Фусо (лінкор) — Вікіпедія

Фусо
	«Фусо» під час ходових випробувань 10 травня 1933 після масштабної модернізації
Історія
Японська імперія
Назва:	扶桑
Будівник:	Військово-морський Арсенал в Куре
Закладений:	11 березня 1912
Прийнятий:	8 листопада 1915
Потоплений:	25 жовтня 1944
Списаний:	31 серпня 1945
Доля:	Затоплений в ході битви в протоці Сурігао 25 жовтня 1944 року
Основні характеристики (на момент побудови)
Клас і тип:	Лінійний корабель, тип «Фусо»
Водотоннажність:	29 800 т (стандартна); 36 500 т (повна);
Довжина:	192,1 м
Ширина:	28,7 м
Осадка:	8,7 м
Двигуни:	24 водотрубних котли Міяхара; 2 ТЗА, 4 гвинти ; потужність 40 000 к.с.;
Швидкість:	23 вузли (43 км/год)
Дальність; плавання:	8 000 морських миль (15 000 км) на швидкості в 14 вузлів (26 км/год)
Екіпаж:	1198 осіб
Озброєння:	Артилерія:; 6 × 2 — 356-мм/45 клб; 16 × 1 — 152-мм/50 клб; Торпедно-мінне озброєння:; 6 × 533-мм торпедних апарати;
Бронювання:	Головний бронепояс — 305—102 мм; палуба — 51 мм; башти головного калібру — до 305 мм; барбети башт ГК — 305 мм; бойова рубка — 351 мм; каземати — 152 мм1
Основні характеристики (на 1944 рік)
Водотоннажність:	35 300 т
Довжина:	212,75 м
Ширина:	33,1 м
Осадка:	9,7 м
Двигуни:	6 водотрубних котлів; 4 ТЗА; потужність 75 000 к.с.;
Швидкість:	24,5 вузли (45,4 км/год)
Дальність; плавання:	11 800 морських миль (21 900 км) на швидкості в 16 вузлів (30 км/год)
Екіпаж:	близько 1900 осіб
Навігаційне та; радіолокаційне обладнання:	1 радар повітряного виявлення Тип 21 ; 2 радари раннього попередження Тип 13; 2 радари наземного виявлення Тип 22;
Озброєння:	Артилерія:; 6 × 2 — 356-мм/45 клб; 14 × 1 — 152-мм/50 клб; Зенітна артилерія:; 4 × 2 — 127-мм/40 клб; 8 ×3, 6 × 2, 23 × 1 — 25-мм/60 клб;
Бронювання:	Палуба — 51—152 мм
Авіаційна група:	3 гідроплани
Авіаційне обладнання:	1 катапульта

«Фусо» (яп. 扶桑 Фусо:, «Країна сходу сонця») — лінійний корабель японського імператорського флоту. Головний корабель однойменного типу. Корабель названий на честь старовинного назви Японії.

Лінкор був закладений 11 березня 1912 року, спущений на воду 28 березня 1914 року і введений в експлуатацію в листопаді 1915 року. На початку служби лінкор патрулював вздовж узбережжя Китаю. У Першій світовій війні участі не брав. У 1923 році брав участь в ліквідації наслідків землетрусу Канто. У 1930—1935 і 1937—1941 роках проходив глибоку модернізацію щодо посилення бронювання та перебудови надбудов. Фусо в складі Південної групи віце-адмірала Шьоджі Нішімури брав участь у битві в затоці Лейте. В ніч на 25 жовтня 1944 «Фусо» разом з однотипним кораблем «Ямашіро» були потоплені в бою з шістьма американськими лінкорами в протоці Сурігао. У лінкор «Фусо» потрапили дві торпеди з американського есмінця, після чого корабель вибухнув. У повідомленнях стверджувалося, що Фусо розламався навпіл і обидві половини залишалися на плаву протягом години. З усього екіпажу врятувалися лише 10 осіб.

Модернізація[ред. | ред. код]

Конструкція[ред. | ред. код]

У ході першої модернізації 1930—1933 років, надбудову перебудували у "пагоду", встановлена фок-щогла. Задня надбудова була перебудована для розміщення 127-міліметрових зенітних гармат і встановлення додаткових постів керування вогнем. На «Фусо» була перебудована підводна частина — збільшені протиторпедні булі, для поліпшення підводний захисту і компенсації ваги додаткового обладнання та спорядження.

В ході другого етапу реконструкції в 1934—1935 роках, підводна частина була розширена, а її корми подовжена на 7,62 м. Ці зміни збільшили загальну довжину «Фусо» до 212.75 метрів, а ширину до 33,1 м . Водотоннажність лінкора в процесі модернізації збільшилася майже на 4000 тонн і склало 39,154 довгих тонн (39,782 т) при повному навантаженні.

Броньовий захист[ред. | ред. код]

Під час своєї першої реконструкції броня «Фусо» була істотно посилена. Палубна броня була збільшена до максимальної товщини 114 мм. Поздовжні перегородки з високоміцної сталі завтовшки 76 мм були додані для поліпшення підводного захисту.

Авіаційне озброєння[ред. | ред. код]

Лінкори типу «Фусо» були оснащені майданчиком для зльоту літаків, змонтованої на вежі № 2 в 1924 році. В ході першого етапу модернізації лінкорів майданчик була встановлена на даху вежі № 3. Передбачалося базування на ньому трьох літаків, хоча кораблі не були оснащені літаковим ангаром.

Спочатку на кораблях базувалися біплани «Накаджіма E4N2», в 1938 році вони були замінені на «Накаджіма E8N2». В ході другого етапу модернізації 1940—1941 років на кормі корабля була встановлена нова катапульта і поліпшені умови базування літаків. З 1942 року лінкор «Фусо» отримав новий біплан «Міцубіші F1M», який замінив «Накаджіма E8N2».

Лінійний корабель «Фусо» під час добудови на плаву
«Фусо» після модернізації
Схема «Фусо»

Історія служби[ред. | ред. код]

Довоєнний період[ред. | ред. код]

«Фусо» був закладений на військово-морській верфі в Куре 11 березня 1912 році і спущений на воду 28 березня 1914 року. Корабель був зданий в експлуатацію 8 листопада 1915 року. 13 грудня зарахований в 1-ю дивізію 1-го флоту. Корабель не брав участь у бойових діях під час Першої Світової Війни, так як в Азії вже не було сил центральних держав. До кінця війни лінкор займався патрулюванням біля берегів Китаю. В 1917 і 1918 роках «Фусо» служив флагманом 1-ї дивізії. Лінкор був виведений в резерв. У 1918 році на корабель встановили п'ять 76,2-мм зенітні гармати. З 9 по 22 вересня 1923 року «Фусо» брав участь у порятунку жертв великого землетрусу Канто. З 1 липня 1924 року по 1 листопада кораблем командував капітан Міцумаса Йонай, майбутній прем'єр-міністр Японії. З 1 листопада командування прийняв капітан Санкічі Такахаші. У 1920-ті роки «Фусо» проводив бойову підготовку біля берегів Китаю і часто стояв в резерві.

Перший етап першої модернізації розпочався 12 квітня 1930 року на верфі в Йокосуці. В ході модернізації були замінені машини, посилена броня і протиторпедні булі. 26 вересня 1932 року «Фусо» прибув у Куре, де було оновлено озброєння і демонтовані торпедні апарати. 12 травня 1933 року почалися ходові випробування. Другий етап модернізації корабля провели через рік, у ході якої лінкор був подовжений. В березні 1935 року реконструкція була завершена. В 1936—1937 роках «Фусо» виконував роль навчального судна.

26 лютого 1937 року почалася друга модернізація корабля. 1 грудня капітан Хіроакі Абе прийняв командування лінкора. 1 квітня 1938 року реконструкція була завершена. 15 листопада корабель був знову призначений в 1-у дивізію 1-го Флоту. Вона нетривалий час діяла в китайських водах на початку 1939 року. 12 грудня 1940 року розпочався другий етап другої модернізації. До 10 квітня 1941 року всі модернізаційні роботи на «Фусо» були закінчені. Оновлений корабель увійшов в 2-ю дивізію 1-го Флоту. 15 вересня командування на лінкорі «Фусо» прийняв капітан Міцуо Кіносіта. У той час 2-я дивізія складалася з двох лінкорів типу «Фусо» і двох лінійних кораблів типу «Ісе».

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Останній похід[ред. | ред. код]

Під командуванням контр-адмірала Масамі Бана «Фусо» покинув Бруней 22 жовтня 1944 року і в складі Південної групи попрямував на схід в море Сулу, а потім на північний схід в море Мінданао, маючи намір приєднатися до сил віце-адмірала Такео Куріти в затоці Лейте. Кораблі пройшли на захід від острова Мінданао в протоку Сурігао, де зустріли велике американське з'єднання. Битва в протоці Сурігао стало найважливішою подією в битві в затоці Лейте.

24 жовтня о 9:08 «Фусо», «Ямашіро» і важкий крейсер «Моґамі» помітили групу з 27 літаків, серед яких були торпедоносці TBF Avenger і пікіруючі бомбардувальники SB2C Helldiver у супроводі палубних винищувачів F6F Hellcat. Бомба з одного з літаків, що потрапила в «Фусо», знищила катапульту і обидва гідролітака. Інша бомба потрапила в корабель біля вежі № 2 і проломила палубу, загинуло багато матросів на постах допоміжної артилерії.

Рано вранці наступного дня в 1:05 «Фусо» відкрив вогонь по лівому борту і потрапив у крейсер «Моґамі». «Дружнім вогнем» з лінкора були вбиті троє моряків в лазареті «Моґамі».

В 2:00 почалися атаки американських есмінців, вони випустили 27 торпед і в 2:07 одна або дві торпеди вдарили в правий борт «Фусо». Корабель почав кренитися на правий борт, уповільнив хід і вийшов з ладу. Пізніше очевидці стверджували, що «Фусо» розламався навпіл, і що обидві половини залишалися на плаву і горіли протягом години. Але свідки могли бачити тільки вогонь на воді, а не які-небудь фрагменти корабля. Історик Джон Толанд в 1970 році стверджував, що «Фусо» переламався навпіл. Згідно з дослідженнями історика Ентоні Таллі, опублікованими в 2009 році і заснованим на записах суднового журналу корабля «Хатчінс», де описується потоплення «Фусо» — «величезний вибух у 03:38 піднявся над кораблем, так що здавалося, він переломився навпіл…»

Достеменно відомо, що лінкор був торпедований і в результаті інтенсивного затоплення перекинувся і затонув протягом сорока хвилин. «Фусо» пішов на дно між 3:38 3:50, з його екіпажа вижили лише кілька десятків людей. Є свідчення, що деякі з них були врятовані есмінцем «Асагумо», який сам затонув через деякий час. Десять членів екіпажу лінкора змогли повернутися в Японію.

31 серпня 1945 року «Фусо» був виключений зі списків флоту.

Література[ред. | ред. код]

Апальков Ю. В. Боевые корабли японского флота: Линкоры и авианосцы. — СПб.: Дидактика, 1997.
Балакин С. А., Дашьян А. В. и др. Линкоры Второй мировой. Ударная сила флота. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2006. — 256 c.: ил. — (Арсенал Коллекция). — 3000 экз.
Skulski J. The Battleship Fuso. Anatomy of the Ship. — London, Conway Maritime Press, 1998.
Campbell, John (1985). Naval Weapons of World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-459-4.
Chesneau, Roger, ред. (1980). Conway's All the World's Fighting Ships 1922–1946. Greenwich, UK: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-146-7.
Gardiner, Robert; Gray, Randal, ред. (1984). Conway's All the World's Fighting Ships: 1906–1921. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-85177-245-5.
Hackett, Bob (2003). IJN FUSO: Tabular Record of Movement. Combinedfleet.com. Процитовано 16 лютого 2013.
Jentschura, Hansgeorg; Jung, Dieter; Mickel, Peter (1977). Warships of the Imperial Japanese Navy, 1869–1945. Annapolis, Maryland: United States Naval Institute. ISBN 0-87021-893-X.
Parshall, Jonathan; Tully, Anthony (2007). Shattered Sword: The Untold Story of the Battle of Midway. Washington, DC: Potomac Books Inc. ISBN 1-57488-924-9.
Preston, Antony (1972). Battleships of World War I: An Illustrated Encyclopedia of the Battleships of All Nations 1914–1918. New York: Galahad Books. ISBN 0-88365-300-1.
Rohwer, Jurgen (2005). Chronology of the War at Sea, 1939–1945: The Naval History of World War Two. Annapolis, Maryland: US Naval Institute Press. ISBN 1-59114-119-2.
Silverstone, Paul H. (1984). Directory of the World's Capital Ships. New York: Hippocrene Books. ISBN 0-88254-979-0.
Skulski, Janusz (1998). The Battleship Fuso. Anatomy of the Ship. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-665-5.
Stille, Mark (2008). Imperial Japanese Navy Battleships 1941-45. New Vanguard. Т. 146. Botley, Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 1-84603-280-6.
Toland, John (1970). The Rising Sun. New York: Random House. OCLC 944111.
Tully, Anthony P. (2009). Battle of Surigao Strait. Bloomington, Indiana: Indiana University Press. ISBN 978-0-253-35242-2.