Уманець Федір Михайлович — Вікіпедія

Уманець Федір Михайлович
Народився 1841
Помер 1908
Діяльність публіцист, історик, письменник, соціолог
Галузь історія[1], публіцистика[1], соціальна активність[d][1] і соціологія[1]
Alma mater юридичний факультет Московського університетуd
Знання мов російська[1]

Федір Михайлович Уманець (5 березня 1841(18410305), Янівка Глухівського повіту Чернігівської губернії — 1917[2]) — український письменник, історик, публіцист, соціолог, громадський діяч зі старовинного козацько-старшинського роду Глухівщини (Уманці).

Голова Глухівської повітової земської управи (1887—1895) і Чернігівської губернської земської управи (з 1895).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Федір Уманець 1841 року в селі Янівка Глухівського повіту Чернігівської губернії.

Випускник юридичного факультету Московського університету Федір Уманець з 27 вересня 1889 по 30 січня 1896 року очолював Глухівську повітову земську управу, а потім, з 1896 року, протягом двох трирічних термінів був головою Чернігівської губернської земської управи[3][4]. Він також обирався губернським голосним від Глухівського повіту[5].

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

Був близький до українського національного руху, сприяв поширенню українського елементу в діяльності Чернігівського земства (запросив до нього як службовців Б. Грінченка, М. Коцюбинського, М. Вороного, В. Самійленка та ін.).

Наукові і публіцистичні праці[ред. | ред. код]

Автор праць з історії України та Польщі й історії українсько-польських взаємин: «Гетман Мазепа» (1897), «Вырождение Польши. Два года после Ягеллонов» (1872), «Князь Константин-Василий Острожский» («Русский архив», IV, 1901). Низка статей про українсько-польські справи; публіцистична праця «Общественное воспитание в России» (1867). Особливу вагу має монографія про гетьмана Мазепу, в якій автор, використовуючи також архівний матеріал (зокрема зі збірок П. Дорошенка і Марковичів), уперше в новітній українській історіографії дав спробу позитивної характеристики Мазепи як людини й державного діяча.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Чернігові є вулиця Федора Уманця[6].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • «Вырождение Польши. Два года после Ягеллонов» (Санкт-Петербург, 1872),
  • «Образовательные силы России. I. Общественное воспитание. II. Народная школа» (Санкт-Петербург, 1871),
  • «Из моих наблюдений по крестьянскому делу» (Санкт-Петербург, 1881; здесь идет речь о «мелкой земской единице» и «об упорядочении общинного землевладения»),
  • «Колонизация свободных земель России» (Санкт-Петербург, 1884).
  • «Гетман Мазепа» (Санкт-Петербург, 1897),
  • «Кн. Константин-Василий Острожский» («Русский архив», IV, 1901).

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]