Улла Линдстрьом — Вікіпедія

Улла Линдстрьом
Народилася 15 вересня 1909(1909-09-15)[1][3]
Kungsholm parishd, Швеція[1][4]
Померла 10 липня 1999(1999-07-10)[1][2][3] (89 років)
Enskede-Årsta parishd, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[1]
Країна  Швеція
Діяльність журналістка, політична діячка
Знання мов шведська
Посада member of the First Chamberd[5], Minister for International Development Cooperationd і Minister for Consumer Affairsd[2]
Партія Соціал-демократична партія Швеції[5]
Батько Nils Wohlind[2][4]
Мати Gull Magnelld[2][4]
Брати, сестри Lars Wohlind і Anna Wohlin Anderssond
У шлюбі з Martin Lindströmd

Улла Гунілла Ліндстрьом, уроджена Wohlin (нар. 15 вересня 1909 року, Стокгольм  — пом. 10 липня 1999[6], Стокгольм) — шведська журналістка і політикиня (соціал-демократка). Вона була міністром у справах сім'ї та споживання, допомоги та імміграції у 1954—1966 роках. Вона також була першою жінкою у Швеції, яка виконувала обов'язки прем'єр-міністра у 1958 році[7].

Життєпис[ред. | ред. код]

Улла Линдстрьом була донькою політика правого крила Нілса Воліна, що обирався міністром торгівлі у 1923—1924 та міністром фінансів у 1928—1929 роках, а також викладачки фортепіано Гунілли Волін. Батьки розлучилися, коли їй було десять, і вона виросла разом з матір'ю.

Улла Линдстрьом закінчила у 1933 році виш і здобула спеціальність викладачки. Почала працювати на посаді редакторки праць « Sveriges folkskollärarinnors», у 1934—1946 роках, а Vår - у 1937—1946 роках.

Вона стала соціал-демократкою, будучи ще студенткою та була головою соціал-демократичного жіночого клубу Allmänna kvinnoklubben у Стокгольмі в 1935—1945 роках. Також обиралась депутаткою міської ради Стокгольма у 1942—1945 роках. Також Улла Линдстрьом працювала депутаткою парламенту в 1946—1970 роках і консультантом відділу торгівлі в 1947—1954 році.

Крім того, Линдстрьом була делегаткою Генеральної Асамблеї ООН в 1947—1966 роках та головою Радди Барнен у 1971—1989 роках[8].

Улла Линдстрьом обіймала посаду міністра сім'ї, споживання, допомоги та імміграції з 1954 по 1966 роки. Її призначення сприяло розвитку організації жінок соціал-демократок, які вимагали представництва жінок на всіх рівнях, вимогу, яку хотів виконати Таге Ерландер. За час перебування на посаді вона була єдиною жінкою в уряді і незвичайною як міністр жінок не тільки в Швеції, але і в усьому світі. Її призначення було дуже популярним серед жінок, і вона продовжувала бути популярною серед жінок Швеції під час перебування на посаді. Особисто Улла вважала, що вона не єдина жінка, яка заслужила місце в уряді, і розчарувалася, що вона продовжувала залишатися єдиною за статтю в уряді протягом свого перебування на посаді, незважаючи на те, що вона неодноразово пропонувала Інгу Торссон, яка, на її думку, більше заслуговувала отримати міністерську посаду.

Линдстрьом була суперечливою і викликала велику увагу з боку ЗМІ, коли вона відмовилася зробити реверанс англійській королеві Єлизаветі II в 1956 році: про це повідомлялося в міжнародній пресі, і розцінювалося як образа королівської родини і традицій та демонстрація рівності в очах інших.

У 1958 році Улла Линдстрьом виконувала обов'язки прем'єр-міністра Швеції під час літньої перерви прем'єр-міністра, ставши першою особою своєї статі, яка виконувала цю функцію. Вона пішла у відставку через протести у 1966 році, коли уряд не виконав обіцянки щодо збільшення соціальної допомоги.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Улла Линдстрьом у 1931-1940 роках була одружена з інженером А. Алмом. 1947 року одружилась з віце-президентом Мартіном Линдстрьомом[9]

Список літератури[ред. | ред. код]

  • Мікаель Шьогрен (шведська) : Statsrådet och genusordningen   — Ulla Lindström 1954—1966 (міністр і гендер)   — Улла   — Ulla Lindström 1954—1966)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Sveriges dödbok
  2. ↑ а б в г д Ulla Gunilla Lindström
  3. ↑ а б в Munzinger Personen
  4. ↑ а б в Ulla Gunilla, f. 1909 i Kungsholm Stockholms stad — Riksarkivet.
  5. ↑ а б Two-Chamber Parliament 1867–1970. — 1985. — Т. 1. — С. 49.
  6. ↑ Sveriges Dödbok 1901—2009, DVD-ROM, Version 5.00, Sveriges Släktforskarförbund (2010).
  7. ↑ Mikael Sjögren: Statsrådet och genusordningen — Ulla Lindström 1954—1966 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2013. Процитовано 18 травня 2020.
  8. ↑ Ulla Lindström. www.ne.se. Процитовано 5 березня 2020.
  9. ↑ Vem är det : Svensk biografisk handbok / 1957 /
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Улла_Линдстрьом&oldid=41170763