Хеврон — Вікіпедія

Місто
Хеврон
івр. חֶבְרוֹן‎, араб. الخليل
Герб
Герб

Координати 31°32′06″ пн. ш. 35°05′55″ сх. д.H G O

Країна  Палестинська держава[1]
Регіон Західний берег річки Йордан
провінція Хеврон
Голова Халед Осаілі
Площа 74,102 км²
Висота центру 930  м
Офіційна мова арабська, іврит
Населення 229 258  (2009)
Міста-побратими Сен-П'єрр-де-Кор, Ріо-де-Жанейро[2]
Часовий пояс UTC+2, влітку UTC+3
GeoNames 285066
OSM 4733519 ·R (Хеврон (провінція), Hebron Subdistrict)
Офіційний сайт www.hebron-city.ps  (англ.)
Хеврон. Карта розташування: Палестинська держава
Хеврон
Хеврон
Хеврон (Палестинська держава)
Мапа

Хевро́н (івр. חֶבְרוֹן‎, Хеврон; араб. الخليل‎, Аль-Халіль) — найбільше місто в південній частині Західного берега річки Йордан у Палестинській автономії, столиця провінції Хеврон. Розміщене за 30 км південніше Єрусалиму на висоті 927 м над рівнем моря. Населення близько 166 000 палестинців (2006)[3] та 800 ізраїльтян[4], що проживають в історичному єврейському кварталі і біля нього, для захисту яких частина міста знаходиться під контролем ізраїльської армії.

Хеврон — одне з найдавніших міст світу, знаходиться в історичній області Юдея (і є в коліні Юди), вшановується в юдаїзмі другим за святості містом після Єрусалима. Найвідоміше історичне місце в Хевроні — це Печера Патріархів, яка є святинею для юдеїв, християн і мусульман.

У Біблії також згадується як Кириаф-Арба (1 М. 23:2, 35:27); сьогодні цим ім'ям названо прилегле до Хеврону ізраїльське місто.

Хеврон входить до числа чотирьох святих для євреїв міст (Єрусалим, Хеврон, Тверія і Цфат)[5]

Історія[ред. | ред. код]

До 1300 року до н. е. — центр ханаанської культури, місце проживання «велетнів».

Після завоювання євреями Ханаану увійшов в наділ коліна Юди і був переданий сім'ї Халева, сина Єфонії  — Єг. 14:13-15, Навин 15:13.

Єврейське населення безперервно жило в Хевроні протягом більше 3 тисячоліть — з 13 ст. до н. е. і по 1929 рік.

Хеврон став першою столицею царя Давида у 950 р. до н. е. В Хевроні син Давида Авесалом проголосив себе царем та підняв повстання проти свого батька (2 Цар. 15:7-12). При Ровоамі Хеврон, як одне з найважливіших міст на півдні Юдеї, було сильно укріплене.

Після вавилонського полону був заселений переважно ідумеями. Потім увійшов до складу Хасмонейського царства при Александрі Яннаї, потім, при Іроді Великому і його синах, був частиною Юдеї і нарешті — частиною римської провінції Юдея, пізніше перейменованої в Палестину. Візантійці перетворюють «Печеру Патріархів» (Печера Махпела) у церкву. У 614 році місто було зайняте перської армією Хосрова II, але незабаром було повернено до Візантії. У 638 завойоване мусульманами. У 1100—1187 роках — знаходиться під владою хрестоносців, потім — до 1517 р. — в руках мамлюків. До Першої світової війни — під османським управлінням, за результатами війни — під британським мандатом. Англійська влада не звертала увагу на заклики арабських лідерів до знищення єврейської громади в Хевроні. У 1929 році це призвело до масового єврейського погрому в місті. Було вбито 67 євреїв, сотні євреїв були покалічені. Єврейська лікарня Бейт-Хадасса, в якій лікувалися всі жителі міста, була розграбована і зруйнована. У 1936 році єврейське населення Хеврона було евакуйовано з міста. У 1948—1967 рр. Хеврон був окупований Йорданією. У ході Шестиденної війни 1967 року опинився під контролем Ізраїлю.

У 1968 році ініціативна група на чолі з рабином Моше Левінгером вирішила відновити єврейську присутність у Хевроні. Згодом були створені 3 єврейських квартали: Авраам-Авін, Бейт-Хадасса і Тель-Румейда. На сьогоднішній день там проживає близько 650 осіб.

У відродженні єврейського Хеврона важливу роль зіграв репатріант з СРСР, професор фізики Бенціон Тавгер. Його зусиллями були відновлені з руїн синагога, що носить ім'я Авраама, і старе єврейське кладовище.

Сучасне становище[ред. | ред. код]

На початку 1997 року, згідно з Хевронськими угодами[en] місто було розділено на два сектори: H1 і H2. Сектор H1, у якому проживає 120 тис. палестинців, перейшов під контроль Палестинської адміністрації.[6] Сектор H2, який населяють 30 тис. палестинців,[7] залишається під контролем ізраїльської армії для захисту декількох сотень мешканців єврейського кварталу. Перейти з сектора в сектор можна через будь-який з 16 ізраїльських контрольно-пропускних пунктів. У Хевроні найчастіше відбуваються збройні зіткнення між ізраїльською армією, єврейськими поселенцями і арабами.

Печера Махпела́[ред. | ред. код]

Печера патриархів (Махпела́).

Головна святиня Хеврона — печера Махпела́ (івр. מְעָרַת הַמַּכְפֵּלָה‎, Ме‘ара́т ха-махпела́, «Подвійна печера»; араб. الحرم الإبراهيمي‎, Хара́м-ал-Халіл). Згідно з монотеїстичною традицією, в цьому місці поховані перші люди, Адам і Єва, а також біблійні патріархи та їхні дружини — Авраам і Сара, Ісаак і Ревека, Яків та Лія. Будівля, що стоїть на місці їх можливих поховань, збереглася, щонайменше, з часів Ірода.

Сьогодні будівлю відкрито таким чином, що в ній проводяться як єврейські, так і мусульманські богослужіння. Відомості про саму печеру, над якою споруджено будинок, дуже незначні. Відомо лише про декілька ходів і підземні гроти — наукові дослідження на місці практично неможливі через релігійну протидію мусульманської вакфи.

25 лютого 1994 р. ізраїльтянин Барух ГольдштейнКір'ят-Арба) здійснив теракт, вбивши з автомата 29 мусульман з Хеврону, котрі там молилися, а потім був і він убитий тими, хто там молився.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б archINFORM — 1994.
  2. http://mail.camara.rj.gov.br/APL/Legislativos/contlei.nsf/50ad008247b8f030032579ea0073d588/3f4147a57ed8aa3483257e8800663664?OpenDocument
  3. Projected Mid -Year Population for Hebron Governorate by Locality 2004—2006 [Архівовано 7 лютого 2012 у Wayback Machine.] Palestinian Central Bureau of Statistics.
  4. Hebron settlers try to buy more homes. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 12 травня 2019. 
  5. Современный Израиль. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 20 квітня 2015. 
  6. Protocol Concerning the Redeployment in Hebron. United Nations Information System on the Question of Palestine. Non-UN document. 17 січня 1997. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 3 січня 2012. 
  7. Rapoport, Meron (17 листопада 2005). Ghost town. Haaretz. Архів оригіналу за березень 21, 2007. Процитовано січень 3, 2012. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Архимандрит Никифор // «Библейская энциклопедія» (иллюстрированная полная популярная), г. Москва 1891 г., С.745-746 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]