Харитон Юлій Борисович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Харитон.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Харитон.
Харитон Юлій Борисович

1924
Народився 27 лютого 1904(1904-02-27)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер 18 грудня 1996(1996-12-18) (92 роки)
Саров, Нижньогородська область, Росія[2]
Поховання Новодівичий цвинтар[3]
Країна  Російська імперія
 СРСР
 Росія
Національність євреї
Діяльність фізик, політик, фізико-хімік
Alma mater Кембриджський університет (1928)
Ленінградський політехнічний інститут імені М. І. Калініна (1925)[2]
Галузь теоретична фізика, фізика[4] і фізична хімія[4]
Заклад Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Іоффе РАН
Інститут хімічної фізики імені М. М. Семенова РАНd
Російський федеральний ядерний центр у Сарові[5]
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук і доктор філософії[6]
Науковий керівник Ернест Резерфорд, Джеймс Чедвік
Вчителі Семенов Микола Миколайович і Йоффе Абрам Федорович
Членство Російська академія наук[7]
Академія наук СРСР
Партія КПРС
Відомий завдяки: першому розрахунку ланцюгової реакції поділу урану
Батько Харитон Борис Йосиповичd
Нагороди
CMNS: Харитон Юлій Борисович у Вікісховищі

Ю́лій Бори́сович Харито́н (27 лютого 1904, Санкт-Петербург — 18 грудня 1996, Саров) — радянський і російський фізик-теоретик і фізикохімік, головний конструктор атомного проєкту, академік АН СРСР (1953) і РАН. Тричі Герой Соціалістичної Праці (29.10.1949; 08.12.1951; 04.01.1954). Депутат Верховної Ради СРСР 3—11-го скликань.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Ю.Харитон — син киянина Бориса Харитона, відомого єврейського журналіста, висланого 1922 року з радянської Росії з групою літераторів та філософів, котрі на переконання більшовицьких вождів мали антикомуністичні переконання. 1940 — Б. Харитон був арештований радянськими спецслужбами в інкорпорованій згідно пакту «Молотова—Ріббентропа» Латвії й загинув в таборах сталінського ГУЛАГу.

Ці трагічні родинні обставини не завадили талановитому науковцю Ю.Харитону досягти вершин в радянському істеблішменті — він став головним конструктором і науковим керівником атомно-водневого проекту СРСР.

З 1917 року — кур'єр у бібліотеці, в 1919—1921 роках — учень механіка ремонтних майстерень служби телеграфу в Петрограді.

З 1921 року працював науковим співробітником у Фізико-технічному інституті (Петроград (Ленінград)).

У 1925 році закінчив Ленінградський політехнічний інститут.

У 1926–1928 стажування у Кавендіській лабораторії, Кембридж, Англія. Під керівництвом Ернеста Резерфорда і Джеймса Чедвіка отримав ступінь доктора наук (D.Sc.,Doctor of Science), тема дисертації «Про підрахунок сцинтиляцій, що генерують альфа-частинки».

З 1931 по 1946 — керівник лабораторії вибуху в Інституті хімічної фізики, наукові роботи з детонації, теорії горіння і динаміки вибуху.

З 1935 доктор фізико-математичних наук (за сукупністю робіт).

В 1939–1941, Юлій Харитон і Яків Зельдович вперше здійснили розрахунок ланцюгової реакції поділу урану.

З 1946 року — головний конструктор і науковий керівник ядерного центру (Арзамас-16) в Сарові.

З 1946 — член-кореспондент, з 1953 — академік АН СРСР.

Член КПРС з 1956 року.

Похований на Новодівичому цвинтарі у Москві (9 ділянка).

Нагороди і премії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Харитон Юлий Борисович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б https://old.bigenc.ru/physics/text/4730189
  3. ↑ http://moscow-tombs.ru/1996/1996.htm
  4. ↑ а б Czech National Authority Database
  5. ↑ https://fas.org/pubs/_docs/making_the_russian_bomb.pdf
  6. ↑ http://www.biblioatom.ru/founders/khariton_yuliy_borisovich/
  7. ↑ http://www.ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-52594.ln-ru

Посилання[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Харитон Ю. Б., Шальников А. И. Механизм конденсации и образование коллоидов. — М.: ГТТИ, 1934. — 66 с. — 2 000 экз.
  • А. С. Боровик-Романов, В. Н. Кондратьев, М. П. Малков, М. С. Хайкин, Н. В. Заварицкий, Ю. Б. Харитон, Ю. В. Шарвин Александр Иосифович Шальников (К 60-летию со дня рождения) // Успехи физических наук. — 1965. — Т. 87. — № 9.
  • А. Ф. Андреев, А. С. Боровик-Романов, Н. В. Заварицкий, Я. Б. Зельдович, Э. И. Кандель, С. П. Капица, К. О. Кешишев, И. П. Крылов, А. Я. Паршин, Л. П. Питаевский, М. С. Хайкин, Ю. Б. Харитон, Ю. В. Шарвин Памяти Александра Иосифовича Шальникова // Успехи физических наук. — 1986. — Т. 151. — № 4. — С. 725—726.
А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 
Двічі Герої • Тричі Герої
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль


науковець Це незавершена стаття про науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Харитон_Юлій_Борисович&oldid=41964332