French
DeutschГанс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін — Вікіпедія
 Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін | |
|---|---|
 | |
| Народився | 15 лютого 1873[1][2][…] Аугсбург, Баварія, Німецька імперія[4][5] |
| Помер | 6 листопада 1964[4][1][…] (91 рік) Стокгольм, Швеція[4] |
| Поховання | Північний цвинтар (Стокгольм)[6][7] |
| Країна |  Швеція |
| Діяльність | біохімік, хімік, викладач університету, військовослужбовець |
| Alma mater | HU Berlin JMU |
| Галузь | Хімія |
| Заклад | Стокгольмський університет |
| Науковий керівник | Герман Еміль Фішер |
| Членство | Прусська академія наук Академія наук НДР Леопольдина Баварська академія наук Геттінгенська академія наук Академія наук СРСР Шведська королівська академія наук Finnish Academy of Science and Lettersd Академія наук Японії Національна академія дей-Лінчей Шведська королівська академія інженерних наук Російська академія наук Французька академія наук[8] |
| Війна | Перша світова війна |
| У шлюбі з | Астрід Клеве[9] Beth von Euler-Chelpind |
| Діти | Ульф фон Ейлер[9] Karin Stolped Georg von Eulerd[9] |
| Нагороди | |
 Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін у Вікісховищі | |
Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін (швед. Hans Karl August Simon von Euler-Chelpin; 15 лютого 1873, Аугсбург, Німецька імперія — 6 листопада 1964, Стокгольм, Швеція) — шведський біохімік, член Шведської королівської АН.
Біографія[ред. | ред. код]
Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін народився в Німеччині і був сином Габріели фон Ейлер-Хельпін (до шлюбу Фіртнер) і Рігаса фон Ейлер-Хельпіна. Оскільки після народження хлопчика його батька, капітана Королівського баварського полку, перевели до Мюнхена, то Ганса відправили жити до бабусі у Вассербург. Свою початкову освіту він здобув у Мюнхені, Вюрцбурзі і Ульмі, а потім у 1881 р. вступив до Мюнхенської академію живопису. У процесі навчання живопису він став цікавитися проблемами кольору, що призвело згодом до зародження інтересу до дослідницької діяльності.
У 1893 р. Ейлер-Хельпіна взяли до Мюнхенського університету, де він вивчав фізику під керівництвом Еміля Варбурга і Макса Планка і органічну хімію у Еміля Фішера. У 1895 р. у Мюнхені він здобув докторський ступінь. Після короткого періоду пост-докторських досліджень з фізичної хімії він працював з 1896 по 1897 р. разом з Вальтером Нернстом в Геттінгенському університеті. Наступного року він став асистентом в лабораторії Сванте Арреніуса в Стокгольмському університеті, де у 1899 р. був призначений приват-доцентом. Протягом того ж літа він продовжив свої дослідження під керівництвом Якоба Вант-Гоффа і Едуарда Бухнера в Берліні, залишаючись тут до 1900 року.
Після повернення до Стокгольма Ейлер-Хельпін у 1902 р. набув шведського громадянства. Протягом цього періоду його дослідження були зосереджені на дії каталізаторів в реакціях неорганічних сполук, але поступово його інтереси переміщуються в область органічних речовин, особливо після того, як він познайомився з дослідженнями Бухнера з хімії ферментації. У 1906 р. Ейлер-Хельпін став професором загальної та органічної хімії в Стокгольмському університеті, де працював протягом всієї своєї подальшої наукової діяльності.
Коли почалася перша світова війна, він домовився, що прочитає свій річний курс в Стокгольмському університеті протягом шести місяців, а протягом решти шести місяців буде служити вільнонайманим пілотом в німецькій армії. У 1916 і 1917 р. він брав участь в роботі військової місії, створеної з метою збільшення виробництва боєприпасів для Туреччини, яка була союзником Німеччини. Протягом останніх років війни він командував ескадрильєю бомбардувальників.
Ейлер-Хельпін помер 6 листопада 1964 в Стокгольмі.
Нагороди[ред. | ред. код]
«За дослідження з ферментації цукру та ферментів бродіння» Ейлер-Хельпін і Гарден були нагороджені в 1929 р. Нобелівською премією з хімії. У своїй промові при презентації член Шведської королівської академії наук Х. Г. Седербаум назвав процес пізнання ферментації «однією з найбільш складних і важких проблем хімії». Вирішивши її, сказав Седербаум, Ейлер-Хельпін, Гарден і їх колеги зробили можливим «отримати важливі висновки, що стосуються основних принципів вуглеводного метаболізму як у рослин, так і в організмів тварин».
Крім Нобелівської премії, Ейлер-Хельпін був нагороджений Великим хрестом Федеральної служби ФРН (1959). Йому були присвоєні почесні вчені ступені університетів Стокгольма, Цюриха, Афін, Кіля, Берна, Турина і Нью-Брансвіка. Він був членом Шведської королівської академії наук. Шведської академії інженерних наук та Фінляндської академії наук, а також іноземним членом багатьох наукових і професійних товариств.
Родина[ред. | ред. код]
У 1902 р. Ейлер-Хельпін одружився з Астрід Клеве, яка протягом ряду років виконувала наукову роботу разом з ним. У них було п'ятеро дітей, один з них, Ульф фон Ейлер, став знаменитим фізіологом. Після того, як вони в 1912 р. розлучилися, Ейлер-Хельпін одружився з баронесою Елізабет Уггла, від якої у нього було четверо дітей.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в Эйлер-Хельпин Ханс Карл Август Симон фон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Hans von Euler-Chelpin - Facts
- ↑ Norra Begravningsplatsen: Kändisarna — Hittagraven.
- ↑ von Euler-Chelpin, JOHAN KARL AUGUST SIMON — Svenskagravar.se.
- ↑ NNDB — 2002.
- ↑ а б в Euler-Chelpin, von, släkt
Джерела[ред. | ред. код]
- Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1992. (рос.)
| |||||||||||||||||