Філарет (Данилевський) — Вікіпедія

Філарет
Ім'я при народженні рос. Фома Данилевский
Народився 1773[1]
невідомо
Помер 31 березня (12 квітня) 1841
Глинська пустинь, Соснівка, Україна
Країна  Російська імперія
Діяльність чернець
Посада ігумен
Конфесія православ'я

Філарет Глинський (у миру Хома Данилевський; 1777[2] — 1841) — православний чернець; ігумен та відновник Глинської пустині.

Канонізований Українською православною церквою (Московський патріархат) для місцевого шанування в лику преподобного.

Життєпис[ред. | ред. код]

Хома Данилевський народився у 1773 році на території Західної України у родині православних козаків. Навчавшись грамоти, він вступив причетником до місцевої сільської церкви, але незабаром вирушив подорожувати святими місцями і зупинився на проживання в Києво-Печерській лаврі. Досить довгий час Хома прожив у Києві у послуху келійника і канонарха.

Софронієва пустель до Жовтневого перевороту 1917 року

У 1802 році Хома Данилевський перейшов у Софронієво-Молченську Печерську пустинь, зайняв там посаду уставника і того ж року постригся в чернецтво з ім'ям Філарета; у 1803 році був висвячений на ієродиякона, у 1806 році — на ієромонаха. Філарет був зроблений благочинним в обителі та з великим самовідданістю вдавався різним чернечим подвигам: усамітненню, безмовності, посту, чування, уклінності і невпинної молитви; він любив займатися писанням нотних книг і написав 4 повних «ірмологія».

11 травня 1817 року отець Філарет був призначений будівельником у Глинську Різдва Пресвятої Богородиці пустині, що прийшла у великий занепад у всіх відносинах; як у матеріальному, так і в духовному. Філарет взявся за виправлення ситуації з усім можливим завзяттям: він заборонив приймати в келіях жінок, у богослужінні ввів статут Афонської гори і, як зразковий уставник, ввів в обителі стрункість і пишність.

5 липня 1821 Філарет Данилевський був особисто представлений Государю Імператору Олександру I Павловичу і просив у нього збільшення штату пустині, пожалування обителі 300 десятин лісу та сплати боргів. Російський імператор погодився допомогти[3].

Глинська пустель до жовтневого перевороту

Поголос про процвітання Глинської пустелі поширювався і приваблював багатьох жертводавців. З'явилися в монастирі нові будівлі, оновилася ризниця, а ченці являли собою школу благочестя і приклад чесноти.

До праць Філарета повинні бути віднесені і 4 статути, складені ним за правилами гуртожитку Афонської гори, для жіночих обителей Курської, Оренбурзької та Єкатеринбурзької єпархій, а також і — «Просторе повчання до новопостриженого ченця», надруковане в 1824 році і розіслане всім єпархіям Російської церкви. Ігумен Філарет залишив такі аскетичні настанови чернецким як, наприклад, «До і після постригу»[4], «Про посаду духовника, який служить інокиням». Його працями за усними переказами було складено «Історія Глинської Різдва Богородиці чоловічої пустині».[5]

Філарет Данилевський помер 31 березня (12 квітня) 1841 року у довіреній йому обителі.

8 травня 2008 року Священний Синод Української православної церкви Московського патріархату ухвалив рішення про канонізацію 13 подвижників Глинської пустелі, серед яких був і Філарет (25 березня 2009 року було додано ще три імені). Загальну пам'ять у Соборі Глинських святих визначено святкувати 22 вересня за новим стилем.

Сама обитель після Жовтневого перевороту була закрита більшовиками і тільки після розпаду СРСР і здобуттям Україною незалежності Глинська пустинь була знову відкрита (у серпні 1994 року)[6].

До та після постригу. Повчання ченцям. 1912

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Филарет, игумен Глинской Богородичной пустыни // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1902. — Т. XXXVа. — С. 741.
  2. ↑ В. Г. Пуцко. Глинский игумен Филарет Данилевский: новые материалы. — 2007. — 28 апреля. — ISSN 2227-183X. Архівовано з джерела 24 січня 2020.
  3. ↑ «Житие блаженной памяти старца, возобновителя Глинской пустыни, игумена Филарета», СПб., 1860.
  4. ↑ До и после пострига. Поучения монахам Глинского игумена Филарета (Данилевского). www.monasterium.by. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 21 березня 2021.
  5. ↑ «Верую, яко обитель наша не оскудеет…». Монастырский вестник (рос.). Процитовано 21 березня 2021.
  6. ↑ «Благодать молитвы, которую несли Глинские старцы передавалась окружающим». Беседа с протоиереем Александром Чесноковым. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 27 червня 2019.

Література[ред. | ред. код]

  • Филарет (игумен Глинской пустыни) // Русский биографический словарь : в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
    • Дела Архива Священного Синода, 1823 год, № 1000, 1841 г., № 553.
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філарет_(Данилевський)&oldid=40381888