Фергусоніт — Вікіпедія

Фергусоніт
Ідентифікація
Колір риси	коричневий
Інші характеристики
Названо на честь	Роберт Фергюсонd
Фергусоніт у Вікісховищі

Фергусоніт — мінерал підкласу складних оксидів, танталоніобат ітрію і лантаноїдів.

Названий 1826 року Вільгельмом Гайдінгером на честь британского політика та геолога Роберта Фергусона^[en][1].

Синоніми — брагіт, тирит (тіріт), сипіліт, фергюсоніт.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Хімічна формула: (Y, TR) [(Nb, Ta)О₄].

За «Fleischer's Glossary» (2004):

• фергусоніт-Се — (Ce, La, Y) NbO₄;
• фергусоніт-Nd — (Nd, Ce) (Nb, Ti) O₄;
• фергусоніт-Y — YNbO₄;
• фергусоніт- beta-Ce — (Ce, La, Nd) NbO₄;
• фергусоніт-beta-Nd — (Nd, Ce) NbO₄;
• фергусоніт-beta-Y — YNbO₄.

Вміст Nb₂O₅ досягає 51,5 %; сума оксидів ітрію і важких лантаноїдів 32,5-51,5 %. Різновид ризерит містить 6,0-7,8 % TiO₂. Танталовий аналог Ф. — форманіт (47,5-55,5 % Ta₂О₅). При заміні ітрієвих земель церієвими Ф. переходить у рідкісний церофергусоніт (броценіт). Домішки: ThO₂ (до 6,8 %) і UO2 (1-4 %).

Сингонія тетрагональна. Тетрагонально-дипірамідальний вид. Кристалічна структура близька до шеєліту. Форми виділення — довгопризматичні і голчаті, бочкоподібні і дипірамідальні кристали розміром до 2 см. Спайність відсутня. Густина 4,18-6,03. Тв. 5,0-6,5. Колір від жовтого і кремового до темно-бурого і чорного. Блиск смоляний або алмазний. Злам раковистий. Крихкий. Полігенний мінерал.

Поширення[ред. | ред. код]

Присутній у рідкіснометалічних гранітах і альбітитах нефелінових сієнітів. Найбільш характерний для урано-рідкісноземельних пегматитів, де асоціює з гадолінітом, ортитом, монацитом. У значних скупченнях являє промисловий інтерес г.ч. як джерело ітрію. Знахідки: Арендаль, Гундголмен (Норвегія), Рісьор, Іттербі (Швеція), ФІнляндія, р-н Юліанегоба (Ґренландія), Морогоро (Танзанія), Бікіта (Зімбабве), шт. Техас (США), Урал (РФ), Приазов'я (Україна).

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють:

• фергусоніт-дигідрат (гіпотетична гідратна форма фергусоніту),
• фергусоніт ербіїстий (різновид фергусоніту з родовища Челле (Норвегія), який містить 13,95 % Er₂O₃),
• фергусоніт-моногідрат (гіпотетична гідратна форма фергусоніту),
• фергусоніт титановий (різновид фергусоніту, який містить до 6 % Ті),
• фергусоніт-тригідрат (гіпотетична гідратна форма фергусоніту),
• α-фергусоніт (зайва назва фергусоніту),
• β-фергусоніт — природна моноклінна модифікація фергусоніту.

Див. також[ред. | ред. код]

• Список мінералів

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Фергусоніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Фергусоніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання[ред. | ред. код]

• Fergusonite-Y на mindat.org [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.] (англ.)