Умарова Ліза Сулимівна — Вікіпедія

Умарова Ліза Сулимівна
Основна інформація
Дата народження 12 березня 1965(1965-03-12) (59 років)
Місце народження Алма-Ата, Казахська РСР, СРСР
Роки активності 1982 — тепер. час
Громадянство СРСР і Росія
Професії співачка
Інструменти вокал[d]
Жанри авторська пісня і шансон

Ліза Сулимівна Умарова (чеч. Іумарийн ЙоІ Лиза, (12 березня 1965(1965-03-12), Алма-Ата) — чеченська співачка та авторка популярних у Чечні пісень цивільного та патріотичного змісту «Грозний — місто-герой», «Душа моя» та інших. В одній із перших публікацій про співачку Ганна Політковська назвала Лізу Умарову "чеченським "Любе""[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася та виросла у Казахстані, закінчила Ярославський театральний інститут за спеціальністю актриси драммтеатру. До початку Першої російсько-чеченської війни працювала у Грозному директором будинку культури, потім переїхала та жила у Москві. Здобула популярність після публікацій Ганни Політковської у "Новій газеті". 2009 року після заклику голови парламенту повертатися на батьківщину Ліза Умарова спробувала повернутися до Чечні. Але з економічних причин і після розстрілу її старшого брата змушена була переїхати назад до Москви[2]. 2012 року, поїхавши на гастролі до Фінляндії, попросила там політичного притулку[3].

Творчість[ред. | ред. код]

Ліза Умарова почала співати та писати пісні після чергової поїздки до Чечні, куди їздила за книгами, під час другої російсько-чеченської війни[4] . У своїх інтерв'ю вона розповідає, що основна ідея її творчості пов'язана з бажанням «зупинити війну, допомогти людям, донести до народу те, що там [в Чечні] твориться»[4] популярні[1]. В інтерв'ю різним джерелам Ліза Умарова розповідає про складнощі з організацією виступів, попри популярність її пісень[2]. У 2006 році брала участь у Сахарівській майовці.

У березні 2016 року в Гельсінкі в культурному центрі STOA було представлено моновиставу співачки під назвою «Маршо» («Свобода»), португальського режисера Луїша Рапозу та Круза[5].

Переслідування націоналістів[ред. | ред. код]

Після переїзду до Москви Ліза Умарова зазнавала переслідувань з боку націоналістів: вони загрожували розправою їй та її дітям[2] . 5 вересня 2005 року в Москві на Лізу Умарову та її 15-річного сина було скоєно напад[6] ; суд визнав нападників-націоналістів винними у розпалюванні національної ненависті та ворожнечі[7].

Політичний притулок[ред. | ред. код]

У 2012 році, поїхавши на музичний фестиваль, Ліза Умарова разом із дітьми попросила політичного притулку на території Фінляндії[7]. Ліза Умарова прокоментувала пресі, що, перебуваючи там, уперше за довгий час відчула себе вільною[7].

Не з першого разу, але їй і дітям надали політичний притулок. Про це йдеться у фільмі про емігрантів на телеканалі «Дощ»[8].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Зайнаб Ахмедрахимова. Л. Умарова. Сильная женщина. Архів оригіналу за 6 червня 2015. Процитовано 6 червня 2015. 
  • Інтерв'ю Лізи Умарової про Анну Політковську (відео)
  • Кавказький Вузол. Співачка із Чечні Ліза Умарова попросила політичний притулок у Фінляндії
  • Шлях до свободи