Харитон Юлій Борисович — Вікіпедія

Харитон Юлій Борисович

1924
Народився 27 лютого 1904(1904-02-27)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер 18 грудня 1996(1996-12-18) (92 роки)
Саров, Нижньогородська область, Росія[2]
Поховання Новодівичий цвинтар[3]
Країна  Російська імперія
 СРСР
 Росія
Національність євреї
Діяльність фізик, політик, фізико-хімік
Alma mater Кембриджський університет (1928)
Ленінградський політехнічний інститут імені М. І. Калініна (1925)[2]
Галузь теоретична фізика, фізика[4] і фізична хімія[4]
Заклад Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Іоффе РАН
Інститут хімічної фізики імені М. М. Семенова РАНd
Російський федеральний ядерний центр у Сарові[5]
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук і доктор філософії[6]
Науковий керівник Ернест Резерфорд, Джеймс Чедвік
Вчителі Семенов Микола Миколайович і Йоффе Абрам Федорович
Членство Російська академія наук[7]
Академія наук СРСР
Партія КПРС
Відомий завдяки: першому розрахунку ланцюгової реакції поділу урану
Батько Харитон Борис Йосиповичd
Нагороди

CMNS: Харитон Юлій Борисович у Вікісховищі

Ю́лій Бори́сович Харито́н (27 лютого 1904, Санкт-Петербург — 18 грудня 1996, Саров) — радянський і російський фізик-теоретик і фізикохімік, головний конструктор атомного проєкту, академік АН СРСР (1953) і РАН. Тричі Герой Соціалістичної Праці (29.10.1949; 08.12.1951; 04.01.1954). Депутат Верховної Ради СРСР 3—11-го скликань.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Ю.Харитон — син киянина Бориса Харитона, відомого єврейського журналіста, висланого 1922 року з радянської Росії з групою літераторів та філософів, котрі на переконання більшовицьких вождів мали антикомуністичні переконання. 1940 — Б. Харитон був арештований радянськими спецслужбами в інкорпорованій згідно пакту «Молотова—Ріббентропа» Латвії й загинув в таборах сталінського ГУЛАГу.

Ці трагічні родинні обставини не завадили талановитому науковцю Ю.Харитону досягти вершин в радянському істеблішменті — він став головним конструктором і науковим керівником атомно-водневого проекту СРСР.

З 1917 року — кур'єр у бібліотеці, в 1919—1921 роках — учень механіка ремонтних майстерень служби телеграфу в Петрограді.

З 1921 року працював науковим співробітником у Фізико-технічному інституті (Петроград (Ленінград)).

У 1925 році закінчив Ленінградський політехнічний інститут.

У 19261928 стажування у Кавендіській лабораторії, Кембридж, Англія. Під керівництвом Ернеста Резерфорда і Джеймса Чедвіка отримав ступінь доктора наук (D.Sc.,Doctor of Science), тема дисертації «Про підрахунок сцинтиляцій, що генерують альфа-частинки».

З 1931 по 1946 — керівник лабораторії вибуху в Інституті хімічної фізики, наукові роботи з детонації, теорії горіння і динаміки вибуху.

З 1935 доктор фізико-математичних наук (за сукупністю робіт).

В 19391941, Юлій Харитон і Яків Зельдович вперше здійснили розрахунок ланцюгової реакції поділу урану.

З 1946 року — головний конструктор і науковий керівник ядерного центру (Арзамас-16) в Сарові.

З 1946 — член-кореспондент, з 1953 — академік АН СРСР.

Член КПРС з 1956 року.

Похований на Новодівичому цвинтарі у Москві (9 ділянка).

Нагороди і премії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Харитон Ю. Б., Шальников А. И. Механизм конденсации и образование коллоидов. — М.: ГТТИ, 1934. — 66 с. — 2 000 экз.
  • А. С. Боровик-Романов, В. Н. Кондратьев, М. П. Малков, М. С. Хайкин, Н. В. Заварицкий, Ю. Б. Харитон, Ю. В. Шарвин Александр Иосифович Шальников (К 60-летию со дня рождения) // Успехи физических наук. — 1965. — Т. 87. — № 9.
  • А. Ф. Андреев, А. С. Боровик-Романов, Н. В. Заварицкий, Я. Б. Зельдович, Э. И. Кандель, С. П. Капица, К. О. Кешишев, И. П. Крылов, А. Я. Паршин, Л. П. Питаевский, М. С. Хайкин, Ю. Б. Харитон, Ю. В. Шарвин Памяти Александра Иосифовича Шальникова // Успехи физических наук. — 1986. — Т. 151. — № 4. — С. 725—726.