Філарет (Данилевський) — Вікіпедія

Філарет
Ім'я при народженні рос. Фома Данилевский
Народився 1773[1]
невідомо
Помер 31 березня (12 квітня) 1841
Глинська пустинь, Соснівка, Україна
Країна  Російська імперія
Діяльність чернець
Посада ігумен
Конфесія православ'я

Філарет Глинський (у миру Хома Данилевський; 1777[2] — 1841) — православний чернець; ігумен та відновник Глинської пустині.

Канонізований Українською православною церквою (Московський патріархат) для місцевого шанування в лику преподобного.

Життєпис[ред. | ред. код]

Хома Данилевський народився у 1773 році на території Західної України у родині православних козаків. Навчавшись грамоти, він вступив причетником до місцевої сільської церкви, але незабаром вирушив подорожувати святими місцями і зупинився на проживання в Києво-Печерській лаврі. Досить довгий час Хома прожив у Києві у послуху келійника і канонарха.

Софронієва пустель до Жовтневого перевороту 1917 року

У 1802 році Хома Данилевський перейшов у Софронієво-Молченську Печерську пустинь, зайняв там посаду уставника і того ж року постригся в чернецтво з ім'ям Філарета; у 1803 році був висвячений на ієродиякона, у 1806 році — на ієромонаха. Філарет був зроблений благочинним в обителі та з великим самовідданістю вдавався різним чернечим подвигам: усамітненню, безмовності, посту, чування, уклінності і невпинної молитви; він любив займатися писанням нотних книг і написав 4 повних «ірмологія».

11 травня 1817 року отець Філарет був призначений будівельником у Глинську Різдва Пресвятої Богородиці пустині, що прийшла у великий занепад у всіх відносинах; як у матеріальному, так і в духовному. Філарет взявся за виправлення ситуації з усім можливим завзяттям: він заборонив приймати в келіях жінок, у богослужінні ввів статут Афонської гори і, як зразковий уставник, ввів в обителі стрункість і пишність.

5 липня 1821 Філарет Данилевський був особисто представлений Государю Імператору Олександру I Павловичу і просив у нього збільшення штату пустині, пожалування обителі 300 десятин лісу та сплати боргів. Російський імператор погодився допомогти[3].

Глинська пустель до жовтневого перевороту

Поголос про процвітання Глинської пустелі поширювався і приваблював багатьох жертводавців. З'явилися в монастирі нові будівлі, оновилася ризниця, а ченці являли собою школу благочестя і приклад чесноти.

До праць Філарета повинні бути віднесені і 4 статути, складені ним за правилами гуртожитку Афонської гори, для жіночих обителей Курської, Оренбурзької та Єкатеринбурзької єпархій, а також і — «Просторе повчання до новопостриженого ченця», надруковане в 1824 році і розіслане всім єпархіям Російської церкви. Ігумен Філарет залишив такі аскетичні настанови чернецким як, наприклад, «До і після постригу»[4], «Про посаду духовника, який служить інокиням». Його працями за усними переказами було складено «Історія Глинської Різдва Богородиці чоловічої пустині».[5]

Філарет Данилевський помер 31 березня (12 квітня) 1841 року у довіреній йому обителі.

8 травня 2008 року Священний Синод Української православної церкви Московського патріархату ухвалив рішення про канонізацію 13 подвижників Глинської пустелі, серед яких був і Філарет (25 березня 2009 року було додано ще три імені). Загальну пам'ять у Соборі Глинських святих визначено святкувати 22 вересня за новим стилем.

Сама обитель після Жовтневого перевороту була закрита більшовиками і тільки після розпаду СРСР і здобуттям Україною незалежності Глинська пустинь була знову відкрита (у серпні 1994 року)[6].

До та після постригу. Повчання ченцям. 1912

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Филарет, игумен Глинской Богородичной пустыни // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1902. — Т. XXXVа. — С. 741.
  2. В. Г. Пуцко. Глинский игумен Филарет Данилевский: новые материалы. — 2007. — 28 апреля. — ISSN 2227-183X. Архівовано з джерела 24 січня 2020.
  3. «Житие блаженной памяти старца, возобновителя Глинской пустыни, игумена Филарета», СПб., 1860.
  4. До и после пострига. Поучения монахам Глинского игумена Филарета (Данилевского). www.monasterium.by. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 21 березня 2021.
  5. «Верую, яко обитель наша не оскудеет…». Монастырский вестник (рос.). Процитовано 21 березня 2021.
  6. «Благодать молитвы, которую несли Глинские старцы передавалась окружающим». Беседа с протоиереем Александром Чесноковым. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 27 червня 2019.

Література[ред. | ред. код]

  • Филарет (игумен Глинской пустыни) // Русский биографический словарь : в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
    • Дела Архива Священного Синода, 1823 год, № 1000, 1841 г., № 553.