Френк Вільчек — Вікіпедія

Френк Вільчек
Frank Wilczek
Народився 15 травня 1951(1951-05-15)[1][2][…] (72 роки)
Мінеола, штат Нью-Йорк, США
Країна США США
Діяльність фізик, професор, фізик-теоретик, викладач університету
Alma mater Чиказький університет
Принстонський університет
Галузь фізика
Заклад MIT
Науковий ступінь доктор філософії
Вчителі Девід Гросс
Аспіранти, докторанти John E. Moodyd
Krishna Rajagopald[4]
Brian Lawrence Pattd[4]
Serkan Cabid[4]
Michael McNeil Forbesd[4]
Christoph F. E. Holzheyd[4]
Finn Larsend[4]
Maulik Kirit Parikhd[4]
Chetan Nayakd
Членство Національна академія наук США
AAAS
Американська академія мистецтв і наук
Нідерландська королівська академія наук
Американське філософське товариство[5]
Американське фізичне товариство[5]
У шлюбі з Betsy Devined
Нагороди
Командорський хрест ордена «За заслуги перед Польщею»
Нобелівська премія з фізики

стипендія МакАртура (серпень 1982)

медаль Лоренца (2002)

King Faisal International Prize in Scienced (2005)

Медаль Оскара Клейна (2013)

High Energy and Particle Physics Prized (2003)

Премія Юліуса Вессаd (2008)

медаль Дірака Міжнародного центру теоретичної фізики (1994)

член Американського фізичного товариства[d]

премія Лілієнфельда (2003)

Премія Сакураї (1986)

член Американської асоціації сприяння розвитку наукиd

honorary doctor of the Maria Curie-Skłodowska Universityd (2012)

Почесний доктор Ягеллонського університетуd (2012)

Особ. сторінка frankwilczek.com

CMNS: Френк Вільчек у Вікісховищі

Френк Вільчек (англ. Frank Wilczek, 15 травня 1951, Мінеола, штат Нью-Йорк, США) — американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 2004 року «за відкриття асимптотичної свободи в теорії сильних взаємодій» (спільно з Девідом Гроссом і Девідом Політцером).

Біографія[ред. | ред. код]

Вільчек народився в містечку Мінеола, штат Нью-Йорк, в змішаній польсько-італійській родині. Закінчив загальну школу в Квінс, потім школу ім. Ван Бюрена. У 1970 отримав ступінь бакалавра наук з математики в університеті Чикаго; в 1972 ступінь магістра, а в 1974 доктора філософії — в Принстонському університеті. З 2000 року Вільчек є професором фізики в Центрі теоретичної фізики Массачусетського технологічного інституту. Працював також в Інституті передових досліджень у Принстоні та Інституті теоретичної фізики ім. Кавлі в Санта-Барбарі. У 2002 нагороджений медаллю Лоренца.

У 1973 одружився з Бетсі Девайн. Двоє дітей — Еміті та Міра.

Дослідження[ред. | ред. код]

У 1973 Вільчек, працюючи як аспірант з Девідом Гроссом в Принстонському університеті, відкрив асимптотичну свободу, згідно з якою, чим ближче кварки один до одного, тим менша сильна взаємодія (або обмін кольором) між ними. Коли кварки знаходяться надзвичайно близько один до одного, то ядерні сили між ними настільки слабкі, що кварки поводяться майже як вільні частинки. Ця теорія, відкрита незалежно також Девідом Політцером, була важливим кроком у розвитку квантової хромодинаміки.

Вільчек зробив внесок у дослідження аксіонів, еніонів, асимптотичної свободи, фаз колірної надпровідності кваркової речовини та інших аспектів квантової теорії поля. Він працював над надзвичайно широким колом питань — від фізики конденсованих середовищ, астрофізики до фізики елементарних частинок.

У 2012 висунув ідею кристалів часу.[6][7]

Його теперішні інтереси включають:

  • «Чисту» фізику елементарних частинок: зв'язок між теоретичними ідеями і спостережуваними явищами.
  • Поведінка речовини: надвисокі температури, густини й фазові структури.
  • Застосування фізики елементарних частинок у космології.
  • Застосування методів теорії поля у фізиці конденсованих середовищ.
  • Квантову теорію чорних дір.

Інше[ред. | ред. код]

На початку 2005 він знявся в одній серії комедійної передачі «Пенн і Теллер» під назвою «Нісенітниця». Мова йшла про мисливців за привидами, і доктор Вільчек був залучений як експерт, покликаний спростувати паранормальну псевдонауку.

У травні 2021 року вперше вийде друком українською книжка Вільчека «Основи. 10 ключів до реальності» у видавництві «Лабораторія». Переклав книжку Микола Климчук.

Вибрані статті (англ.)[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Дробова статистика і надпровідність аніонів/ Fractional Statistics and Anyon Superconductivity, 1990
  • Геометричні фази у фізиці/ Geometric Phases in Physics, 1988
  • Прагнення до гармоніям: теми і варіації у сучасній фізиці/ Longing for the Harmonies: Themes and Variations in Modern Physics, 1989
  • Фантастичні реальності: 49 уявних подорожей і поїздка в Стокгольм/ Fantastic Realities: 49 Mind Journeys And a Trip to Stockholm, 2006
  • Музика вакууму/ La musica del vuoto, 2007
  • Легкість буття: маса, ефір і об'єднання фізичних сил/ The Lightness of Being: Mass, Ether, and the Unification of Forces, 2008
  • Вільчек, Френк. Основи. 10 ключів до реальності / пер. з англ. Микола Климчук. — К. : Лабораторія, 2021. — 208 с.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/1005617/Frank-Wilczek
  2. http://www.nndb.com/lists/515/000063326/
  3. Encyclopædia Britannica
  4. а б в г д е ж Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. а б NNDB — 2002.
  6. Bob Yirka (9 липня 2012). Physics team proposes a way to create an actual space-time crystal. phys.org. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 3 червня 2013. 
  7. Natalie Wolchover (25 квітня 2013). Perpetual Motion Test Could Amend Theory of Time. simonsfoundation.org. Архів оригіналу за червень 8, 2013. Процитовано червень 3, 2013.