Харківська правозахисна група — Вікіпедія

Харківська правозахисна група
Директор Євген Захаров
Заснована листопад 1992
Сайт khpg.org

Харківська правозахисна група (ХПГ) — одна із найстаріших та найактивніших українських правозахисних організацій[1]. Як окрема юридична особа ХПГ була зареєстрована у листопаді 1992 р., хоча вона була відома як правозахисна група Харківського «Меморіалу» ще з 1988 р. Окремі члени групи брали участь у правозахисному русі 60-80-х років, дехто з них був за це засуджений. У 1988—1990 багато в чому завдяки зусиллям членів групи було припинено переслідування громадян за використання національної символіки, за розповсюдження демократичної преси. Група надавала моральну, юридичну та матеріальну допомогу особам, засудженим за політичними мотивами.

Напрямки роботи[ред. | ред. код]

  • допомога особам, чиї права порушені, громадські розслідування фактів порушення прав людини
  • правове просвітництво, пропаганда правозахисних ідей через публічні заходи і видавничу діяльність
  • аналіз стану з правами людини в Україні (насамперед громадянськими правами і свободами)

Основні види діяльності[ред. | ред. код]

  • Захист осіб, чиї права порушені органами влади або посадовими особами (з 1988 р.)
  • Створення інформаційної мережі правозахисних організацій (з 1992 р.)
  • Підготовка і видання історико-меморіальної серії, присвяченої опору тоталітарному режиму СРСР (з 1992 р.)
  • Пропаганда прав людини, розповсюдження інформації і знань про права людини серед органів державної влади та місцевого самоврядування, недержавних організацій та окремих зацікавлених осіб (з 1993 р.)
  • Викладання прав людини для різних соціальних і професійних груп (з 1993 р.)
  • Підтримка громадської приймальні та бібліотеки з відкритим доступом (з 1995 р.)
  • Аналіз стану з правами людини в Україні (з 1995 р.)
  • Проведення щорічного Всеукраїнського конкурсу учнівських і студентських робіт на найкраще есе з прав людини (разом з Міжнародним товариством прав людини, з 1996 р.)
  • Моніторинг і захист свободи вираження поглядів і приватності (з 1996 р.)
  • Моніторинг і захист права на свободу від катувань та жорстокого поводження (з 1996 р.) [1]
  • Моніторинг діяльності Служби безпеки в умовах конституційної демократії (з 1996 р.)
  • Дослідження з історії дисидентського руху в Україні. Створення біографічного словника дисидентів та списку осіб, репресованих за політичними мотивами у 1953—1988 р. (з 1996 р.)[2]
  • Створення та підтримка інформаційного ресурсу «Права людини в Україні» (з 2000 р.)
  • Дослідження проблеми дискримінації і нерівності в Україні по ознаках раси, кольору шкіри, етнічної належності, релігії, мови (з 2002 р.)

Нещодавні проєкти[ред. | ред. код]

  • Створення віртуальної бібліотеки з прав людини в Україні (грудень 2006 р. — червень 2007 р.)[3]
  • Створення національної системи запобігання катуванням та поганому поводженню в Україні (листопад 2006 р. — січень 2008 р.) [2]
  • Моніторинг, захист та підготовка регіонального звіту з прав людини та національного звіту з прав людини «Права людини в Україні — 2006» (липень 2006 р. — червень 2007 р.)[4]
  • Аналіз проблеми переповненості в СИЗО (січень 2006 р. — лютий 2007 р.)
  • Моніторинг, захист та підготовка регіонального звіту з прав людини та національного звіту з прав людини «Права людини в Україні — 2005» (липень 2005 р. — червень 2006 р.)[5]
  • Правовий та громадський моніторинг кампанії з виборів президенту на Сході і Півдні України та захист прав виборців під час третього туру виборів (грудень 2004 р. — травень 2005 р.)
  • Моніторинг, захист та підготовка регіонального звіту з прав людини та національного звіту з прав людини «Права людини в Україні — 2004» (червень 2004 р. — квітень 2005 р.)[6]
  • Забезпечення прав людини (лютий 2005 р. — січень 2008 р.)
  • Створення механізмів співпраці правозахисних організацій (серпень 2003 р. — липень 2004 р.)
  • Кампанія проти катувань та жорстокого поводження в Україні (липень 2003 р. — липень 2006 р.) [3]

Видання ХПГ[ред. | ред. код]

Міжнародні та закордонні партнери[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Премія ЄС/США «За демократію і громадянське суспільство» (1998)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки та посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ 'Cut Off One Of Their Ears': In New Investigation, A Russian Soldier Describes Atrocities In Ukraine. RadioFreeEurope/RadioLiberty (англ.). Процитовано 12 вересня 2022.
  2. ↑ Музей дисидентського руху [Архівовано 6 липня 2007 у Wayback Machine.] (персоналії, організації, інтерв'ю, періодика, спогади дослідження, опитування)
  3. ↑ Он-лайн бібліотека «Права людини» (новини, документи, книги, статті, періодика)
  4. ↑ Доповідь «Права людини в Україні — 2006»
  5. ↑ Доповідь «Права людини в Україні — 2005»
  6. ↑ Доповідь «Права людини в Україні — 2004»
  7. ↑ Kharkiv Human Rights Protection Group (KHPG). OHCHR. 2017.
  8. ↑ ndrii Gladun, Svitlana Val’ko, Serhiy Movchan, Oleg Martynenko, Yanina Smelyanska (2017). Unlawful detentions and torture committed by Ukrainian side in the armed conflict in Eastern Ukraine (PDF). Московська Гельсінська група, ХПГ и NGO "Truth Hounds".
  9. ↑ ADC “Memorial” and the “Kharkiv Human Rights Protection Group” welcomes the Concluding observations of the UN CERD addressed to the government of Ukraine (англ.). 2 вересня 2016. Процитовано 15 вересня 2022.


Неприбуткові організації Це незавершена стаття про неприбуткову організацію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Харківська_правозахисна_група&oldid=39474181