Фітобентос — Вікіпедія

Бурі водорості — типові представники фітобентосу

Фітобентос (від … фіт-, фіто- … і бентос) — донна флора, рослинний бентос, сукупність рослинних організмів, що мешкають на дні водойм. Склад фітобентосу (в основному водорості) залежить від проточності води, її солоності, температури та інших факторів.[1][2][3]

Загальні відомості[ред. | ред. код]

До фітобентосу відносяться види, що ростуть на дні; почасти сюди можна віднести водорості, що ростуть епіфітами на інших водоростях і інших водяних рослинах, а також перифітон, тобто водорості, якими обростають різні підводні споруди, підводні частини суден тощо Фітобентос морів і океанів складається головним чином з бурих і червоних, меншою мірою із зелених — сифонових, кладофорових, ульвових і деяких синьо-зелених водоростей. Вони ростуть, прикріплюючись до кам'янистого ґрунту; на узбережжях з піщаним, мулистим, дрібно гальковим або черепашковим ґрунтом їх не буває. У піску, мулі закріплюються каулерпи; так само ростуть пеннатні, бентосні, діатомові, поширені також на кам'янистому ґрунті і серед великих зростаючих там водоростей. У прісних водоймах у бентосі на різному ґрунті зустрічаються різноманітні зелені водорості (улотриксові, едогонієві, кладофорові, кон'югати, харові), пеннатні, діатомові, синьо-зелені. Вони або прикріплені до субстрату, або лежать вільно на дні, або (кон'югати та ін.) утворюють ватоподібні скупчення, що піднімаються до поверхні разом з бульбашками кисню, які виділяються при фотосинтезі.

Основними факторами розподілу морського фітобентосу по вертикалі є глибина і залежне від неї освітлення. Розрізняють 3 пояси рослинності по вертикалі, які додатково можна поділяти на горизонти. Літоральний пояс, або літораль, — пояс від вищого рівня припливу до нижнього рівня відпливу. У північних морях в літоралі поширені з великих водоростей головним чином фукуси; на них (епіфітні) і серед них зустрічаються більш дрібні бурі, червоні та зелені водорості. Умови існування в літоралі дуже своєрідні. Водорості повинні витримувати удари хвиль, обсихання і яскраве освітлення під час відпливу, часом прісну воду дощів, низькі температури взимку.

Сублітораль — пояс від нижчого рівня відпливу до глибини 40 м. Тут склад водоростей найрізноманітніший. У морях холодної та помірної зони в субліторалі дуже широко поширені великі ламінарії — водорості, що утворюють підводні луки чи ліси; в більш нижніх горизонтах найпоширеніші різні червоні.

Елітораль — пояс від 40 до 100 м (рідко більше) глибини. Бентосна рослинність тут небагата, і в ній, у зв'язку з кольоровістю освітлення, можуть переважати, і часто дійсно переважають червоні водорості. У зв'язку з температурою у розвитку бентосної рослинності спостерігається відома сезонна циклічність, більш різко виражена в холодних і помірно холодних морях. Тривалість життя у багаторічних видів здебільшого не перевищує 2-4 роки, у небагатьох досягає 10-12 років.

Фітобентос холодних і помірно холодних морів за видовим складом водоростей бідніший від фітобентосу теплих морів, але перевищує його за розмірами своїх представників, кількістю їх і щільністю заростей. У теплих морях значно збільшується кількість червоних і зелених (сифонових) водоростей.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Біологічний словник / За ред. К. М. Ситника, В. О. Топачевського. — 2-ге вид. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. — 679 с.
  • Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989.
  • Зверев А. Т. Основные законы экологии. — М.,: Издат. дом Паганель, 2009. — 171 с.
  • Кондратюк Е. М., Хархота Г. І. Словник-довідник з екології. — К.: Урожай, 1987. — 147 с.
  • Миркин Б. М., Розенберг Г. С. Толковый словарь современной фитоценологии. — М.: Наука, 1983. — 130 с.
  • Реймерс Н. Ф. Природопользование: Словарь-справочник. М.: Мысль, 1990. — 639 с.
  • Реймерс Н. Ф., Яблоков А. В. Словарь терминов и понятий, связанных с охраной природы. — М.: Наука, 1982. — 144 с.
  • Словарь ботанических терминов / под общ. ред. И. А. Дудки. — Киев : Наукова думка, 1984. — 308 с. (рос.)
  • Словарь-справочник по экологии / К. М. Сытник, А. В. Брайон, А. В. Гордецкий и др. — К.: Наук. думка, 1994. — 663 с.
  • Allee W.С., Park T. Concerning ecological principles // Science. — 1939. — Vol. 89. — P. 166–169.
  • Allee W. C, Park O., Emerson A.E., Park Т., Schmidt K.P. Principles of Animal Ecology. — Philadelphia : W. B. Saunders Co., 1949. — 837 p.
  • Bennett R.J., Chorley R.J. Environmental systems: Philosophy, analisis and control. — London : Methuen and C Ltd., 1978. — 624 p.
  • McIntosh Robert P. The Background of Ecology: Concept and Theory. Cambridge University Press. Cambridge. — London, N.-Y., New Rochelle, Sydney, Melbourne, 1985. — 383 p.
  • Watt К. Е.F. Principles of Environmental Science. — McGraw-Hill Inc., 1973. — 319 p.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Law, Rosemary J. (December 2011). A Review of the Function and uses of, and Factors Affecting, Stream Phytobenthos. Freshwater Reviews (англ.). 4 (2): 135—166. doi:10.1608/FRJ-4.1.448. ISSN 1755-084X. S2CID 89974491.
  2. Mora, Demetrio; Jung, Lea (4 лютого 2021). Exploring new territories: sampling phytobenthos in large rivers. International Society for Diatom Research (en-GB) . Процитовано 13 листопада 2021.
  3. Aponte, Nilda E.; Ballantine, David L. (October 2001). Depth distribution of algal species on the deep insular fore reef at Lee Stocking Island, Bahamas. Deep Sea Research Part I: Oceanographic Research Papers (англ.). 48 (10): 2185—2194. Bibcode:2001DSRI...48.2185A. doi:10.1016/S0967-0637(01)00011-5.