Харчові добавки — Вікіпедія

Харчові добавки (адити́ви) — природні, ідентичні природним або штучно синтезовані речовини, які додають у їжу як інгредієнт з технологічних міркувань: подовжити термін зберігання (консерванти), перетворити їжу в відношенні кольору, смаку (щоб зберегти і підвищити смак), текстури, консистенції, зовнішнього вигляду. Звичайно до харчових добавок не відносять речовини, які підвищують харчову цінність продуктів: вітаміни, мікроелементи, амінокислоти.^[1] Деякі добавки використовували протягом століть, наприклад, для збереження їжі — оцет, сіль (соління бекону, м'яса, риби і ін.), або використання діоксиду сірки в деяких винах (E220^[2]). З появою оброблених харчових продуктів у другій половині 20-го століття було введено багато інших добавок як природного, так і штучного походження. Станом на 2010 рік відомо більше 2800 найменувань харчових добавок.^[3]

Широке використання харчових добавок потребувало розробки їх класифікації, створення технологій застосування і гігієнічної регламентації.

Комісія ФАО-ВООЗ «Codex Alimentarius» запропонувала тлумачення поняття «харчові добавки»:

«...будь-які речовини, які в нормальних умовах не застосовують як їжу і не використовують як типові інгредієнти їжі, незалежно від наявності у них харчової цінності, умисне додавані в їжу для технологічних цілей (зокрема покращення органолептичних властивостей) в процесі виробництва, обробки, упаковки, транспортування або зберігання харчових продуктів...»

В Європейському Союзі для регулювання цих добавок, а також для інформування споживачів кожній добавці після схвалення присвоюють унікальний номер — E-номер. Ця схема нумерації прийнята і видана Міжнародною Комісією Codex Alimentarius^[4] для найпоширеніших харчових добавок у Європі.

Українське законодавство визначає: харчова добавка — речовина, яку зазвичай не вважають харчовим продуктом або його складником, але додають до харчового продукту з технологічною метою в процесі виробництва та у результаті стає невід'ємною частиною продукту (термін не включає забруднюючі речовини, пестициди або речовини, додані до харчових продуктів для поліпшення їх поживних властивостей)^[5]
В Україні перелік харчових добавок, дозволених у харчових продуктах, регулювався до 20 вересня 2015 року постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 1999 року № 12 «Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах» (втратила чинність).

Перелік видів харчових добавок[ред. | ред. код]

Докладніше: Перелік видів харчових добавок

Харчові добавки раціонально вживати у мінімальній кількості, але не вище від установленого максимально дозволеного рівня.^[3] Зазвичай харчові добавки розділяють на декілька категорій.

Перелік кодів та назв харчових добавок (зокрема дозволених в Україні)[ред. | ред. код]

Докладніше: E-номер

Переважна більшість харчових добавок має штучне походження, і, зазвичай, виробляється за кордоном^[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Скурихин И. М., Нечаев А. П. Все о пище с точки зрения химика: Справ. издание. — М.: Высш.шк. 1991. — 288 с. ISBN 5-06-000673-5
↑ Current EU approved additives and their E Numbers [Архівовано 7 жовтня 2010 у Wayback Machine.], The Food Standards Agency website
↑ ^а ^б П. Г. Столярчук, Т. З. Бубела, Б. Ю. Гриневич, М. М. Микийчук. Метод ідентифікації харчових добавок (підсолоджувачів) з метою виявлення фальсифікації продукції // Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Збірник наукових праць [Архівовано 26 квітня 2012 у Wayback Machine.]. — 2010, № 46.
↑ Codex Alimentarius."Class Names and the International Numbering System for Food Additives [Архівовано 6 лютого 2007 у Wayback Machine.]."
↑ Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (від 23.12.1997 № 771/97-ВР, редакція від 04.04.2018). Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 5 квітня 2022.
↑ Молоканова Л. В., Грищенко С. В., Квасніков А. А. Мікробіологічна стабільність варених ковбас^{[недоступне посилання з червня 2019]} // Товарознавство та інновації Збірник наукових праць^{[недоступне посилання з червня 2019]}. — 2011, Вип.3^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Посилання[ред. | ред. код]

ХАРЧОВІ ДОБАВКИ [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
Присмаки // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1497. — 1000 екз.

Література[ред. | ред. код]

Безпека та ризики харчових добавок / Войціцький В. М. [та ін.]. — Київ : Компринт, 2016. — 174 с. : табл. — Бібліогр.: с. 173. — ISBN 978-966-929-373-2

Це незавершена стаття про їжу та напої.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[скурихин-1] Скурихин И. М., Нечаев А. П. Все о пище с точки зрения химика: Справ. издание. — М.: Высш.шк. 1991. — 288 с. ISBN 5-06-000673-5

[2] Current EU approved additives and their E Numbers [Архівовано 7 жовтня 2010 у Wayback Machine.], The Food Standards Agency website

[Бубела-3] а ^б П. Г. Столярчук, Т. З. Бубела, Б. Ю. Гриневич, М. М. Микийчук. Метод ідентифікації харчових добавок (підсолоджувачів) з метою виявлення фальсифікації продукції // Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Збірник наукових праць [Архівовано 26 квітня 2012 у Wayback Machine.]. — 2010, № 46.

[4] Codex Alimentarius."Class Names and the International Numbering System for Food Additives [Архівовано 6 лютого 2007 у Wayback Machine.]."

[5] Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (від 23.12.1997 № 771/97-ВР, редакція від 04.04.2018). Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 5 квітня 2022.

[Молоканова-6] Молоканова Л. В., Грищенко С. В., Квасніков А. А. Мікробіологічна стабільність варених ковбас^{[недоступне посилання з червня 2019]} // Товарознавство та інновації Збірник наукових праць^{[недоступне посилання з червня 2019]}. — 2011, Вип.3^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]