Флора Білорусі — Вікіпедія

Флора Білорусі — сукупність видів рослин, розповсюджених у Білорусі. Формувалася протягом довгого часу під дією багатьох факторів, і перш за все зміни клімату у четвертинний період. Рослинний світ Білорусі охоплює до 11,5 тис. видів,^{[1] Стор. 14-16. [2] Стор. 89.} з них вищих (квіткових) рослин до 2,1 тис., нижчих (водоростей, мохів, лишайників) до 9,4 тис. Судинних рослин 1638 видів, з них трав'яних близько 1500. Росте 107 дикорослих аборигенних видів деревних рослин, з них 28 — дерева, інші — чагарники, напівчагарники і чагарнички. Багато господарських корисних видів — продовольчих, кормових, технічних, лікарських, декоративних. Серед судинних рослин збереглося понад 130 реліктових видів (8 % видового складу флори).^{[1] Стор. 14-16.} Нараховується 430 мохоподібних, 467 лишайників, 2232 водоростей, до 7000 грибів. Різноманіття рослинних угруповань представлено 29 класами, 50 порядками, 78 союзами й 233 асоціаціями.^[2]

Сучасний природний рослинний покров Білорусі займає 65,9 % території країни і представлений поєднанням лісової (36 %, 7,4 млн га), лукової (16 % або 3,3 млн га), болотистої (11 % або 2,8 млн га) і чагарникової (3 % або 0,6 млн га) рослинності.^{[1] Стор. 14-16.} Станом на 2000 рік площі природних і змінених людиною екосистем знаходилися у співвідношенні 55 %: 45 %.^{[1] Стор. 55.}

Лісова рослинність[ред. | ред. код]

Лісами вкрито понад 36 % території Білорусі (понад 7,4 млн га). В лісовому покрові домінують хвойні (соснові, ялинові), які займають 65 % лісових площ, твердолистні (граб, дуб, ясен, клен) зайнято 4 %, м'яколистнними (береза, осика, вільха та ін.) — 31 %. Доля лісів з перевагою листяних порід (березові — 12,1 %, вільхові — 7,9 % та ін.) збільшується з півночі на південь. Площа спілих лісів становить 4,7 %, приспіваючих — близько 14,2 %.^{[1] Стор. 14-16.}

Одним з унікальних лісових масивів Білорусі є Біловезька пуща (площа близько 88тис. га, 1999), об'явлена 1992 року об'єктом світової й культурної спадщини. У складі флори пущі близько 840 видів вищих рослин, понад 200 — мохоподібних, 260 — лишайників, 160 — грибів. Вік дерев сягає 120—200 років і більше (до 350—500 років).^{[1] Стор. 16.}

Загальний запас деревини на корню становить 1,1 млрд м³, щорічний середній приріст — 25 млн м³, запас деревини спілих насаджень — 75 млн м³.^{[1] Стор. 70-71.} Основна частина лісів (77,6 %) знаходиться у віданні Міністерства лісового господарства, колгоспам і радгоспам належить 10,9 %, 5,2 % знаходяться на охоронних територіях, інші відомства володіють 6,3 % лісового фонду.^{[1] Стор. 54.}

Лугова рослинність[ред. | ред. код]

Луки займають 15,8 % території Білорусі (3,3 млн га).

Болотяна рослинність[ред. | ред. код]

Чагарникова рослинність[ред. | ред. код]

Чагарники представлені переважно вологолюбивими видами, що займають 52,5 % їхньої загальної площі. Серед вологолюбивих в основному це верболіз (у низовині, на болотах і заболочених землях). 13,3 % чагарників це види, що надають перевагу помірному рівню зволоження і зростають у заплавах річок. Види, що характерні для сухих місць життя займають 32,2 % площі чагарників, це переважно ялівці.^{[1] Стор. 15.}

Дикорослих лікарських рослин у Білорусі 266 видів, з них у науковій й народній медицині використовується 190 видів і 76 видів — тільки у народній. У лісах Білорусі заготовлюється понад 60 видів лікарсько-технічних рослин (300 т на рік), що складає близько 1 % їхніх ресурсів.^{[1] Стор. 15.}

Флора країни налічує 440 дикорослих видів медоносних рослин.

У ХХ ст. у Білорусі помічається природна тенденція до зниження вологості середовища, що посилюється антропогенною дією (осушування боліт і заболочених земель), що призводить до деградації популяцій більш вологолюбних рослин, а в результаті цього — до переваги рослин, характерних для сухих місць життя, разом з збіднінням рослинного покрову, наданню йому так би мовити «південних» екологічних рис (застепніння).^{[1] Стор. 55.}

Історія дослідження[ред. | ред. код]

Перші флористичні дослідження на території Білорусі відносяться до кінця XVIII ст. 1773 року спеціальна ботанічна комісія Петербурзької академії наук під головуванням академика І. І. Лепьохіна досліджувала територію сучасних Білорусі і Прибалтики. Матеріали рукописних звітів І. Лепьохіна довгий час були невідомими й вважалися втраченими. Їх було видано у 1932—1933 роках В. П. Тарановичем. В них був список 433 видів рослин, зібраних у околицях міста Вітебська одним з учасників експедиції. Майже в цей самий час французький лікар і ботанік Ж. Е. Жіліберт активно досліджував флору Литви. Результатом цього дослідження стала п'ятитомна праця «Flora Lithuanica inchoata» (1781—1782), що в значній мірі відображала склад флори Білорусі. Гербарна колекція, зібрана Жілібером зберігається в основному у Інституті ботаніки НАН України, частково — у Польщі.

1791 року Б. С. Юндзілл видав книжку всіх відомих йому рослин ВКЛ, куди ввійшли й описи рослин Білорусі. Опис різних рослин можна побачити у працях різних авторів кінця 18- початку 19 століть. Пізніше В. Г. Бессер склав найбільш повні на той час списки рослин Волині, Поділля, Литви (в тому числі Білорусі) і зібрав гербарій. Його гербарій зберігається в Інституті ботаніки НАН України. Протягом всього XIX століття з'являлися численні праці про рослини Білорусі, в яких містилися описи сотень видів.

Початок 20 століття позначився виданням найповнішого зведення з флори Білорусі «Флора Білорусі й Прилеглих місцевостей» (рос. «Флора Полесья и Прилежащих местностей») (1897, 1899, 1900), складеної Й. К. Пачоським. Його зміст охоплює майже всю Білорусь, окрім північної частини — Вітебщини. Ця книжка була використана при написанні іншої великої праці — п'ятитомного видання «Флори БССР» (1949—1959) і не втратила свого значення дотепер. Воно стало на той час найбільшим в історії Білорусі зведенням.^[3]

Починаючи з 2011 року почалося видання 10-ти томної «Флори Білорусі» (російською мовою). Вона має стати найповнішим зведенням знань з флори Білорусі. На 2012 рік видано 2 томи.^[4]

Охорона[ред. | ред. код]

Станом на 2000 рік у Білорусі на національному рівні охоронялося 214 видів рослин, з них 171 вид вищих і 43 види нижчих, що перебували під загрозою зникнення й занесенних у 2-е видання Червоної книжки Білорусі (1993 рік).^{[1] Стор. 55.} У 3-му виданні Червоної книги Республіки Білорусь (2006 рік) перелік рослин і грибів, що підлягають охороні, розширено на 60 видів відносно до 2-го видання. Кількість видів судинних рослин збільшено до 173 (було 156; виключено 24 й додано 41 новий вид), мохоподібних — до 27 видів (було 15, додано 12), водоростей — до 21 виду (було 9, додано 12, лишайників — до 24 видів (було 17, виключено 4, додано 11), грибів — до 29 видів (було 17, виключено 3, додано 15). Загалом виключено 31 й додано 91 новий вид.^[2]

Використання[ред. | ред. код]

Як харчові можуть використовуваться близько 400 дикорослих видів рослин, технічних — понад 300, лікарських — 900. Запаси природної рослинної сировини перевищують 1 млн т. Природні рослинні ресурси мають значний економічний потенціал. Є значні резерви зростання об'ємів і асортименту заготівель ліеарської й технічної рослинної сировини, харчових рослин.^{[2] Стор. 89.}

Див. також[ред. | ред. код]

• Список судинних рослин Білорусі

Посилання[ред. | ред. код]

• Список літератури про флору Білорусі на сайті Державної наукової установи «Інститут есперементальної ботаники ім. В. Ф. Купревича НАН Білорусі».
• Список марок Білпошти за темою «Флора Білорусі» на сайті Белпошта.
• Растения Беларуси , сайт Центрального ботанічного саду НАН Білорусі. (лат.), (рос.), (англ.)

Примітки[ред. | ред. код]

п о р Флора Європи Суверенні держави Австрія • Азербайджан² • Албанія • Андорра • Бельгія • Білорусь • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Велика Британія • Вірменія² • Греція • Грузія² • Данія • Естонія • Ірландія • Ісландія • Іспанія • Італія • Казахстан¹ • Кіпр² • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Македонія • Мальта • Молдова • Монако • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Польща • Португалія • Росія¹ • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина¹ • Угорщина • Україна • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Чорногорія • Швейцарія • Швеція Залежні території Гібралтар • Ґренландія² • Фарерські острови • Шотландія • Шпіцберген • Ян-Маєн ¹ Частково розташована в іншій частині світу • ² Розташована в іншій частині світу, але пов'язується з Європою з точки зору культурних особливостей

Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.