Фредерік Вайн — Вікіпедія

Фредерік Вайн
Frederick Vine
Народився 17 червня 1939(1939-06-17) (84 роки)
Лондон, Велика Британія
Країна  Велика Британія
Діяльність геолог, викладач університету, геофізик
Галузь геологія
Alma mater коледж Святого Джонаd і Латимерська вища школаd
Знання мов англійська[1]
Заклад Принстонський університет і Університет Східної Англії
Членство Лондонське королівське товариство
Нагороди

Фредерік Джон Вайн (нар. 17 червня 1939) — англійський морський геолог і геофізик. Він зробив ключовий внесок у теорію тектоніки плит, допомагаючи показати, що морське дно поширюється від хребтів середнього океану із симетричним малюнком магнітних розворотів у базальтових породах по обидва боки.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Фредерік Вайн народився в Чизіку,[2] Лондон, і здобув освіту в Латимерській вищій школі та коледжі Сент-Джонс, Кембридж[3], де вивчав природничі науки та морську геофізику.

Тектонічні плити[ред. | ред. код]

Вайн захистив дисертацію на тему «Магнетизм на морському дні» під керівництвом Драмонда Метьюза. Познайомившись з Гаррі Гейсом, він усвідомлював розширення морського дна, де дно океану виконує роль «конвеєра», що відходить від центрального хребта.  Робота Вайна разом із Драмондом Меттьюзом та Лоуренсом Морлі з Геологічної служби допомогла визначити варіації магнітних властивостей океанічної кори, які зараз відомі як гіпотеза Вайн — Метьюз — Морлі. Зокрема, вони підтримали ідею про те, що розповсюдження морського дна відбувається в середині океанічних хребтів. Вайн і Метьюз показали, що базальт, створений на хребті середнього океану, фіксує полярність і силу поточного магнітного поля Землі, перетворюючи, теоретичну стрічку в «магнітофон». Крім того, вони показали, що магнітні розвороти, «застиглі» в цих гірських породах, як припускає Аллан Кокс, можна розглядати як паралельні смуги, які віддаляються перпендикулярно від хребта.

Академічні здобутки[ред. | ред. код]

Джон Вайн працював з Е.Мурсом над офіолітом у горах Троодос на півдні Кіпру. Він працював з Р. Лівермором та А. Смітом над історією магнітного поля Землі. Він працював з електропровідністю гірських порід з нижньої континентальної кори з Р. Россом та П. Гловером.

У 1967 році Вайн став доцентом кафедри геології та геофізики в Принстонському університеті. У 1970 році він перейшов до Школи екологічних наук Університету Східної Англії, ставши там професором у 1974 році. Був деканом 1977—1980 рр та знову з 1993—1998 рр. Після 1998 року він був професором Університету Східної Англії, а потім у 2008 році він став там заслуженим професором.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Медаль Артура Луїса в 1968 р.
  • Медаль Бігелоу з океанографічного інституту Вудса Хоула в 1970 р.
  • Медаль Бігзбі з Лондонського геологічного товариства в 1971 р.
  • Медаль Чепмена з Королівського астрономічного товариства 1973 р.
  • Відзнака Королівського товариства в березні 1974 р.
  • Премія Едварда Епплтона і приз в Інституті фізики 1977 р.
  • Медаль Г'юза з Королівського товариства 1982 р.
  • Міжнародна премія Бальцана 1981 р.
  • Медаль з Лондонського геологічного товариства в 2007 р.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 10 грудня 2013. Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2013. Процитовано 22 жовтня 2020.
  3. ↑ Vine, Fred J. (1939- ) Summary (англ.).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фредерік_Вайн&oldid=37360681