French
DeutschФризьке королівство — Вікіпедія
| фриз. Fryske Ryk, лат. Magna Frisia Фризьке королівство | ||||
| ||||
 | ||||
| Столиця | Дорестад, Утрехт та інші | |||
| Мови | давньофризька мова | |||
| Релігії | Германська міфологія | |||
| Форма правління | монархія | |||
| Король | ||||
| - 678 | Альдгісл | |||
| - 680-719 | Радбод | |||
| - 719–734 | Поппо | |||
| Історія | ||||
| - Засновано | 500 | |||
| - Ліквідовано | 734 | |||
| Валюта | Скеат[1] | |||
Фризьке королівство (лат. Magna Frisia) — королівство на території Нідерландів та в північній Німеччині, що утворилося приблизно в 500-ті рр. н. е. Фризьке королівство було завойовано Франкською державою після битви на Борні (734 рік).
Велике переселення народів[ред. | ред. код]
Під час великого переселення народів фризи влаштувалися на півночі і заході Нижніх земель[2]. До цього періоду відноситься ймовірне правління короля Аудульфа. Фризи складалися з племен з вільними зв'язками, зосередженими на військових формуваннях, але без сильної центральної влади. У другій половині VII століття фризьке королівство досягло свого максимального розширення.
Історія воєн[ред. | ред. код]
Титул фризьких правителів невідомий. Франкські джерела називають їх герцогами. Інші джерела часто називають їх королями. В письмових джерелах повідомляється тільки про трьох правителів.
Альдгісл[ред. | ред. код]
Під час правління короля Альдгісла у фризів зав'язався конфлікт з франкским майордомом Еброїном на старих римських укріплених мурах. Альдгісл міг тримати франків з їх армією на відстані. В 678 році він надав гостинність англосаксонському єпископу Вілфріду Йоркському, який також негативно ставився до франків.
Радбод[ред. | ред. код]
За правління Радбода хід війни розвертався на користь франків: в 690 році франки перемогли в битві при Дорестаді під проводом майордома Піпіна Герістальського.[3] Хоча не всі наслідки цієї битви зрозумілі, Дорестад став знову франкським містом, так само як фортеці Утрехт та Фехтен. Передбачається, що вплив франків в цей час простягався з півдня Ауде-Рейну до узбережжя, але ці дані можуть бути неточними, тому що вплив фризів в центральних річкових областях не зник повністю. Як мінімум, фризи заснували архієпископство або дієцезію для Вілліброрду[4], а в 711 році був укладений шлюб між Грімоальдо Молодшим, старшим сином Піпіна Герістальського, і Теодезіндою, донькою Радбода[5].
Після того, як Піпін Герістальський помер в 714 році, Радбод скористався боротьбою за владу серед франків і повернув південну Фризію. Він уклав угоду з майордомом Нейстрії Рагенфредом, згідно якої в 716 році його армія змогла пройти по землі франків до Кельну, де фризи здобули перемогу над військом Австразії в битві[6]. Однак в тому ж році військо Радбода і Рагенфреда зазнало від Карла Мартела поразку в битві на Амблеві. Радбод планував напасти на Франкську державу вдруге й мобілізував чисельну армію, але перш, ніж він зміг це зробити, він захворів і помер восени 719 року.[7]
Немає ясності в питанні, хто був наступником Радбода. Вважається, що визначення нового правителя викликало труднощі, тому що противник фризів франк Карл Мартелл зміг легко вторгнутися у Фризію і завоювати значну частину її території. Опір був настільки слабим, що Карл Мартел не тільки захопив ближню Фризію («ближча» частина Фризії на південь від Рейну), але також перетнув Рейн і захопив «далеку» частина Фризії до берега річки Влі.[8]
Поппо[ред. | ред. код]
В 733 році Карл Мартел послав армію проти фризів. Фризька армія була відкинута до Остерго. В наступному році сталася битва на Борні. Карл переправив армію через річку Аелмере разом з флотом, який дозволив йому підпливти до Борни. Фризи були переможені в наступному бої [8], а їх король Поппо був убитий.[6] Переможці почали грабувати й палити язичницькі храми. Карл Мартел повернувся з великою кількістю трофеїв, зламавши владу фризских королів назавжди.
Після завоювання франками[ред. | ред. код]
Після битви на річці Борн в 734 році франки захопили фризькі землі між річками Влі і Лауерс. В 785 році, після перемоги Карла Великого над Відукіндом Саксонським, франки завоювали землі на схід від річки Лауерс. При Каролінгах Фризією правил граф (grewan); це слово позначало швидше королівського намісника, ніж феодального володаря.[9] Lex Frisionum, «Кодекс законів фризів», був записаний на латині під час правління Карла Великого.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ De eerste koningen van Nederland, стр. 22, Aspekt útjouwerij, стр. 205. ISBN 978-90-5911-323-7
- ↑ Halbertsma, H. (1982), Frieslands Oudheid (pdf-file) [Архівовано 1 жовтня 2013 у Wayback Machine.], стор. 792
- ↑ Blok, DP (1968), De Franken, hun optreden in het licht der historie , сторінки 32-34
- ↑ Liber Pontificalis (Корпус XXXVI 1, сторона 168) Beda Venerabilis' '(Корпус XLVI9, стор. 218)
- ↑ Halbertsma, H. (1982), Frieslands Oudheid тисяча дев'ятсот вісімдесят дві / h.halbertsma / Halbertsma.PDF (pdf-file)[недоступне посилання з липня 2019], стр. 794.
- ↑ а б Geschiedenis van het volk der Friezen. Архів оригіналу за 8 червня 2009. Процитовано 2 листопада 2017.
- ↑ Halbertsma, H. (2000), Het rijk van de Friese Koningen, opkomst en ondergang , стор.90
- ↑ а б Halbertsma, H. (1982), Frieslands Oudheid (pdf-file) [Архівовано 1 жовтня 2013 у Wayback Machine.], стр. 795.
- ↑ Homan 1957, стор. 205.
| |||||||||||||||||||||||||||||
