French
DeutschУрусов Георгій Олександрович — Вікіпедія
| Георгій Олександрович Урусов | |
|---|---|
 | |
| Народження | 27 серпня 1931 |
| Смерть | 7 червня 2012 (80 років) |
| Країна (підданство) |  СРСР Україна |
| Навчання | Київський художній інститут |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Євпаторія, Єсентуки, Київ, Кисловодськ і Ялта |
| Членство | Національна спілка архітекторів України |
| Нагороди |       |
Георгій Олександрович Уру́сов (нар. 27 серпня 1931, Фергана — пом. 7 червня 2012) — український архітектор; член Національної спілки архітекторів України, почесний член Української академії архітектури[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 27 серпня 1931 року в місті Фергані (тепер Узбекистан). 1948 року закінчив середню школу у Кисловодську[1]. 1954 року закінчив архітектурний факультет Київського художнього інституту. Член КПРС з 1961 року. Після закінчення навчання працював в інституті «Діпромісто»:
- з 1954 року — архітектор;
- у 1967—1976 роках очолював архітектурну майстерню з проектування санаторно-курортних об'єктів;
- у 1976—1982 роках — головний архітектор, заступник директора інституту.
З 1982 по 1996 рік — заступник начальника Управління планування і забудови населених місць та архітектури Держбуду УРСР.
У 1996—2003 роках — учений секретар Комітету з Державної премії України в галузі архітектури[1].
Роботи[ред. | ред. код]
.jpg)
Автор та співавтор понад 90 проектів, з яких 53 реалізовані. А саме:
- автор і головний архітектор проектів:
- санаторіїв «Україна» (1972) і «Казахстан» (1976) у Єсентуках;
- санаторіїв «Лісова поляна» (1975), «Перемога» під Києвом;
- піонерського табору санаторного типу «Юний ленінець» (перша черга — 1975—1978, Євпаторія);
- санаторію імені С. М. Кірова (1975—1981) в Ялті та інших.
- разом з скульптором Ф. А. Коцюбинським створив пам'ятники:
- С. А. Ковпаку (1969, Київ, Байкове кладовище);
- Ю. М. Коцюбинському (1970) і B. М. Примакову (1972) у Чернігові.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Заслужений архітектор УРСР з 1973 року;
- Нагороджений орденом Дружби народів (1981), медалями:
- Народний архітектор України з 1999 року[2];
- Почесна грамота Кабінету міністрів України (2006)[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Хто є хто в будівництві та архітектурі 2010. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 15 квітня 2020.
- ↑ Указ Президента України № 770/99 від 29 червня 1999 року «Про присвоєння почесних звань України»
Література[ред. | ред. код]
- Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини : зб. наук. пр. з мистецтвознав., архітектурознав. і культурол. Вип. 7 / Нац. акад. мистецтв України, Ін-т пробл. сучас. мистецтва ; редкол.: В. Д. Сидоренко та ін.— Київ : Хімджест, 2010. — 512 с. [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 595. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
