Улісс (космічний апарат) — Вікіпедія

«Улісс» (англ. Ulysses) — автоматичний космічний зонд, створений для дослідження високоширотних районів Сонця. Був запущений 6 жовтня 1990 року на шатлі «Діскавері» (місія STS-41). Запуск спершу планувався на 1986 рік (місія STS-61-F) та було відкладено через катастрофу шатла «Челленджер». Вивчав світило під час зближень в 1994/1995, 2000/2001 та 2007/2008 роках. Крім того, зонд мимобіжно вивчив кілька комет. Космічний апарат був спільним проєктом НАСА і Європейського космічного агентства (ЄКА). 30 червня 2009 року стало останнім днем операційної діяльності зонда.

Для вивчення Сонця на всіх широтах зонд повинен був змінити нахил орбіти і покинути площину екліптики Сонячної системи. Щоб досягти потрібного високого нахилу орбіти (близько 80°), що значно перевищувало швидкісні можливості призначеної ракети-носія і самого космічного апарата, та подолати інерцію розгінного блоку (яка була необхідна, щоб запустити всі космічні апарати з шатла), зонд здійснив гравітаційний маневр навколо Юпітера. Через значне віддалення від Сонця «Улісс» не міг живитися від сонячних панелей, і замість них було задіяно радіоізотопний термоелектричний генератор (РТГ).

Напочатку, через його тривалі й непрямі траєкторії до Сонця, космічний апарат називався «Одіссей» на честь Одіссея, героя давньогрецького міфу. Проте згодом на прохання ЄКА апарат перейменували на латинізовану форму його імені — «Улісс» («Одіссей» латиною), не лише на честь героя Гомера, а й як посилання на пекло з «Божественної комедії» Данте Аліг'єрі.

Характеристики[ред. | ред. код]

Маса «Улісса» — близько 370 кг у момент старту, в тому числі 55 кг наукової апаратури. Розміри основного корпуса складають 3,2 × 3,3 × 2,1 м, потужність термоелектричної установки (що працює на плутонії-238) — до 285 Вт із поступовим зниженням, швидкість роботи передавача — до 1024 біт/с.

Наукове обладнання апарата забезпечує вимірювання характеристик космічного пилу, космічних променів, сонячного вітру, проведення плазмових експериментів і магнітометричні вимірювання.

Траєкторія[ред. | ред. код]

Траєкторія польоту апарата була розрахована так, щоб «Улісс» пролетів повз Юпітер. Це викликано тим, що безпосереднє виведення апарата на навколосонячну полярну орбіту потребувало б занадто великих витрат палива. Тому був використаний гравітаційний маневр в поле тяжіння планети, що дало змогу попутно отримати ряд цінних відомостей про Юпітер.

8 лютого 1992 року космічний апарат «Улісс» пройшов над Юпітером на відстані шести його радіусів, і за рахунок його гравітаційного поля зробив гравітаційний маневр для виходу з площини екліптики (площина, у якій обертаються навколо Сонця планети), і попрямував спочатку до областей міжпланетної плазми з боку південного полюса Сонця (вимірювання в цих областях тривали з травня по вересень 1994 р.), а потім до областей з боку північного полюса (тут вимірювання проводилися з травня по вересень 1995 року). Дані дослідження проводилися в період сонячного мінімуму.

Наступне проходження полярних областей Сонця припало на вересень — грудень 2000 року (південний полюс) і 2001 року (північний полюс). Це проходження вже довелося на період сонячного максимуму.

У зв'язку з тим, що місія в лютому 2004 р. була продовжена до березня 2008 (а в листопаді 2007 р. — до березня 2009 року), в «Улісса» з'явилася можливість здійснити ще один оберт навколо Сонця. Південний полюс «Улісс» вже досліджував у листопаді 2006 р. — квітні 2007 р., а з січня 2008 р. почав дослідження північного полюса.

Основні дати[ред. | ред. код]

Основні події місії «Улісс»^[1]:

6 жовтня 1990 року, 11:47:16 UT — запуск апарата.
8 лютого 1992 року — проходження гравітаційного поля Юпітера і використання його для додаткового прискорення.
26 червня — 5 листопада 1994 року — перше проходження південного полюса Сонця.
13 вересня 1994 року — максимальна широта південного полюса Сонця (−80,2°).
13 березня 1995 року — перший перетин площини екліптики.
19 червня — 29 вересня 1995 року — перше проходження північного полюса Сонця.
31 липня 1995 року — максимальна широта північного полюса Сонця (+80,2°).
1 травня 1996 року — закінчення першочергової місії.
9 травня 1998 року — другий перетин площини екліптики.
8 вересня 2000 року — 16 січня 2001 року — друге проходження південного полюса Сонця.
27 листопада 2000 року — максимальна широта південного полюса Сонця (−80,2°).
25 травня 2001 року — третій перетин площини екліптики.
3 вересня 2001 року — 12 грудня 2001 року — друге проходження північного полюса Сонця.
13 жовтня 2001 року — максимальна широта північного полюса Сонця (+80,2°).
4 лютого 2004 року — проходження поблизу Юпітера.
14 липня 2004 року — четвертий перетин площини екліптики.
1 липня 2008 року — офіційне закінчення місії, апарат працездатний.
30 червня 2009 року — відключення живлення бортової радіоапаратури.

Результати[ред. | ред. код]

Серед наукових результатів важливе значення мав виявлений факт того, що південний полюс Сонця не має фіксованого положення. Також була встановлена дещо інша геометрія магнітосфери Юпітера, ніж вважалося раніше. Керівник місією в ЄКА Нігель Ангольд заявив:

Хоч робота апарата завершується, наукові відкриття, завдяки зібраним даними, будуть з'являтися рік за роком^[2]^[3].

1 травня 1996 року «Улісс» несподівано пройшов крізь газовий хвіст комети C/1996 B2 (Хякутаке), тим самим показавши, що довжина хвоста складає як мінімум 3,8 а. о.

У 1999, 2000 і 2007 роках «Улісс» також проходив крізь газові хвости комет C/1999 T1 (Макнота — Хартлі)^[en], C/2000 S5 і C/2006 P1 (Макнота)^[en].

Апарат передав важливі для космологічних досліджень дані про гамма-спалахи, які неможливо отримати на Землі і в навколоземному просторі.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Основные даты миссии с сайта НАСА. Архів оригіналу за 24 вересня 2008.
↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою nasa не вказано текст
↑ Новини високих технологій. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 15 травня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

[dates-1] Основные даты миссии с сайта НАСА. Архів оригіналу за 24 вересня 2008.

[nasa-2] Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою nasa не вказано текст

[cb-3] Новини високих технологій. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 15 травня 2017.

[1]

[2]

[3]