Федір Любартович — Вікіпедія

Фе́дір Лю́бартович, або Федюшко Лю́бартович (бл.1351 — серпень 1431) — князь волинський (1383—1387), володимирський (1387—1393), сіверський (1393—1405), жидачівський(?) (бл. 1405—1431), луцький (1431). Син Дмитра-Любарта. Кузин^[1] короля Владислава II Ягайла. Русинізований Гедимінович.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син князя Дмитра-Любарта Гедиміновича та його дружини — ростовської княжни Ольги-Агафії Костянтинівни^[2].

Після смерті батька (бл.1384) успадкував Луцьку й Володимирську землі. У 1386 році Владислав II Ягайло відібрав у Федора Любартовича частину князівства з Луцьком й обмежив його владні прерогативи, вивівши з-під юрисдикції Федора Любартовича князя Федора Острозького.

Як князь володимирський Федір Любартович з братами Лазарем, Семеном та матір'ю Ольгою для цілковитого забезпечення цього надання мали підтвердити привілей від 4 листопада 1386 року короля Ягайла (підтвердили цього дня Ягайло та Вітовт) для князя Федора Даниловича, за яким він отримував дідичним правом Острог та інші володіння^[3].

В 1386 році перебував у Кракові, пішов «у заручники» як гарант зобовязань Ягайла Польщі; був звільнений 22 травня 1386 року в Сандомирі, повернувся на Волинь. 1387 року втратив Луцьке князівство, залишився князем тільки у Володимирі. 1393 року Федір Любартович був остаточно позбавлений Ягайлом спадкових володінь — Володимира, отримавши натомість Сіверську землю, де, видається, поставив брата Івана. Очевидно, так і не скористався з цього надання. Деякий час перебував разом зі Свидригайлом в Угорщині у 1397—1398 роках. Після повернення завдяки симпатії до нього короля (звав його «Федюшко»), бл. 1400 року отримав у державлення Жидачів з околицями (землі Стрийську та Жидачівську^[4]), який раніше належав князю Федору Ольгердовичу. Брав участь у Грюнвальдській битві, перебував біля короля. Королівський документ 1423 року називає його князем володимирським і стрийським. У липні 1431 року під час війни зі Свидригайлом король повернув Володимир на Волині.

Король Ягайло називав його братом (лат. frater carissimus).

Мав резиденцію в Жидачеві.^[5]

Заснував василіянський монастир в Уневі.^[6]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV.
• Келембет С. Князь Федір (Федюшко) Любартович: володіння в коронній Русі та їх державно-правовий статус // Український історичний журнал. — 2020. — № 4 (553, липень—серпень). — C. 4—20.
• Папа І. «ЖИДАЧІВСЬКІ ГРАМОТИ» князя Федора Любартовича: проблема автентичності // Княжа доба: історія і культура / [відп. ред. В. Александрович]. — Львів : Інститут Українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2012. — Вип. 6. — С. 291—314.
• Русина О. Федір Любартович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 274. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — 480 s., dod. — S. 30-32. (пол.)
• Kuczyński S. Fedor Lubartowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1947—1948. — T. VI/4, VI/5, zeszyty 29, 30. — S. 384—385. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

• Грамоти XIV ст.

Попередник Любарт-Дмитро

Князь володимирський 1384-1390 1431

Наступник Свидригайло Ольгердович

Попередник Корибут Ольгердович

Князь сіверський 1393-1405

Наступник Сигізмунд Корибутович

п о р Князі волинські Волиняни Маджак (~ VI–IX ст.) Волинське князівство Всеволод Володимирович (987–1013) • Святослав Ярославич (1013–1054) • Ігор Ярославич (1054–1057) • Ростислав Володимирович (1057–1060) • Олег Гореславич (1074–1077) • Ярополк Ізяславич (1078–1087) Роздріблення Володимирське князівство Давид Ігорович (1087–1099) • Мстислав Святополкович (1099) • Ярослав Святополкович (1100–1118) • Роман Володимирович (1118–1119) • Андрій Добрий (1119–1135) • Ізяслав Мстиславич (1135–1141) • Святослав Всеволодович (1141–1146) • Володимир Андрійович (1146–1149) • Святополк Мстиславич (1149) • Ізяслав Мстиславич (1149–1151) • Святополк Мстиславич (1151–1154) • Володимир Мстиславич (1154–1157) • Мстислав Ізяславич (1157–1170) • Святослав Мстиславич (1170–1173) • Роман Великий (1173–1188) • Всеволод Мстиславич (1188) • Роман Великий (1188–1205) • Василько Романович (1205–1269) • Володимир Василькович (1269–1288) • Мстислав Данилович (1288–?) Луцьке князівство Микола Святоша (1099) • Давид Ігорович (1099–1100) • Мстислав Ізяславич (1155–1157) • Ярослав Ізяславич (1157–1180) • Інгвар Ярославич (1180–1220) • Всеволод Ярославич (1183) • Мстислав Німий (1220–1226) • Іван Мстиславич (1226–1227) • Ярослав Інгварович (1227–1228) • Василько Романович (1229–1238) • Ростислав Михайлович (1240) • Мстислав Данилович (1264–1292) • Лев Юрійович (1308–1323) • Любарт-Дмитро (1323–1324; 1340–1384) • Федір Любартович (1384–1390) Волинське князівство Роман Великий (1188—1205) • Данило Галицький (1205—1206) • Святослав Ігорович (1206—1207) • Данило Галицький (1207—1208) • Олександр Всеволодович (1208—1215) • Данило Галицький (1215—1238) • Василько Романович (1238—1269) • Володимир Василькович (1269—1288) • Мстислав Данилович (1288—1292) • Лев I Данилович (1292—1301) • Юрій I Львович (1301—1308) • Андрій Юрійович та Лев II Юрійович (1308—1323) • Юрій II Болеслав (1325—1340) (Гедиміновичі) Любарт-Дмитро (1340—1366) • Олександр Коріятович (1366—1370) • Любарт-Дмитро (1370—1384) • Федір Любартович (1384—1390) • Федір Любартович (1431) • Свидригайло Ольгердович (1440—1452)