira (хор.). Zagreb: Croatian Sociological Association and Jesenski & Turk Publishing House. XIII (26): 59—78. ISSN 1331-5595.
Szabó, Miklós (2005). Establishment of the Hungarian Air Force and the Activity of the Hungarian Royal Honvéd Air Force in World War II Respectively (PDF). Nação e Defesa. 3. Póvoa de Santo Adrião, Portugal: Europress. 110: 191—210. ISSN 0870-757X. Архів оригіналу (PDF) за 2 November 2014.

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]

Hungarian president apologizes for crimes. B92. 26 June 2013. Процитовано 28 листопада 2020.

[FOOTNOTELemkin2008631-1] Lemkin, 2008, с. 631.

[FOOTNOTELemkin2008261–262-2] а ^б Lemkin, 2008, с. 261–262.

[FOOTNOTEPearson199695-3] а ^б Pearson, 1996, с. 95.

[FOOTNOTEUngváry201175_and_71-4] Ungváry, 2011, с. 75 and 71.

[FOOTNOTEKarakaš_Obradov2012104-5] Karakaš Obradov, 2012, с. 104.

[FOOTNOTEBán200437–38-6] Bán, 2004, с. 37–38.

[FOOTNOTELemkin200879-7] а ^б Lemkin, 2008, с. 79.

[FOOTNOTELemkin2008262–263-8] Lemkin, 2008, с. 262–263.

[FOOTNOTEBiondich200849-9] Biondich, 2008, с. 49.

[FOOTNOTEEberhardt2003359-10] Eberhardt, 2003, с. 359.

[FOOTNOTETomasevich2001170–172-11] Tomasevich, 2001, с. 170–172.

[FOOTNOTEUngváry201170-12] а ^б ^в Ungváry, 2011, с. 70.

[FOOTNOTETomasevich2001170-13] Tomasevich, 2001, с. 170.

[FOOTNOTEJordan2009129-14] Jordan, 2009, с. 129.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

Угорська окупація югославських земель угор. Délvidék magyar uralom alatt
— Частини Югославії, окуповані та анексовані Угорщиною —
Країна	Югославія
----------------
Окуповані Угорщиною	11 квітня 1941
Анексовані Угорщиною	14 грудня 1941
Окуповані Німеччиною	15 березня 1944
Землі	Область Бачка Бараня Меджимур'є Прекмур'є (на позначення цих областей Угорщина використовувала термін «Відвойовані (повернуті) південні території» ^[1])
Уряд
- Тип	включені в тодішні угорські комітати
Площа
- Повна	11,475 км²
Населення (1941)
- Усього	~1,145,000
Див. розділ «Демографія»
Карта окупації та поділу Югославії у 1941. Окуповані Угорщиною, а потім приєднані до неї райони Югославії показано тілесним кольором на півночі (Бачка і Бараня) та північному заході (Меджимур'є і Прекмур'є) Карта окупації та поділу Югославії у 1941. Окуповані Угорщиною, а потім приєднані до неї райони Югославії показано тілесним кольором на півночі (Бачка і Бараня) та північному заході (Меджимур'є і Прекмур'є)