French
DeutschУмберто Боччоні — Вікіпедія
_Ritratto_del_pittore_Umberto_Boccioni_(1914).jpg)
_crowned.svg){kind=small}
Умберто Боччоні (італійська вимова: [umˈbɛrto botˈtʃoːni]; нар. 19 жовтня 1882 — 17 серпня 1916) — італійський художник, скульптор і теоретик футуризму. Допоміг сформувати революційну естетику футуризму. Незважаючи на своє коротке життя, його підхід до динамізму форми і деконструкції твердої маси наслідували митці тривалий час після його смерті.[12] Твори Боччоні є в багатьох публічних музеях мистецтв, а 1988 року Музей мистецтва Метрополітен в Нью-Йорку організував велику ретроспективу на 100 творів митця.[13] Музей Новеченто у Мілані володіє одним з найповніших зібранням робіт художника різних періодів і чудово ілюструє поступову зміну та вдосконалення художнього стилю.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у Реджіо-Калабрія у сім’ї Раффаеле Боччоні та Чечілії Форлані. Завдяки роботі батька у префектурі, сім’я часто переїздила та у різний час проживала у Форлі, Генуї, Падуї та Катанії. Після переїзду у Рим у 1901 році знайомиться з Джино Северіні з яким починає відвідувати уроки малюнку Джакомо Балли[14]. Окрім девізіонізму, Балла навчає молодого художника техніці французького імпресіонізму та постімпресіонізму.
Задля покращення навичок, у 1906 році Боччоні їде до Парижу, тогочасного центру мистецтва Європи. Повернувшись до Італії у 1907 році не довго бере уроки у Венеційській академії витончених мистецтв.
У Мілані мешкає за адресою via Adige 23 в районі Порта Романа - Віджентіно поряд з сучасним музеєм Fondazione Prada[15]. Саме вигляд з балкона своєї квартири можна побачити на багатьох картинах митця (Autoritratto 1908, Il mattino 1909, Crepusculo 1909, Officine a Porta Romana 1909, La citta che sale 1910, Campagna Lombarda 1910, La strada entra nella casa 1911, Visioni simulatnee 1911). Боччоні багато подорожував і мав можливість відвідати багато музеїв, майже вступаючи в симбіоз з деякими художниками, яких він спостерігав, особливо з інших періодів, таких як Мікеланджело, а також з Франческо Філіппіні, який надихнув його на дослідження Ломбардії. пейзаж і робота на селі, згідно з концепціями філіпінізму.
Період дивізіонізму[ред. | ред. код]
З переїздом до Мілану Боччоні пише більшість своїх до-футуристичних робіт. Цей період триває до 1910 року. У Мілані починає вивчати роботи визначних італійських дивізіоністів Джузеппе Пеліцца да Вольпедо та Гаетано Превіаті[16]. До цього періоду відносяться дивізіоністичні картини художника які присвячені соціальній та урбаністичним тематикам. Оскільки художник мешкає з матір’ю та сестрою, вони дуже часто стають протагоністами його полотен.
Художні роботи періоду[ред. | ред. код]
- Autoritratto, 1905
- La signora Virginia, 1905
- Il mattino, 1909
- Crepusculo, 1909
- Officine a Porta Romana, 1909
- Campagna Lombarda 1910
- Tre donne, 1909-1910
- Rissa in Galleria 1910
Період футуризму[ред. | ред. код]
У 1909 разом з Карло Карра, Луїджі Руссоло, Джакомо Балла та Джіно Северіні підписує Маніфест художників футуристів, опублікований Філіппо Томмазо Марінетті. Це стає початком художніх експериментів Боччоні і формує художника, як одного з основних представників італійського та світового футуризму. Картини передають динамізм і присвячені темам урбанізму та технологічного прогресу.
На цей період припадають експерименти Боччоні зі скульптурою. Аналогічно до картин, у своїх небагатьох скульптурах артист передає ідею динамізму та руху.
Художні роботи періоду[ред. | ред. код]
- La città sale, 1910-1911
- La strada entra nella casa, 1911
- Stati d’animo I., 1911
- Materia, 1912
- Dinamismo di un ciclista, 1913
- Il bevitore, 1914
- Dinamismo di una testa di donna, 1914
Скульптура[ред. | ред. код]
- Forme unique della continuità nello spazio, 1913
- Sviluppo di una bottiglia nello spazio, 1913
- Antigrazioso, 1912-1913
- Dinamismo di un cavallo in corsa + case, 1914-1915
Смерть[ред. | ред. код]
З початком Першої світової війни Боччоні приймає рішення вступити до лав італійської армії. У 1916 році митець помирає після необережного падіння з коня під час військового тренування[17].
Визнання[ред. | ред. код]
Скульптура Forme unique della continuità nello spazio зображено на італійській монеті у 10 євро центів.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Umberto Boccioni
- ↑ а б Umberto Boccioni // Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2018. — ISBN 978-0-19-977378-7 — doi:10.1093/BENZ/9780199773787.ARTICLE.B00021357
- ↑ а б в г д RKDartists
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в RKDartists
- ↑ http://www.moma.org/collection/works/32963
- ↑ https://ackland.emuseum.com/people/3008/umberto-boccioni/objects
- ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/403184
- ↑ Museum of Modern Art – Umberto Boccioni in the Collection.
- ↑ Michael Brenson (16 September 1988). Met Retrospective Explores Boccioni And Futurism. The New York Times. Retrieved October 2015.
- ↑ Gino Severini, frammenti di vita parigina. Процитовано 28 травня 2022.
- ↑ Self-Portrait - Umberto Boccioni. pinacotecabrera.org (амер.). Процитовано 28 травня 2022.
- ↑ Umberto Boccioni - Biografia e opere a Milano - Arte.it. www.arte.it (італ.). Процитовано 28 травня 2022.
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ Umberto Boccioni | Italian painter | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 28 травня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Боччоні // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Umberto Boccioni papers, 1899—1986(англ.)
- Bora, Giulio, and Giulio Bora. 6: Nascita e sviluppi dell’arte del 20. secolo. Electa/B. Mondadori, 2003.
