Фредерік Містраль — Вікіпедія

Фредерік Містраль
Frédéric Mistral
Фредерик Містраль
Ім'я при народженні Фредерик Містраль
Псевдонім Mèste Franc[1], Gui de Mount-Pavoun[1], Cousinié Macàri[1], Michèu Gai[1], Lou Cascarelet[1], Grand la Borgno[1], Lou Felibre de Bello Visto[1], Un Maianen[1], Lou Felibre dóu Mas[1], Antoine Chansroux[1], Lou Canounge de N-D. de Casten[1], Lou Felibre de Bèuvezet[1], Lou Felibre Calu[1], Jan Chaplo Verne[1], Un Jouine Felibre[1], Lou Medecin di Torro[1], Tounin Clapo[1], Lou Tout-Obro[1] і Ambròsi Boufarel[2]
Народився 8 вересня 1830(1830-09-08)
Майян
Помер 25 березня 1914(1914-03-25) (83 роки)
там само
Країна  Франція[3]
Національність окситанець
Діяльність прозаїк, поет
Сфера роботи література і переклади з латинськоїd[3]
Alma mater Aix-Marseille University (1896-1971)d
Мова творів окситанська
Жанр поезія
Magnum opus Мірей
Членство фелібри, Société littéraire et scientifique de Castresd, Celtic dinnerd і Академія Марселяd[3]
Батько François Mistrald
Мати Adélaïde Mistrald
У шлюбі з Marie Mistrald[1]
Діти Marius Ferréold
Автограф
Премії Нобелівська премія з літератури (1904)

CMNS: Фредерік Містраль у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Фредері́к Містра́ль[4] (фр. Frédéric Mistral, окс. Frederic Mistral/Mistrau; 8 вересня 1830, Майян — 25 березня 1914, там само) — провансальський поет і лексикограф. Лауреат Нобелівської премії з літератури за 1904 рік.

Життя і творчість[ред. | ред. код]

Після низки невеликих п'єс окситанською (провансальською) мовою він написав знамениту сільську поему «Мірей» («окс. Miréio», 1859, з французьким перекладом), яку дуже тепло зустріли, і котра й отримала премію Французької академії. Сюжет поеми він згодом переробив на оперне лібрето, до якого Шарль Гуно написав музику, опера «Мірей» («фр. Mireille»).

Містраль був один з головних організаторів руху фелібрів і співробітників «Revue félibrienne», друкованого органу, який відстоював літературну самобутність Провансу. Незважаючи на розбіжність із класичними нормами, орфографія та інші особливості мови «Мірей» були «за правом шедевра» покладені в основу виробленої фелібрами літературної норми окситанської мови. Містраль також написав поему «Calendeau, pou é mo nouveau» (1867), збірку віршів «Lis isclo d'or» (1875), тлумачний словник — багате зібрання матеріалу з окситанської мови «Скарбниця фелібріжа» («Lou Tresor dou félibrige», 18791886), повість у віршах «Nerto» (1884), трагедію «Reino Jano» (1890), поему «Pouèmo dóu Rose» (1897), книгу віршів «Oulivado» (1912) та інші твори.

Твори[ред. | ред. код]

  • Mirèio (Mireille) (1859)
  • Calendau (1867)
  • Lis Isclo d'or (1875)
  • Nerto, nouvelle (1884)
  • La Rèino Jano, drame (1890)
  • Lou Pouèmo dóu Rose (1897)
  • Moun espelido, Memòri e Raconte (Mes mémoires) (1906)
  • Discours e dicho (1906)
  • La Genèsi, traducho en prouvençau (1910)
  • Lis óulivado (1912)
  • Lou Tresor dóu Felibrige (1878—1886), dictionnaire provençal-français ou dictionnaire de la langue d'oc moderne
  • Proso d'Armana (posthume) (1926, 1927, 1930)
  • Coupo Santo (1867)

Українські переклади[ред. | ред. код]

Роман у віршах Містраля «Мірейо» переклав українською М. Литвинець. Переклад опубліковано в Києві в 1980 році.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

(фр.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Fourié J. Dictionnaire des auteurs de langue d'Oc de 1800 à nos joursAix-en-Provence: Felibrige edicioun, 2009. — P. 223. — 369 с. — ISBN 978-2-9533591-0-7
  2. https://www.google.fr/books/edition/M%C3%A9moires_Et_R%C3%A9cits/knkWAAAAMAAJ?hl=fr&gbpv=1&bsq=%22ambr%C3%B2si+boufarel%22&dq=%22ambr%C3%B2si+boufarel%22&printsec=frontcover
  3. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. І.О. Помазан. Історія зарубіжної літератури XX століття: Підручник для студентів. – Х. : Вид-во НУА, 2010. – 256 с.

Посилання[ред. | ред. код]