Хачатрян Ашот Суренович — Вікіпедія

	Ашот Хачатрян
Особисті дані
Повне ім'я	Хачатрян Ашот Суренович
Народження	3 серпня 1959 (64 роки)
	Вірменія
Зріст	177 см
Громадянство	СРСР; Вірменія
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Національна збірна**
Тренерська діяльність***
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Інформацію про ігри та голи за національну збірну ; оновлено 22 лютого 2022.
	*** Тільки на посаді головного тренера.
	Дані оновлено 22 лютого 2022.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хачатрян.

Ашот Суренович Хачатрян (вірм. Աշոտ Սուրենի Խաչատրյան; нар. 3 серпня 1959, Вірменська РСР, СРСР) — радянський та вірменський футболіст. Всю ігрову кар'єру провів у єреванському «Арараті». Майстер спорту міжнародного класу (1980). Капітан команди «Арарат» у 1985—1991 рр.

Закінчив філологічний факультет Єреванського педагогічного інституту (1980) та Єреванський інститут народного господарства (1987).

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

1976 року закінчив Єреванську футбольну школу. Перший тренер — Ашот Гургенович Сарібекян. Того ж року був прийнятий у дубль «Арарату».

Восени 1976 року дебютував у радянській вищій лізі, проте повноцінним гравцем основи став із 1978 року.

В «Арараті» був штатним пенальтистом, багато забивав із гри. Після того, як у 1989 році в Лужниках у грі проти московського «Спартака» не зумів забити Станіславу Черчесову, пенальті у грі більше не пробивав^[2].

У 1991 році підписав контракт на 1,5 роки з французьким аматорським клубом «Сі-Ле-Мулено». У Франції грав до закінчення сезону 1995/96.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

У 1996 році повернувся до Вірменії, очолив клуб «Ван». Потім очолював клуби «Єреван» та «Аракс» (Арарат).

Кар'єра у збірній[ред. | ред. код]

Грав у складі молодіжної збірної СРСР. Став віце-чемпіоном світу у 1979 році, у фіналі грав персонально проти Дієго Марадони. У 1980 році став чемпіоном Європи серед молодіжних команд.

Був кандидатом до основної збірної СРСР перед московською Олімпіадою. У грі проти Пахтакора отримав травму меніска, через яку тривалий час лікувався^[2]. У 1982 році провів чотири гри за олімпійську збірну СРСР, після чого в збірні команди не викликався.

Дебютував у складі збірної Вірменії 16 липня 1994 року у товариській грі проти збірної Мальти. Матч проходив у Єревані на стадіоні «Раздан» і закінчився з рахунком 1:0. Це була третя гра збірної Вірменії у її історії. Гравців на полі в капітанській пов'язці виводив Хачатрян^[3]. У наступній грі проти бельгійської збірної також брав участь, однак у наступних 5 матчах був відсутній.

Знову вийшов у складі збірної через рік, 16 серпня 1995 року проти збірної Данії^[4]. У виїзній грі, яка проходила в Скоп'є проти збірної Македонії, Хачатрян вийшов на поле на 84 хвилині матчу. Це була його остання гра у національній команді^[5].