Українські енциклопедії — Вікіпедія

Українські енциклопедії — енциклопедії українською мовою.

Історія[ред. | ред. код]

Спроби викласти відомості про Україну відносяться до XVII—XVIII століть: Інокентій Гізель «Синопсис» (перше видання 1674 р.). Далі слід назвати праці Петра Симоновського «Краткое описаніе о козацком народе» (1765 р.), Степан Лукомського «Собраніе историческое» (1770 р.), Василя Рубана «Кракая летопись Малой Россіи» (1776 р.), Олександра Рігельмана «Летописное повествованіе о Малой Россіи» (1778 р.). Своє бачення історії України виклали Дмитро Бантиш-Каменський, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Володимир Антонович, Іван Франко, Михайло Грушевський.

• Дбати за перше видання саме словника з історії України (першої української енциклопедії) почав ще Микола Маркевич публікаціями в 1836 р..
• Модерною українською енциклопедією стало видання під редакцією Михайла Грушевського (перший том «Історії України» у 1898 р.), Федора Вовка, Федора Корша, Агатангела Кримського, Миколи Туган-Барановського, Олексія Шахматова, Степана Томашівського, Михайла Єфименка, Степана Рудницького, Олександра Русова, В. Охріменка «Украинскій народъ въ его прошломъ и настоящемъ» (Петроград, 1914—1916 рр.).

Енциклопедичний процес в Україні[ред. | ред. код]

Галичина, Волинь 1930-х років[ред. | ред. код]

Три томи «Української Загальної Енцикльопедії» побачили світ у Львові під редакцією діяча (в 1935—1940 роках — голови) НТШ Івана Раковського, заходами Василя Микитчука, С. Слюсарчука у 1930—1935 роках.

УРСР[ред. | ред. код]

У XX-му столітті було кілька спроб видати енциклопедію України. 1932—1934 рр. у Харкові було підготовлено матеріали для 3-х томів планованої 20-томної «Української Радянської Енциклопедії» (УРЕ) під редакцією Миколи Скрипника, але робота припинилася через сталінські репресії. Невдачею закінчилася і справа «Енциклопедії Українознавства», започаткованої 1941 року в Кракові. Український Науковий Інститут у Берліні 1942 року видав у Лейпцизі однотомну енциклопедію німецькою мовою «Handbuch der Ukraine» за редакцією Івана Мірчука.

Першою фундаментальною науковою працею, що містить систематизовані знання про Україну, стала «Енциклопедія Українознавства», задумана й реалізована під егідою Наукового товариства ім. Т. Шевченка, підготовлена і видана українськими діаспорними вченими в Сарселі (передмістя Парижа, Франція). Головний редактор видання — Володимир Кубійович, автори статей, зокрема, Анатолій Жуковський, Юрій Шевельов, Василь Маркусь, Олександр Оглоблин, Микола Глобенко, Софія Янів та інші.

У відповідь на видання «Енциклопедії Українознавства» радянський уряд доручає Академії наук УРСР підготувати до друку УРЕ. У Києві створили Головну редакцію УРЕ, яку очолив академік Микола Бажан. Перші томи цієї української енциклопедії побачили світ 1959-го року. Загалом проєкт тривав вісім років. Останній 17-й том УРЕ побачив світ 18 лютого 1966 року.^[1] Це була наймасштабніша з усіх виданих українських енциклопедій. У 1974 почали видавати друге видання УРЕ. Воно складалося лише з 12 томів, але мало 50 тисяч реєстрових слів — більше, ніж у першому виданні.

«ЕУ» — це 3-томна енциклопедія (1949—1952 рр.) та 10-томна словникова частина (1955—1984 рр.): 1600 друкованих аркушів, понад 20 тисяч термінів. Здійснено 5-томне англомовне видання «ЕУ» (Encyclopedia of Ukraine, видавництво Торонтського університету, 1984—1993 рр.).

Сучасний енциклопедичний процес в Україні[ред. | ред. код]

• Наймасштабнішим сучасним проєктом з видання паперових енциклопедій є Енциклопедія сучасної України (ЕСУ) — багатотомне енциклопедичне видання (алфавітна енциклопедія) про Україну у всіх вимірах від початку 20 століття до сьогодення. Енциклопедія подає цілісний образ новітньої України в подіях, інституціях, установах, родах діяльності, поняттях, персоналіях. Охоплює всі сфери життя в Україні, відображає сучасні погляди на історичні події та постаті. Водночас ЕСУ стане підґрунтям для створення багатотомної фундаментальної національної енциклопедії — Української Універсальної Енциклопедії. ЕСУ — це спільний проєкт Національної академії наук України та Наукового товариства ім. Шевченка.
• Від 2013 Указами Президента України (2013, 2015) ^[2] підтримана й реалізована пропозиція Національної академії наук України щодо підготовки та видання упродовж 2013 - 2026 років багатотомної Великої української енциклопедії в електронному та паперовому вигляді. Натепер Велика українська енциклопедія здійснюється як загальнонаціональний науковий проєкт. ^[3][4] Це - універсальна енциклопедія, що презентує усі галузі знань; за задумом науковців має стати інтелектуальною візитівкою Української держави. Тезаурус ВУЕ охоплює близько 100 тис. термінів-гасел (орієнтовно 30 томів у друкованій та пдф-версії). Від кінця 2018 р. запущено в дію сучасний мультимедійний енциклопедичний портал е-ВУЕ: https://vue.gov.ua/. Станом на 2024 на портал завантажено близько 20 тис. енциклопедичних статей. Мережа українських науковців, які співпрацюють в енциклопедичному проєкті, перевищила 1 тис. осіб. ^[5]
• В галузі спеціалізованих енциклопедій за роки нової Української Держави успіху досягнуто:
  • в галузі історії — це ряд сучасних енциклопедичних видань: Енциклопедія історії України, Малий словник історії України, Довідник з історії України [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.], Українське козацтво: мала енциклопедія, Українська міфологія:енциклопедія та ін.
  • в технічній, в першу чергу гірничій галузі — це видання Гірничого енциклопедичного словника та Малої гірничої енциклопедії,
  • в галузі економіки — Економічна енциклопедія,
  • в галузі мовознавства — Енциклопедія «Українська мова»,
  • літературознавства:
    • Українська літературна енциклопедія,
    • Енциклопедія Української Літератури,
  • філософії і політології — Філософський енциклопедичний словник, Енциклопедія постмодернізму, Філософська думка в Україні, Енциклопедія політичної думки,
  • юриспруденції — Юридична енциклопедія.

На Всеукраїнській конференції «СловоСвіт» підкреслено, що активність творення словників та енциклопедичних видань в Україні за період від 1991 р. збільшилася у порівнянні з радянським часом у 8-10 разів.

• Особливе місце у сучасному енциклопедичному процесі займає проєкт Вікіпедії — першої віртуальної енциклопедії людства. Див. Вікіпедія, Українська Вікіпедія.

Список українських енциклопедій[ред. | ред. код]

За даними Книжкової палати України в 2004—2009 видавництва України випустили 569 найменувань книжкових видань, що марковані як енциклопедії чи енциклопедичні словники (довідники). Однак, за змістом, структурою, наповненням, жанровими особливостями ці видання далеко не завжди відповідають заявленому в заголовку типу — «енциклопедія».^[6]

Сучасна Україна диспонує десятками енциклопедичних видань, серед яких:

1. Загальні енциклопедії
2. Спеціалізовані енциклопедії і словники
   1. Історичні та географічні енциклопедії
   2. Регіональні енциклопедії
   3. Мовознавчі енциклопедії
   4. Літературознавчі енциклопедії
   5. Культурознавчі та мистецтвознавчі енциклопедії
   6. Філософські та політологічні енциклопедії
   7. Соціологічні та психологічні енциклопедії
   8. Економічні енциклопедії
   9. Технічні енциклопедії
   10. Сільськогосподарського профілю
   11. Біологічні енциклопедії
   12. Юриспруденція, правознавство: енциклопедії

Див. також[ред. | ред. код]

• Список українських енциклопедій
• Список словників української мови
• Енциклопедичне видавництво
• Енциклопедія

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Український енциклопедизм: витоки і розвиток / Д. Палій // Літературна Україна. — 2003. — 27 лютого.
• Перша українська модерна енциклопедія [Архівовано 8 травня 2016 у Wayback Machine.]
• Кубійович В., Маркусь В. Дві українські енциклопедії [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія українознавства: про структуру, зміст та історію створення
• Науково-методичні проблеми видання українських енциклопедій
• Нездійснений проект: З історії підготовки скрипниківської «Української Радянської Енциклопедії» / М. М. Фельбаба // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. — К.: Рідний край. — 1999. — Вип. 8. — С. 362—370.
• Нарис історії української лексикографії / А. А. Москаленко. — К.: Радянська школа, 1981.
• Сучасна історична енциклопедистика: здобутки і перспективи розвитку [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• УКРАЇНСЬКА ЕНЦИКЛОПЕДИЧНА ТРАДИЦІЯ ХХ ст.: ПРОЕКТИ, ВИКОНАВЦІ, ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Розвиток української енциклопедистики у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Юліан Бачинський як основоположник української енциклопедистики [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Здобутки української енциклопедистики: коротка характеристика найважливіших видань
• Енциклопедії, енциклопедичні словники й довідники: перелік видань України і близького зарубіжжя
• Наука України у світовому інформаційному просторі. Випуск 12 [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Українська енциклопедистика: матеріали Другої міжнародної наукової конференції (м. Київ, 17 червня 2011 року).
• Українська енциклопедистика: матеріали Третьої міжнародної наукової конференції (м. Київ, 22–23 жовтня 2013 року).
• Українська енциклопедистика. ІІІ Міжнародна наукова конференція
• ІІІ Міжнародна наукова конференція «Українська енциклопедистика» [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Українська енциклопедистика. IV Міжнародна наукова конференція
• Про Енциклопедію історії України
• Маловідомі сторінки з історії української енциклопедистики: спроба відродження проекту УРЕ у 1944—1947 рр. [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.]
• ДОЛІ СПІВРОБІТНИКІВ «УРЕ» НА ТЛІ РЕПРЕСИВНОЇ ПОЛІТИКИ 30-х РОКІВ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• «Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика
• «Нові ініціативи» української енциклопедистики: ЕСУ
• «Наша енциклопедія цікава тим, що її творять люди з усієї України»^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Історія довідкових видань Європи і України [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Енциклопедичне книговидання в Україні: здобутки та проблеми в умовах ринку [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Енциклопедична справа в Україні: проблеми та перспективи / Ю. Нізельський // Проблеми української термінології. — Львів: Ліга-Прес, 2004. — С. 226—228.
• Енцеклопедична діяльність Володимира Січинського [Архівовано 31 липня 2016 у Wayback Machine.]
• Українська музична енциклопедія [Архівовано 27 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• В Україні з'явиться енциклопедія про культурних діячів [Архівовано 22 травня 2016 у Wayback Machine.]
• Реалії та перспективи української енциклопедистики [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Українську енциклопедію слід писати, поки є кому [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Юрій Шаповал: «сподіваюся, що ми здолаємо всі труднощі» [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Книга для всіх. Екологічна енциклопедія у 3-х т. [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.]
• Про проект «Енциклопедія народів Криму» [Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Черниш Н. І. Нариси з історії світової енциклопедичної справи: навч. посібник. — К.: Наша культура і наука, 2009.
• Черниш Н. І. Українська енциклопедична справа: історія розвитку, теоретичні засади підготовки видань. — Львів: Фенікс, 1998.
• Черниш Н. І. Українська енциклопедична справа першої половини XX ст. // Поліграфія і видавнича справа. — 2009. — Вип. 1 (49). — С. 8–17.
• Черныш Н. И. Уроки издательского опыта Н. П. Бажана: Работа в Главной редакции Украинской Советской энциклопедии // Книга: Исследования и материалы. — М., 1987. — Вып. 54. — С. 106—124.
• Черниш Н. І. Видавничий доробок Миколи Бажана / Н. І. Черниш. — Львів: ЛА «Піраміда», 2012. — 280 с.
• Лексикографічний практикум. Навчально-методичний посібник для студентів І курсу філологічного факультету / Іван Ціхоцький, Оксана Левчук. — Львів, 2013. — 114 с. (PDF)
• Регіональні енциклопедії України: Стан та перспективи видання / А. Комська // Бібліотечна планета: Щоквартальний науково-виробничий журнал. — 12/2004. — N 4. — С.11-15. (PDF [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.])
• Киричок Т. Тенденції розвитку електронних енциклопедичних видань / Т. Киричок // Технологія і техніка друкарства. — 2010. — № 1 (27). — С. 269—276. [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Українські біографічні довідкові видання XIX–XX століття: історичні та теоретико-методичні засади / С. М. Ляшко; НАН України, Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського. — Запоріжжя: Дике Поле, 2010.
• Черниш Н. І. Редагування енциклопедичних видань: теорія і практика / Н. І. Черниш. — Львів: Світ, 2015. — 236 с.
• Видатні українські вчені–редактори енциклопедій / Н. І. Черниш. — Львів: УАД, 2003.
• Культура українських енциклопедій: трансформації у сучасних видавничих реаліях / Н. І. Черниш // Квалілогія книги: Матеріали 7-ї Міжнарод. наук. конф. — Львів, 2012. — С. 41–48.
• Особливості словника регіональної енциклопедії / І. М. Лисенко // Поліграфія і видавнича справа. — 2008. — № 1 (47). — С. 35–37.
• Методичні та організаційні засади створення українських енциклопедій / Н. І. Черниш // Наукові записки УАД. — 2012. — № 1 (38). — С. 3–17.
• «Українська Загальна енциклопедія» та її редактор Іван Раковський / Н. І. Черниш // Вісник Книжкової палати. — 2002. — № 6. — С. 36–37; — № 7. — С. 37–40.
• Українське енциклопедичне книговидання: досвід XIX–XX ст. та сучасні проблеми / Н. І. Черниш // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. Вернадського. — 2000. — Вип. 3. — С. 187—198.
• Формування концепції української енциклопедії / Н. І. Черниш // Поліграфія і видавнича справа. — 2011. — № 4 (56). — С. 20–32.