Філіппіно Ліппі — Вікіпедія

Філіппіно Ліппі
італ. Filippino Lippi
Автопортрет
При народженні Філіппо Ліппі
Народження бл. 1457
Прато
Смерть 18 квітня 1504(1504-04-18)
  Флоренція
Національність італієць
Країна Італія
Жанр портрет
Діяльність художник
Напрямок Відродження
Вплив Сандро Боттічеллі
Вчитель Філіппо Ліппі, Fra Diamanted і Сандро Боттічеллі
Твори церковні фрески
Батько Філіппо Ліппі[1]
Мати Lucrezia Butid[1]
Діти Roberto di Filippo Lippid
Роботи в колекції Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Музей мистецтва Метрополітен[2], Brancacci Chapeld, Рейксмузей, Палаццо Бьянко, Галерея Академіїd, Національні галереї Шотландіїd, Галерея Уффіці, Галерея Сабауда, Музей Каподімонте, Баварські державні колекції картинd, Берлінська картинна галерея, Музей Конде, Christ Church Picture Galleryd, Palazzo Pretorio Museumd, Galleria Palatinad, Museo Horned, Музей образотворчих мистецтв, Державний музей мистецтв, Ермітаж, Національна галерея, Музей Соумаяd, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Національна галерея Канади, Palazzo Pallavicini-Rospigliosid, Клівлендський музей мистецтв, Національна галерея Ірландії, Денверський художній музей, Боннефантенмузеумd, Галерея мистецтв Вокера, Музей образотворчих мистецтв і Musée Thomas-Henryd

CMNS: Філіппіно Ліппі у Вікісховищі

Філіппіно Ліппі, справжнє ім'я Філіппо Ліппі (італ. Filippino Lippi, бл.1457, Прато — 18 квітня 1504, Флоренція) — відомий художник доби італійського Відродження. Талановитий портретист.

Біографія[ред. | ред. код]

Портрет Філіппіно в книзі Джорджо Вазарі

Він — позашлюбна дитина, як і Леонардо да Вінчі чи папа римський Клімент 7-й. Батько — художник і монах Філіппо Ліппі, мати — Лукреція Буті. Ім'я отримав на честь батька, який домігся папи римського заради шлюбу з улюбленою жінкою і дозвіл на шлюб отримав. Аби не плутати батька і сина — останнього прозвали Філіппіно. Батько помер у 1469 році, коли сину було 12—14 років. Народився в містечку Прато, Тоскана. Точної дати народження не збереглося.

Перші художні навички отримав від батька. Потім перебрався з Прато в Сполето, де працював на побудові кафедрального собору. Вважається, що учнем батька був Сандро Боттічеллі, помічником якого і став Філіппіно. Близькість стилістики Філіппіно Ліппі до стилю Боттічеллі на ранішньому етапі заплутала атрибуцію робіт обох майстрів. Серед картин ранішнього періоду Філіппіно-мадонни в збірках Берліна, Лондона і Вашингтона, «Товій і янгол» в галереї Сабауда в місті Турин, Італія. Як майстра фресок, Філіппіно (разом з Перуджино, Гірляндайо та Боттічеллі) залучили до стінописів на віллі Лоренцо Медичі в Сполето.

Саме Філіппіно доручили завершити фрески капелли Бранкаччі в церкві Санта-Марія-дель-Карміне Флоренції після передчасної смерті геніального Мазаччо.

у 1487 р. Філіппіно отримав замову на стінописи капелли Філіппо Строцці в церкві Санта-Марія-Новелла Флоренції і виконав їх.

Його слава досягла Риму. У 1488 р. він отримав замову на стінописи в церкві Санта-Марія-сопра-Мінерва, якою в Римі опікувались тосканці. Над фресками в Римі працював до 1493 року.

Фрески Філіппіно Ліппі[ред. | ред. код]

Філіппіно Ліппі і манера Боттічеллі[ред. | ред. код]

Фіпіппіно Ліппі. Аллегорія музики. бл. 1500)
темпера, 61 × 51 см. Берлін.

Їх художні манери дуже схожі. Хоча Філіппіно більше полюбляв деталі і дрібниці, якими насичені і його фрески, і його станкові картини. Художник запозичив у Боттічеллі і вітер, що підхоплює одяг персонажів. А його янголи дивували сміливими ракурсами і грацією.

Але образам Боттічеллі притаманні або більша поезія, або більший драматизм, що переходить в справжню трагедію, до яких Філіппіно не дійшов.

Портрети[ред. | ред. код]

Філіппіно добрий майстер портрету. На жаль, він мало виконав станкових портретів, до яких ми звикли. Але й серед них є надзвичайно талановиті («Портрет невідомого юнака», Вашингтон, Національна галерея) Значно більше портретів на фресках Філіппіно, які мало відомі широкому загалу. Серед них і автопортрет молодого Філіппіно в капелі Бранкаччі.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Antonio Paolucci Filippino Lippi Cantini Florenz 1992 (італ)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]