Фердинанд (супутник) — Вікіпедія

Фердинанд
Дані про відкриття
Дата відкриття 13 серпня 2001
Відкривач(і) Кавеларс, Ґледман, Холман, Мілісавлєвіч
Планета Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 20 901 000[1] км
Орбітальний період 2887,21[1] діб
Ексцентриситет орбіти 0,3682[1]
Нахил орбіти 169,840° (до площини Лапласа)[1]
170[2]° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина {{{видима зоряна величина}}}
Діаметр ~20[2] км
Площа поверхні ~1300 км²
Об'єм ~4200 км³
Маса ~5,4× 1015 кг
Густина ~1,3 г/см³
Прискорення вільного падіння ~0,0025 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,0085 км/с
Альбедо 0,04[2] припущення
Атмосфера
Інші позначення

Фердинанд у Вікісховищі

Фердинанд (англ. Ferdinand) — нерегулярний супутник планети Урана. Обертається у зворотному напрямі.

Названий за іменем персонажа з п'єси Шекспіра «Буря»[3]. Також позначається як Уран XXIV[3].

Історія відкриття[ред. | ред. код]

Вперше супутник було помічено 13 серпня і 21 вересня 2001 року групами астрономів під керівництвом Метью Холмана і Бретта Ґледмана. Проте подальші спроби спостережень довгий час залишалися безуспішними. 24 вересня 2003 року Брайан Марсден ідентифікував цей об'єкт за знімками, зробленими Скоттом Шеппардом спільно з Девідом Джуїттом 29-30 серпня та 20 вересня того ж року. Спостереження, що підтвердили існування супутника, були виконані Холманом 30 вересня. Супутник отримав тимчасове позначення S/2001 U 2[4]. Теперішню назву супутнику було присвоєно 29 грудня 2005 року[5].

Орбіта[ред. | ред. код]

Ретроградні нерегулярні супутники планети Уран

Фердинанд — найвіддаленіший з відомих супутників Урана. Він обертається у зворотному напрямі орбітою з помірним нахилом, але з великим ексцентриситетом. На діаграмі показані орбітальні параметри нерегулярних супутників Урана із зворотним оберненням (у полярних координатах). Ексцентриситет орбіт виражений відрізками від періцентра до апоцентра.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Jacobson, R. A. (2003) URA067. (28 червня 2007). Planetary Satellite Mean Orbital Parameters. JPL/NASA. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 23 січня 2008.
  2. а б в Scott S. Sheppard, David C. Jewitt, Jan Kleyna. An Ultradeep Survey for Irregular Satellites of Uranus: Limits to Completeness, The Astronomical Journal, 129 (2005), pages 518—525. Preprint [Архівовано 15 травня 2019 у Wayback Machine.]
  3. а б Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 серпня 2006.
  4. IAU Circular No. 8213. 1 жовтня 2003. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 8 січня 2011.
  5. IAU Circular No. 8648. 29 грудня 2005. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 8 січня 2011.

Посилання[ред. | ред. код]