Умарова Ася Рамазанівна — Вікіпедія

Умарова Ася Рамазанівна

Народження 3 листопада 1985(1985-11-03) (38 років)
Городовиковськ, Калмицька Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР
Країна  Росія
Діяльність журналістка
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Умарова.

Ася Рамазанівна Умарова (нар.. 3 листопада 1985[1], Городовиковськ, Калмицька Автономна Радянська Соціалістична Республіка, Російська РФСР, СРСР) — чеченська художниця і прозаїк[2]. Основний напрям робіт — графічний імпресіонізм[3]. Персональні виставки Асі Умарової проходили в Санкт-Петербурзі[4], Тбілісі, Грозному, в музейному комплексі Torre dell'Orologio Вітторіо-Венето та інших містах Італії[5].

Біографія[ред. | ред. код]

За національністю чеченка. Народилася 3 листопада 1985 року в Городовиковську в Калмикії. У восьмирічному віці переїхала з батьками до Чеченської республіки, звідки 1944 року в Казахстан депортували її предків.[6]

За освітою журналіст. Закінчила журфак Чеченського державного університету за фахом журналістика. Живе у Грозному.[7]

Після закінчення вишу працювала у сфері журналістики. Проходила навчання у Кавказькому інституті ЗМІ у Єревані.[8]

Діяльність[ред. | ред. код]

Більшість свого життя Ася Умарова присвячує живопису. Її виставки мають антивоєнний характер і розповідають про чеченські війни. Графіка Асі Умарової виставлялася в Росії, Польщі, Італії, США, Бельгії, Німеччині, Грузії та інших країнах.[9]

«Малювати вугіллям я вперше спробувала під час війни. Коли закінчилися фарби, гуаш, акварель, олівці, пересохли фломастери. І коли я викидала прострочені пігулки з нашої домашньої аптечки, то виявила багато пігулок активованого вугілля. Ними і було зроблено малюнок». Ася Умарова.[10]

Картинами Асі проілюстровано наступні книги «А в серці щемливий біль…» (Санкт-Петербург), «Сила добра» (Москва), «Чечня. Право на культуру» (Москва), «Вірші про Чечню і не тільки» (Москва), а також журнали «Ламі» та «Райдуга».[11]

З 2002 до 2003 року Ася Умарова гастролювала з молодіжним театром «Жималла» (Юність). Була солісткою хору будинку дитячої творчості, солісткою-вокалісткою державного ансамблю пісні та танцю «НОХЧО» (Чеченець) та ансамблю «Заманхо» (Сучасник).[12]

У 2007 році Умарова виграла міжнародний конкурс ООН, за підсумками якого пройшла тримісячне стажування з прав національних меншин у Швейцарії.

У 2008 році у Страсбурзі посіла друге місце у конкурсі на знання застосування механізмів конвенцій прав людини, оголошеного Радою Європи у Франції.

У 2012, 2014, 2015 роках Ася Умарова брала участь у Форумі молодих письменників у Липках, який проводить Фонд соціально-економічних та інтелектуальних програм Сергія Філатова.

2016 року дебютувала з мультфільмом «Війна. Білизна з минулого» і одразу здобула перемогу на конкурсі «Стисло!»[13]

Збірки:

Повісті та оповідання Асі Умарової публікувалися в журналах «Юність», «Дружба народів», «Нева» та інших. Тема її літературних робіт — осмислення першої російсько-чеченської війни.[14]

Нагороди і премії[ред. | ред. код]

  • 2020 — Дипломант Премії Бабеля (Україна).[15]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Збірки:

  • Ася Умарова Кавказький експрес. Збірка оповідань. Видавництво «Мавраїв», 2016 .

Повісті та оповідання[ред. | ред. код]

  • 2011 — Охолоджені гільзи[16]
  • 2012 — На добраніч, Марісабель[17]
  • 2012 — Дідусь Хаса[18]
  • 2013 — Сезон пам'яті[19]
  • 2014 — Серіжа[20]
  • 2015 — Тире[21]
  • 2016 — Невидимий ПВР[22]
  • 2017 — Баянат, або Правда[23]
  • 2017 — Приходь вільною.
  • 2018 — Епсіней.
  • 2019 — Клавіші Падам.
  • 2019 — Віднесена вітром.
  • 2020 — Бігом з пакетом на голові

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ авторские галереи
  2. ↑ Стипендиат министерства культуры РФ. Дебютировала как режиссёр короткометражного фильма «Война. Белье из прошлого». Архів оригіналу за 11 квітня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
  3. ↑ Более 50 картин известной художницы Аси Умаровой представлено на выставке в Грозном
  4. ↑ Чеченская художница показала свое творчество петербуржцам
  5. ↑ Глубокий смысл детским почерком
  6. ↑ проза и графика
  7. ↑ Биография
  8. ↑ литературная деятельность
  9. ↑ Чеченская культура. Преломление Ислама в прозе и графике Аси Умаровой
  10. ↑ Аниматор из Чечни победила на международном фестивале «Вкратце!».
  11. ↑ Война и одиночество Аси
  12. ↑ Краткая автобиография
  13. ↑ «Война. Белье из прошлого» — мультфильм Аси Умаровой
  14. ↑ Римские каникулы Аси Умаровой
  15. ↑ 2020 — Дипломант Премии Бабеля (Украина)
  16. ↑ Остывшие гильзы
  17. ↑ Спокойной ночи, Марисабель
  18. ↑ Дедушка Хаса
  19. ↑ Сезон Памяти
  20. ↑ Ася Умарова. Серижа.
  21. ↑ Тире
  22. ↑ Невидимый ПВР. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 23 червня 2019.
  23. ↑ Баянат, или Правда

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Умарова_Ася_Рамазанівна&oldid=33954258