Франтішек Гечко — Вікіпедія

Франтішек Гечко
Псевдонім Elena Rubačová[1], Ferus[1], Marek Habdža[1], Rastislav Zvončiansky[1], Štefan Čulek[1] і Zvončiansky-Špirk[1]
Народився 10 червня 1905(1905-06-10)[2][3][…]
Суха-над-Парноу, округ Трнава
Помер 1 березня 1960(1960-03-01)[2][3][4] (54 роки)
Мартін, Жилінський край
Поховання Народний цвинтар у Мартініd
Країна  Чехословаччина
Діяльність письменник, поет

Франтішек Гечко (словац. František Hečko, 10 червня 1905(19050610), село Суха — 1 березня 1960, Мартін, Словаччина) — словацький письменник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 червня 1905 року в селі Суха, що на заході Словаччини, в родині селянина-виноградаря. Навчався у виноградарській школі у Модрі, потім — у сільськогосподарській школі у Кошицях і вищій кооперативній школі у Празі. Після навчання працював у маєтку і кооперативі у Братиславі. Потім був редактором кількох газет і журналів — «Hospodářsky obzor», «Roľnícke noviny» та інших. Друкуватися почав у 1931 році. Після Другої світової війни працював жуналістом і редактором видань при Матиці словацькій («Matičné čítanie», «Praktická knižnica Matice slovenskej» та інших). У 1954—1956 роках був головою Спілки словацьких письменників.

Творчість[ред. | ред. код]

Літературну діяльність почав як поет, видавши у 1931 році збірку віршів «Переселенці», присвяченою словацьким селянам-емігрантам. У романі «Червоне вино» (1948) змалював життя словацького села на початку ХХ століття. Автор романів «Дерев'яні села» (1951), «Свята пітьма» (1958), збірки репортажів «Москва — Ленінград — Ясна Поляна» (1951).

Українські переклади[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]