Харківська (станція метро) — Вікіпедія

Координати: 50°24′03″ пн. ш. 30°39′08″ сх. д. / 50.40083° пн. ш. 30.65222° сх. д. / 50.40083; 30.65222

Харківська
Сирецько-Печерська лінія
Загальні дані
Тип односклепінна, мілкого закладення
Проєктна назва Бортничі[1]
Платформи
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Довжина 102,5 м
Ширина 11,1 м
Будівництво
Дата відкриття 28 грудня 1994 року
Архітектор(и) В. Л. Гнєвишев, Т. О. Целіковська
Будівельник(и) Київметробуд
Транспорт
Район міста Дарницький
Виходи до проспекту Миколи Бажана, вулиць Ревуцького, Братства тарасівців
Наземний транспорт А 17, 18, 22, 45, 91, 104, 108, 137Н
Мт (міські) 407, 415, 474, 487, 535, 545, 599
Мт (приміські) 317, 317а, 322, 324, 324П, 330к, 753, 787, 807, 808, 941
Інше
Час відкриття 5:25
Час закриття 0:01
Код станції 324
Мапа
Сирецько-Печерська лінія
ТЧ «Виноградар»
ПК06+00 Маршала Гречка
ПК4+45 Виноградар
ПК3'+20 Варшавська
ПК21+02 Мостицька
ПК41+33 Сирець +зал
ПК56+96 Дорогожичі
ПК68+03 Герцена
ССГ до ст. Глибочицька
ПК83+71 Лук'янівська +M
ПК100+18 Львівська брама
ПК114+62 Золоті ворота +M
   
ПК122+50 Палац спорту +M
ССГ до ст. Хрещатик
ССГ до ст. Майдан Незалежності
ПК133+91 Кловська
ПК147+27 Печерська
ПК158+20 Звіринецька
ПК177+40 Видубичі +зал +зал +авт
ПК187+28 Теличка
Південний міст через р. Дніпро
ПК211+42 Славутич
ПК219+34 Осокорки
ПК233+02 Позняки +M
ПК245+50 Харківська
ПК256+93 Вирлиця
ПК269+09 Бориспільська
ПК280+04 Червоний Хутір

«Ха́рківська» — 37-ма станція Київського метрополітену. Розташована на Сирецько-Печерській лінії між станціями «Позняки» та «Вирлиця». Відкрита 28 грудня 1994 року[2][3][4][5][6].

Конструкція[ред. | ред. код]

Конструкція станції — Односклепінна станція мілкого закладення, має підземний зал з однією острівною прямою посадочною платформою.

Колійний розвиток:Станція з колійним розвитком:6-стрілочні оборотні тупики з боку станції «Вирлиця».

Платформа з двох боків з'єднана сходами з підземними вестибюлями, сполученими з підземними переходами під транспортною розв'язкою (на перетині проспекту Миколи Бажана та вулиці Ревуцького). Має два виходи. Наземних вестибюлів немає.

Опис[ред. | ред. код]

Станція розташована на проспекті Бажана біля озера Вирлиця. Основна ідея авторів — об'єднання платформної дільниці з вестибюлями у єдину композицію. Світлова лінія, що пронизує обидва вестибюлі і виходить на платформу, оглядові балкони, що виходять прямо з вестибюля у простір платформи та склепіння станції, що також перетікає у вестибюлі — дозволило це зробити. Особливості конструкції — незвична пластика колійної стіни без кабельних шаф. Світильники «виростають» із стелі ніби краплі сталактиту. Приколійні стіни невеликої висоти активно доповнюють образ станції, підкреслюючи естетичну цінність опоряджувальних матеріалів.

Внутрішній підземний простір станції повністю розкрито завдяки застосуванню залізобетонних конструкцій, внаслідок чого середній і бокові касові зали зливаються в єдиний простір. Назва станції зроблена з граніту в облицюванні колійної стіни, тому перейменування їй не загрожують.

Пасажиропотік[ред. | ред. код]

Рік 2009 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018
Пасажиропотік, тис. осіб/добу 33,4 30,9 30,0 30,2 28,3 26,6 26,3 26,8 26,1

Зображення[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 8 липня 1986 року № 660 «Про перейменування станцій будівництва Сирецько-Печерської лінії Київського метрополітену ім. В. І. Леніна» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 3107. Арк. 182, 183. [Архівовано з першоджерела 19 жовтня 2013.]
  2. Петрасюк В. Метростроевцы всё-таки успели. Хотя в ночь перед пуском ещё ожидали последнюю машину со стройматериалами. // «Киевские ведомости». — 1994. — № 248 (570). — 29 декабря (четверг). — С. 1, 8. [Архівовано з першоджерела 14 березня 2014.] (рос.)
  3. Терещенко М. Експреси ідуть далі. Напередодні нового року відкрито рух поїздів на новій дільниці київського метрополітену. // «Хрещатик» № 207 (798). — 1994. — 30 грудня. — С. 1. [Архівовано з першоджерела 14 березня 2014.]
  4. Куриленко, 2005, с. 73, 90..
  5. Козлов, 2011, с. 220..
  6. Єрмак, 2012, с. 180..

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Київське метро. Погляд крізь роки / Д. О. Єрмак. — К.: Скай Хорс, 2012. — 276 с.: іл. — ISBN 978-966-2536-13-3.
  • Київський метрополітен / К. П. Козлов. — К.: Сидоренко Б. В., 2011. — 256 с.: іл. — ISBN 978-966-2321-17-3.
  • Куриленко М. Т. З історії Київського метрополітену. Путівник по музею. — К.: Поліграфічне підприємство «ЕКСМО», 2005. — 286 с. — ISBN 966-8555-44-9.