Французька академія — Вікіпедія

Французька академія
Тип	наукове товариство національна академія наукd мовний регуляторd
Засновник	Кардинал Рішельє[1]
Засновано	29 січня 1635[2]
Правовий статус	national public establishment of an administrative natured[3]
Сфера	французька
Країна	Франція
Штаб-квартира	Париж (48°51′26″ пн. ш. 2°20′13″ сх. д. / 48.85743000002777592° пн. ш. 2.337120000028° сх. д. / 48.85743000002777592; 2.337120000028)
Офіційні мови	французька
Генеральний секретар	Амін Маалуф (2023)[4]
Вебсайт: academie-francaise.fr
Французька академія у Вікісховищі

Францу́зька акаде́мія (фр. Académie française) — наукова установа у Франції. Заснована 1635 року кардиналом Рішельє^[5]. Одна із найстаріших інституцій Франції. Складається з сорока членів, вибраних своїми колегами. Членів академії кличуть «безсмертними».

Мета[ред. | ред. код]

Академія ставить перед собою дві мети:

Піклуватися про стан французької мови

Ця перша мета була записана в статуті академії при заснуванні. Щоб досягти її академія в минулому працювала над тим, щоб стандартизувати мову й зробити її рідною мовою для всіх французів. В статті XXIV статуту академії записано, що «первинним завданням академії є невтомна турбота про те, щоб надати нашій мові певних правил, зробити її чистою, красномовною й здатною для праці в області мистецтв і науки».

Нині академія піклується про підтримку якості, відслідковуючи необхідну еволюцію. Вона визначає правила хорошого вжитку, розробляючи Словник французької академії, який впроваджує мовні стандарти, друкуючи рекомендації й беручи участь у роботі різноманітних комісій з термінології.

Меценатство

Інше завдання академії, не записане при її заснуванні, є розподіл пожертвувань. Академія щороку вручає приблизно шістдесят літературних премій, серед яких Велика літературна премія Французької академії.

Велика премія франкомовного співтовариства, яку вручають щороку, починаючи з 1986, свідчить про увагу академії до розповсюдження французької мови у світі.

Академія також надає матеріальну допомогу літературним товариствам і вченим, бере участь у доброчинності, допомагає багатодітним родинам, вдовам, обездоленим, а ще надає певну кількість стипендій.

Історія[ред. | ред. код]

Французька академія заснована в 1635 році герцогом Рішельє. Розроблений кардиналом статут підписав король Людовик XIII. В 1637 році він був затверджений парламентом, надавши товариству, що збиралося раніше неформально, офіційного статусу.

Початковою місією була стандартизація французької мови, вироблення правил, очищення з метою зробити мову зрозумілою для всіх. Для досягнення цієї мети потрібно було почати зі словника. Перше видання Словника академії побачило світ у 1694 році. Потім у 1718, 1740, 1762, 1798, 1835, 1878, 1932—1935, 1992. Дев'яте видання готується до друку.

Спочатку академія збиралася у одного із членів, потім, починаючи з 1639, у радника Сеґ'єра, з 1672 — в Луврі, й нарешті в Колеж-де-Катр-Насьон, який в 1805 році став палацом інституту Франції і залишається ним досі.

Протягом трьох з половиною століть свого існування, академія зуміла втримати свої інституції, які продовжували регулярно працювати за винятком періодів революції, директорії й консулату.

Кардинал Рішельє оголосив себе покровителем академії. Після його смерті цю роль взяв на себе радник Сеґ'єр, далі Людовик XV, королі, які були його спадкоємцями, імператор і керівники французького уряду.

Історія перших років академії відома з детальної розповіді двох із перших членів (Поля Пелісона й абата д'Олів'є) у книзі «Історія Французької академії», перший том якої був опублікований в 1653, а другий — в 1729 році.

40 крісел

Питання про походження крісла в Французькій академії висвітлює також академік Шарль Піно Дюкло. Він розповідає, що спочатку в академії було лише одне крісло, яке належало директору. Всі решту академіки, яку б посаду вони не займали, мали тільки стільці. Кардинал д'Естре, ставши дуже немічним, висловив прохання, щоб йому принесли щось зручніше, ніж стілець. Це передали королю Людовику XV, який, розуміючи наслідки такого рішення, наказав принести в академію сорок крісел і затвердив раз і назавжди рівність серед академіків.

Сорок перше крісло

Чимало знаменитих письменників ніколи не переступали порогу академії. Деякі з них ніколи не були кандидатами, кандидатури деяких не затвердили, а дехто помер надто рано. Письменник Арсен Усе в 1855 році ввів у обіг вираз «сорок перше крісло», умовно присуджуючи його тим, хто заслуговував бути членом академії, але ніколи ним не був. Серед цих знаменитостей Декарт, Мольєр, Паскаль, Реняр, Ларошфуко, Лесаж, Пірон, Дідро, Бомарше, Андре Шеньє, Бальзак, Дюма-батько, Золя та інші.

Безсмертні[ред. | ред. код]

За час існування академії її членами були понад 700 видатних поетів, письменників, представників театрального мистецтва, філософів, істориків, медиків, науковців, етнологів, мистецьких критиків, військових, державних діячів, представників церкви, що мали заслуги перед французькою мовою.

Звання «безсмертних» походить від девізу академії «Заради безсмертя», вирізьбленого на печатці академії, подарованій їй засновником — кардиналом Рішельє. Академіки вважаються знавцями французької мови, що своїм прикладом затверджують норми вжитку слів та понять, які ці слова виражають.

Вибір людини в члени Французької академії вважається найвищою честю, чимось на зразок посвячення. В той же час існує щось на зразок контр-культури, яку представляють ті, чиї кандидатури академія ніколи не розглядала, або відкинула. Ці автори ніколи не пропускають нагоди покритикувати академію та її марнославних членів, що щиро сподіваються себе за виразом Жана Кокто «увічнити на віки».

Едмон Ростан, який сам був академіком, підсміюється в «Сірано де Бержераку» над академіками, перераховуючи імена колишніх членів академії, давно забутих наступними поколіннями: Поршер, Коломбі, Бурзе, Бурдон, Арбо — «…усе це імена, серед яких не помре жоден, яка краса!».

Перша жінка була обраною в академію в 1980 році. Нею стала письменниця Марґеріт Юрсенар. Відтоді до лав академії зарахували ще чотири жінки.

Список дійсних членів[ред. | ред. код]

Список членів Французької академії на 2023 рік:

Див. також[ред. | ред. код]

• Список членів Французької академії — повний список членів Французької академії з року заснування за кріслами.
• Академія наук, або Французька академія наук, Паризька академія наук — на відміну від Французької академії, головним завданням якої є аналіз стану французької мови, ця установа є національною академією, що займається переважно природничими науками.
• Інститут Франції — об'єднує головні наукові установи Франції, зокрема Французьку академію та Академію наук Франції
•  Словник Французької академії

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Lebars, Jean. The French Academy // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.

Посилання[ред. | ред. код]

• Французька академія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 547.
• Французька академія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Homepage Academie France

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Вікісховище · YouTube Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво MusicBrainz Література та бібліографія Open Library · Бібліографія історії чеських земель Тематичні сайти Archivo de la Real Academia Española · Google Новини Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Энциклопедия Кругосвет · Catholic (1907—13) · Catholic Encyclopedia · De Agostini · Encyclopédie Larousse · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Internetowa encyklopedia PWN Довідкові видання Британський музей · електронне просвітництво · Французька Вікідія Нормативний контроль BanQ: 0000090991 · BAV: ADV12647515 · BIBSYS: 90576251 · BLBNB: 000591682 · BNE: XX143578 · BNF: 11872851q · CiNii: DA02016996 · Freebase: /m/0qcsq · GND: 1022924-3 · ICCU: IEIV013678 · ISNI: 0000000121083851 · J9U: 987007257296705171 · LCCN: n50052672 · LIBRIS: 75kmq7lr5rfb51n · LIH: LNB:B8m1;=BO · MAK: 9810543798405606 · NCF: ncf10060844 · NKC: kn20040112004, ko2003183531 · NLG: 114669 · NUKAT: n02010979 · PTBNP: 394616 · RERO: 02-A000003258 · SELIBR: 256373 · SHARE: 384310 · SUDOC: 027259056 · ULAN: 500310041 · VcBA: 494/7388 · VIAF: 126246242 · WorldCat: lccn-n50052672

п о р Світова спадщина ЮНЕСКО у Франції Культурні Ансамбль Мон-Сен-Мішель із затокою Шартрський собор Версальський палац Церква і пагорб в селі Везле Гроти з палеолітичними малюнками в долині річки Везер Палац і парк Фонтенбло Ам'єнський кафедральний собор Давньоримський театр з оточенням і тріумфальна арка в місті Оранж Римські та романські пам'ятки міста Арль Цистерціанське абатство Фонтене Королівський соляний завод в Арк-е-Сенан Площі Плас-Станіслас, Плас-де-ла-Кар'єр і Плас-д'Альянс в місті Нансі Абатство Сен-Савен-сюр-Гартамп Пон-дю-Гар Гранд-Іль — історичний центр Страсбурга Береги Сени в Парижі (Набережна від мосту Бір-Акем до мосту Сюллі • Сад і палац Трокадеро • Ейфелева вежа, Марсове поле та Військова школа • Токійський палац • Великий і Малий палаци • Будинок Інвалідів • Бурбонський палац • Площа Згоди, Королівська вулиця та Площа Мадлен • Сад Тюїльрі • Лувр • Музей д'Орсе • Квартал Школи витончених мистецтв • Квартал церкви Сен-Жермен-л'Осерруа • Французька академія • Острів Сіте • Площа Шатле • Гревська площа та Отель-де-Віль • Острів Сен-Луї • Арсенал) Кафедральний Реймський собор, колишній монастир Сен-Ремі та палац То в місті Реймс Кафедральний собор Сент-Етьєн в Буржі Історичний центр міста Авіньйон (Папський палац • Малий палац • Нотр-Дам-де-Дом • Міст Сен-Бенезе) Південний канал Історичне укріплене місто Каркассонн Дороги у Франції, що ведуть в Сантьяго-де-Компостела Історична частина міста Ліон Район Сент-Емільйона Дзвіниці-беффруа міст Бельгії та Франції1 Долина Луари від Сюллі-сюр-Луар до Шалон-сюр-Луар Місто середньовічних ярмарків Провен Гавр — центр міста, відновлений Огюстом Перре Пор де ла Люн Укріплення Вобана Єпископське місто Альбі Косси і Севенни, середземноморський агропасовищний культурний ландшафт Доісторичні пальові поселення в Альпах² Кам'яновугільний басейн у регіоні Нор — Па-де-Кале[en] Печера Шове з палеолітичними малюнками Бургундія (виноробний регіон) Гірські схили, будинки та підвали Шампані Природні Миси Жиролата і Порто, природний резерват Скандола і скелясті бухти «каланки» біля міста П'яна Лагуни Нової Каледонії Піки, кратери та вали на острові Реюньйон Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи3 Змішані Район гори Монте-Пердідо в Піренеях4 1 — спільно з Бельгією; ² — спільно з Австрією, Італією, Німеччиною, Словенією та Швейцарією; 3 — спільно з 17 іншими країнами; 4 — спільно з Іспанією