Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки — Вікіпедія

Не варто плутати з Українською Національною Радою (1941—1992).

Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки
 
Загальна інформація:
Юрисдикція: Україна ЗУНР
Тип: однопалатний парламент
Дата заснування: 1918
Структура:
Депутатів: 150
Політичні
групи: 		УНДП
УСДП
РУРП
Президент Ради: Євген Петрушевич
з 18 жовтня 1918
Адреса:
Адреса: Народний Дім
Проголошення Української Держави. Маніфест УНРади від 19 жовтня 1918 в газеті «Діло» за 20 жовтня 1918

Українська Національна Рада Західної Української Народної Республіки (УНРада) — законодавчий орган ЗУНР.

Історія[ред. | ред. код]

Постала 18-19 жовтня 1918 для втілення права на самовизначення українських земель Австро-Угорської монархії, яка розпадалась, після проведеної у Львові у приміщенні Народного Дому конституанти — представницького зібрання (близько 500 осіб).

До її складу входили всі українські депутати обох австрійських палат (Палати послів і Палати Панів), крайових сеймів Галичини й Буковини, представники єпископату, по три представники українських партій з цих земель; крім того, кооптовано видатніших непартійних фахівців, представників молоді, проведено вибір від повітів та міст і дано місце представництву національних меншостей, які цим правом не скористалися. Усього Рада мала 150 членів (планувалось: всього — 226, з них (пропорційно до відсотка від загальної кількості громадян) українці — 160, поляки — 33, євреї — 27, німці — 6)[1].

19 жовтня 1918 року було проголошено Прокламацію Української Національної Ради, у якій йшлося про утворення Української держави на українських етнічних землях у складі Австро-Угорщини, необхідність підготовки Конституції, у якій визнавалось за національними меншинами, які мали обрати до УНР своїх представників, права́ на національно-культурну автономію[2].

31 жовтня 1918 року відбулось термінове засідання Ради, скликане після отримання інформації про відмову австрійського намісника Карла фон Гуйна передати владу її представникам та щодо прибуття до Львова 1 листопада Польської ліквідаційної комісії. Члени УНРади вирішили чекати розпорядження з Відня. Проти цього рішуче виступив Дмитро Вітовський, попереджаючи, що «…завтра українці можуть бути … безсилі проти польської переваги… як цієї ночі … не візьмемо Львова, то завтра його напевне візьмуть поляки.»[3]

9 листопада 1918 УНРада затвердила Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР)[4].

Вона мала законодавчі й контрольні компетенції парламенту ЗУНР, перед нею відповідав уряд (Державний Секретаріат). Пленум УНРади обирав Виділ УНРади (найвища постійна влада в державі) та президента Ради[5]; Виділ виконував права голови держави (затверджував уряд, здійснював право амністії й аболіції, призначав керівників вищих державних урядів, проголошував закони Ради); постанови схвалювалися більшістю.

За партійним складом до Виділу УНРади ввійшло 6 представників УНДП, 2 соціал-демократи та 2 радикали (Лев Бачинський та Гриць Дувірак), які мали змогу призначати керівників вищих державних органів, приймати закони та брати участь в затвердженні складу уряду, який було сформовано 4 лютого 1919 р. Новий уряд республіки очолив Сидір Голубович, який водночас став і секретарем фінансів, торгівлі й промислу.

Назовні Виділ репрезентував президент: першим був Кость Левицький, другим Євген Петрушевич.

13 листопада УНРада прийняла «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії» — малу конституцію ЗУНР, яка проголосила утворення держави на етнічних українських землях Австро-Угорщини.

Перед переходом влади ЗУНР і УГА за Збруч Виділ УНРади та Державний Секретаріат спільною постановою 9 червня 1919 тимчасово передали свої конституційні повноваження президенту Є. Петрушевичеві, як «уповноваженому диктаторові», який мав всю повноту військової й цивільної виконавчої влади до скликання пленуму УНРади.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 107.
  2. ↑ Проклямація Української Національної Ради від 19 жовтня 1918 року
  3. ↑ Пендзей І. О. Ю. Карпенко та радянська історіографія ЗУНР… — С. 146.
  4. ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 80.
  5. ↑ Павлишин О. Президент Української національної ради // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 243. ISBN 978-966-2067-65-1.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Історія України Це незавершена стаття з історії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Українська_Національна_Рада_Західноукраїнської_Народної_Республіки&oldid=40350455