Харків-Левада — Вікіпедія

Харків-Левада
Харків-Левада — Верещаківка-Левадська
Харків-Левада — Основа

Харківська дирекція
Південна залізниця

станція
Станція Харків-Левада
Розташування
Розташування Україна Україна
Адреса Герб Харкова Харків, Мовчанівський провулок
Координати 49°58′48″ пн. ш. 36°14′38″ сх. д. / 49.98000000002777199° пн. ш. 36.24388888891677851° сх. д. / 49.98000000002777199; 36.24388888891677851Координати: 49°58′48″ пн. ш. 36°14′38″ сх. д. / 49.98000000002777199° пн. ш. 36.24388888891677851° сх. д. / 49.98000000002777199; 36.24388888891677851
Структура
Структура Харківська дирекція залізничних перевезень
Платформ 4
Тип платформ 1 берегова, 3 проміжні (низькі)
Колій 7
Послуги
Транспортні Залізнична станція Квиткова каса
Супутні Центральний міжміський автовокзал (250 м),
Метро «Проспект Гагаріна»,
тролейбуси № 3, 5, 6
Історія
Відкрито 1911 (113 років)
Перебудовано 29 грудня 2001 (після реконструкції)
Колишні назви Сєвєродонецький (до 1960-х),
також — Харків-Північно-Донецький, Харків-Донецький
Інша інформація
Власник Південна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 440321
Код Експрес-3 2204002
Тарифна зона 1
Пасажиропотік 15 000 за добу
Мапа
Мапа
Харків-Левада на Вікісховищі

Ха́рків-Лева́да — пасажирська залізнична станція 1-го класу Харківського залізничного вузла Південної залізниці. Розташована біля Мовчанівського провулку та проспекту Гагаріна в Основ'янському районі Харкова. Будівля вокзалу також має категорію 1-го класу. До будівлі вокзалу є один із виходів станції Метро «Проспект Гагаріна».

Історія[ред. | ред. код]

Вокзал відкритий у 1911 році, як Сєвєродонецький вокзал Харкова Північно-Донецької залізниці (звідси і назва). У ХХ столітті з цього вокзалу вирушали поїзди до Микитівки, Родакового (Лиманський хід) і до Льгова (Золочівський хід).

31 грудня 1965 року на сумісному засіданні бюро Харківського міськкому партії та виконкому міськради, щодо затвердження «Архітектурно-планувального завдання на майбутнє будівництво в Харкові першої черги метро», саме під цією проєктною назвою «Харків-Левада» вона фігурувала, бо розташовувалася на місці майбутньої однойменної залізничної станції[1]. Станція Харківського метрополітену була одна з перших 8-ми станцій, які були введені у експлуатацію 21 серпня 1975 року, але вже під назвою «Проспект Гагаріна»[2]. З 23 серпня 1975 року до станції Харків-Левада є один із виходів станції метрополітену Холодногірсько-Заводської лінії.

У 1960-х роках, вже як станція Харків-Левада, була електрифікована і розпочався рух приміських електропоїздів Зміївського напрямку (Лиманський хід).

Станція Харків-Левада з 1966 року є пасажирською станцією приміського сполучення. З розвитком Харківського залізничного вузла були призначені приміські електропоїзди до Люботина, Мерчика, Чугуєва та Золочева, а на початку 2010-х років призначений електропоїзд до Лиману.

Впродовж 20082010 роках розглядався проєкт «Левада-Сіті» (на території колишнього вантажного парку), за яким вокзал опинявся в кроковій доступності від нового ділового центру міста, у зв'язку з чим розглядався варіант будівництва другої колії до станції Основа, і перенесення всіх поїздів, в тому числі швидкісних, донецького напрямку на цей вокзал. У зв'язку зі скасуванням проєкту «Левада-Сіті» і передачі даної території під забудову житловими будинками, розвиток станції і збільшення пасажиропотоку не передбачався, можливість спорудження мосту і шляхопроводу для другої колії не розглядався.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

29 грудня 2001 року на станції був відкритий приміський павільйон нового покоління: встановлена перша в Україні система турнікетною контролю за проходом пасажирів (на вхід/вихід зі станції з касами для продажу квитків на вихід, тобто пасажири, які не встигли купити квиток до посадки в поїзд, можуть придбати його по приїзді до міста), велика зала очікування зі зручними лавками, залою підвищеного комфорту, невеликим кафе. У нічний час купол приміського павільйону красиво підсвічується. У цей час 3 каси в адміністративній будівлі працюють з продажу квитків у далекому сполученні, з них одна через інтернет, а 8 кас приміського павільйону працюють як у далекому, так і у приміському сполученні. Першим поїздом, після реконструкції, став регіональний поїзд № 805 (на той час — електропоїзд підвищеної комфортності) сполученням Харків — Горлівка.

В ході реконструкції у пасажирському парку було повністю замінено полотно, високі аварійні платформи замінені низькими з встановленням над ними критих навісів.

Вантажний же парк був повністю ліквідований, у зв'язку з ліквідацією промислової зони вздовж вулиці Єлизаветинської. Друга колія, що вела до під'їзних шляхів в бік вулиці Біологічної був прибраний і обмежений тупикової призмою. Обслуговування даної промислової зони передали на станцію Харків-Вантажний.

В адміністративній будівлі вокзалу розташований кабінет начальника вокзалу і попередні каси. За добу вокзал обслуговує до 15 000 пасажирів. Під час реконструкції вокзалу був створений цілий комплекс, який включив в себе реконструкцію всієї станції. Всі будівлі були реконструйовані і становлять єдиний комплекс блакитних будівель, покритих синьою черепицею. Побудовано нову будівлю безкоштовного санвузла для пасажирів.

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

Станція відправляє приміські поїзди до кінцевих станцій Балаклія, Гракове, Золочів, Ізюм, Лиман, Люботин, Мерчик, Савинці, Шебелинка.

До весни 2014 року курсували прискорені електропоїзди далекого сполучення:

13 лютого 2015 року зі станції Харків-Левада вирушив останній пасажирським поїзд № 205 сполученням Харків — Бахмут, після чого був перенаправлений на Південний вокзал Харкова.

Колійний розвиток[ред. | ред. код]

До станції підходить одна колія. Друга знята (рейки здані на металобрухт) наприкінці 19992000 років, одночасно зі зняттям другої колії на залізничній лінії Харків-Балашовський — Ізюм.

Станція Левада тупикова. Колії станції мають наступну спеціалізацію:

  • колії № 1—3 — на прибуття поїздів;
  • колії № 4—7 — на відправлення зі станції.

Для посадки-висадки пасажирів старі аварійні високі платформи були замінені на низькі з плитковим покриттям. Над усіма чотирма платформами є навіси.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ісаєв Леонід Олексійович В кінці тунелю — світло / Лит. запис О. В.  Коваленко, — Х.: Видавництво: «Прапор», 2000. — с. 13—288
  2. Ісаєв Леонід Олексійович В кінці тунелю — світло / Лит. запис О. В.  Коваленко — Х.: Видавництво: «Прапор», 2000. — с. 26—288

Посилання[ред. | ред. код]

Панорама[ред. | ред. код]

Панорама станції Харків-Левада