French
DeutschФіліпов Анатолій Матвійович — Вікіпедія
| Філіпов Анатолій Матвійович | |
|---|---|
рос. Анатолий Матвеевич Филиппов  | |
| Ім'я при народженні | рос. Анатолий Матвеевич Филиппов |
| Народився | 25 червня 1938 |
| Помер | 19 травня 2022 (83 роки) Севастополь |
| Громадянство |  СРСР,  Україна |
| Діяльність | винороб, керівник підприємства |
| Відомий завдяки | директор Інкерманського заводу марочних вин |
| Науковий ступінь | Кандидат технічних наук |
| Науковий керівник | Герман Георгійович Валуйко |
| Посада | директор |
| Нагороди | |
Анато́лій Матві́йович Філі́пов (25 червня 1938 — 19 травня 2022, Севастополь) — український винороб, кандидат технічних наук, Заслужений працівник промисловості України. Понад 45 років був беззмінним директором Інкерманського заводу марочних вин. Почесний громадянин Севастополя (2010)[1].
Народився 25 червня 1938 року. Понад півстоліття присвятив виноробству, залишаючись вірним одному підприємству — Інкерманському заводу марочних вин, де пропрацював з дня його заснування у 1961 році[2]. З 1975 по 2006 рік був його беззмінним директором[3].
Захоплювався наукою, досліджував біохімію фенольних сполук винограду та вина, захистив на цю тему кандидатську дисертацію[2]. Під його керівництвом було виховано цілу плеяду виноробів[4].
Завдяки його багаторічній творчій та управлінській діяльності Інкерманський завод марочних вин увійшов до числа найкращих виноробних підприємств Європи. Міжнародна організація винограду та вина (МОВВ, Париж) визнала завод одним із найкращих у світі[2]. Під керівництвом Філіпова було розроблено основну колекцію вин ТМ «Інкерман», а марочні вина «Перлина Інкермана» та «Каберне Качинське» стали візитівкою України[3].
Анатолій Філіпов стояв біля витоків становлення заводу, який згодом став містоутворюючим підприємством для Інкермана[5]. Він заклав основу підприємства, яке і після його відходу з посади успішно розвивалося у складі міжнародного холдингу «Інкерман Інтернешнл»[3].
Помер 19 травня 2022 року в Севастополі на 84-му році життя. Церемонія прощання відбулася в Матроському клубі з військовими почестями[4][5].
- Медаль «За трудову доблесть»[3]
- Орден «Знак Пошани»[3]
- Орден Трудового Червоного Прапора[3]
- Заслужений працівник промисловості України (1993)[3]
- Орден «За заслуги» III ступеня (1998)[3]
- Знак «За заслуги перед Балаклавським районом»[3]
- Знак «За заслуги перед містом»[3]
- Почесний громадянин Севастополя (8 червня 2010) — за багаторічну сумлінну плідну працю, вагомий багатогранний внесок у розвиток вітчизняного виноградарства та виноробства, успішне вирішення питань соціально-економічного та культурного розвитку міста Севастополя, відданість славним віковим виноробним традиціям нашого регіону та їх прославляння у світових масштабах[1].
- ↑ а б Почетные граждане города Севастополя. sevzakon.ru (рос.). 30 червня 2019. Процитовано 28 липня 2025.
- ↑ а б в Подорож до країни вина. Голос України (укр.). 12 квітня 2001. Процитовано 28 липня 2025.
- ↑ а б в г д е ж и к л Филиппов Анатолий Матвеевич. sevastopol.su (рос.). Процитовано 28 липня 2025.
- ↑ а б Ушёл из жизни Почётный гражданин города-героя Севастополя Анатолий Матвеевич Филиппов. inkerman-gov.ru (рос.). 19 травня 2022. Процитовано 28 липня 2025.
- ↑ а б Севастополь простился с Анатолием Филипповым. sevzakon.ru (рос.). 20 травня 2022. Процитовано 28 липня 2025.